Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дві розмови 28. серпня 1958.*) Хоч полуднева спека ще добре відчувалась о год. 4-тій, проте де легатки тішились на прогульку. Хотілось відпочати від томливих нарад і дискусій. Та й як не поба чити славних грецьких руїін, ко ли ми вже недалеко їх? Перед готелем два великі авто буси. Якось без думки скерову юсь туди, де .висить напис „фран цузька мова“, хоч цілі два дні до велось мені користуватись англій ською. Тому й немає в автобусі знайомого обличчя. Але може це був щасливий крок? Бо тільки я сіла на найближче місце й відпо віла на запит звідкіля я, коли вже піднеслась до мене рука з приві том : ■— Оце ж ви! А я власне за вами шукаю... Це пані Бернар із французької клітини МЖСоюзу. Великі, темні очі промінюють теплом, а обличчя, пооране зморщками прозраджує Подаємо уривок із репорта жу делегатки СФУЖО п-ні Наталі Гладій на конгрес Міжнар. Жін. Союзу в Атенах. хвиль, злипливих, ‘Мов форми хма рок. Хвилинами її всю накривало ■мідяно червоне волосся, хвилина ми виринало алябастрово-бліде обличчя і пружний торс, рясно обвішаний прикрасами. Дим лада ну сповивав дівчину, творючи ні би якусь містерію в хмарі. Тетрарх, не відриваючи очей від танечниці, нахилився до Геліодо- рового уха. А той з радісною слух няністю схилив голову, щасливий, що зрозумів і поділяє в'олодареве захоплення, яке розжене тучу. Але івраз обличчя „тетрархової тіні“ згасло. — Наказую 'без проволоки ви мордувати всіх хлопців нижче двох літ, спокійно проказав Ірод.— Найпильніше провести наказ у Ви- флеємі й околицях. Месія-людина не врятується. Бога ж В'бити не можна. Зрештою — тетрарх усміх нувся на повні уста ■— Бог мені не страшний, бо ж наші шляхи різні й не можуть стрінутись. Нам — не по дорозі. Наталена Королева якусь стриману мудрість. А та чу дова французька мова, що нага дує клясичні форми конверзації... — Це ваша землячка (пробачте, коли не вимовлю її прізвища як- слід), яку я пізнала й полюбила в Коломбо, писала мені, що цим ра зом прибуде до Атен українка з Франції. Отже я й шукала за ва ми... І попливла розмова. Автобус по ніс нас здовж побережися, повз пінливі хвилі, що вдаряли об го стрі скали. Краєвид швидко міняв ся. Так само переходили ми з од нієї теми на другу, сприймаючи й зміни довкруги нас. Пані Бернар згадує довгі роки, які вона провела з чоловіком в глибокій Африці; її покійний був там на адміністративному пості. Вона потверджує, що чорне насе лення з надзвичайною швидкістю .схоплює освіту. На її думку все там вміщується, в їх молодому мозку та бракує їм все ж таки кри тичного змислу. І ось чому у хви лині, коли це знання треба при- мінити, ці люди розхитані й кида ються в обійми найбільших край ностей. Ось чому це прагнення не залежносте в них непогамоване й піддається різним впливам... А Франція (в цьому її сучасна мі сія) хоче повести їх до того етапа ми, які необхідні кожній дозріва ючій спільноті. Ось добрий момент для мене. Переходимо на прагнення України до волі. Спершу пояснюю їй сут тєву різницю між українцями й росіянами, а потім кілька даних із історії України... Вже пані Бернар зацікавлена. Легко пояснити їй на ше становище, коли вона почула про визвольні змагання 1918-20 р. та пізніше поневолення, колекти візацію й великий голод, якого мій батько був свідком у 1933 р. Пані Бернар признається, що й вона чула дещо про те. Вона живо пе рейнята моїми словами. Тому мо жу зачепити іншу тему. Жаліюсь пані Бернар, що мені, одинокій і новій на цьому терені, нелегко даються контакти. — А треба було прийти до мене, картає вона ласкаво. — Я ж не такі речі наладнувала. От у Коломбо постійно були конфлікти, коли є- гиптянки й ізраїльтянки не хотіли себе знати. А я старалась збирати їх при чайному столі, наладнува- ти порозуміння, говорити то з од ними, то з другими... І якось воно йшло! Наша розмова закінчилась ми лим акордом: в автобусі почина ють співати. Це молоді грецькі сту дентки, що мають служити нам за проводирів. їх пісні, на два голоси, дуже нагадують наші. І ось ми вже прибули. Деякі де легатки хочуть скупатись у морі, другі йдуть відсвіжитись оранжа- дою. Але це недовго, бо вже дають знак на вечерю, яку будуть пода вати на терасі при місячному світ лі. Та ми все ж таки встигаємо о- глянути храм Позейдона, чи радше те, що з нього ще залишилось. Тераса вже заповнена, ледве знаходимо два вільні місця. А ось на сходах тендітна сильветка пані Леман, що напевне забула все, о- глядаючи храм. Піднімаюсь, щоб їй запропонувати місце при на- Із прогульки конгресу МЖСоюзу до Дельфів: Зліва — п-на Солянж Домі- нік, делегатка з Гаїті, п-ні Евеліна Гомзі, делегатка з Ливану і п-ні На таля Гладій, делегатка СФУЖО. From the excursion of the In tern a tional W om en’s A lliance to D elphi: left to right: Miss Solange D om inique of H aiti, M rs. Evelyn Hom si of L eba non, and Mrs. N athalie H ladiy of P a ris, representing the W orld F edera tion of U krainian W om en’s O rgani zations.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
