Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
(Уривок) „Чи чуєш, як по оболоні Дзвінки все тихше, тихше дзвонять?“ --- Запитує сестричку брат. — „То це ж дзвіночки ангелят! Поснули братчик і сестричка, Та щастям ще сяють личка, І сонні пальчики дітей Гостинці тиснуть до грудей. Ще раз дзень-дзень, Ще раз дзінь-дзінь, І все покрила далечінь... Р. Завадович Це Миколай, дідусь святий, Роздавши дари між дітей, Вертається в небесний двір Туди... високо... вище зір ...“ СНІГОВІЙ Завірюха виє, Заміта двори, Ніде погуляти Бідній дітворі. Бавляться у хаті, Але нудно їм, Тісно між стільцями Бігати усім. Та ще й мама каже: „Не стрибайте так, Не кричіть, не вийте, Не чіпайте гак . . Хоч би вже скінчився Швидче сніговій —• Всі б вони побігли У садок мерщій. Там було б роздолля — Гамір, крик і сміх! Сніг такий мякенький — Випав він для всіх! К. Перелісна Срібна Зірка З б ір н и к вірш иків і о п о в ід а н ь У п орядк увала М арія Ю ркевич В ід б и т к а з „Н . Ж .“ ЦІНА 50 Ц. З ам о в л я т и в Ц ентралі СУА О. Кобець НЕ ПЛАЧТЕ, БЕРІЗКИ . . . Не плачте, берізки, що осінь прийшла, З вас одяги пишні зриває, Туманами смутку ввесь світ обтягла, І сонце ховає. . . Не плачте! Ви ж знаєте так, як і ми, Що станеться: сонечко Боже І осени смуток, і лютість зими Таки переможе! ЗИМОЮ День такий ясний, блискучий, Бо прийшла зима. Д ід М ороз — такий щипучий, А мені — дарма! В кожушок по самі вуха Одягли мене: Хай подмуха завірюха, — От і не вщипне! Нагуляюсь — оце ’поки! В хату прибіжу, Зашарілі свої щоки Мамі покажу. Мама скаже: „От такої! Вік я прожила, Та й не знала, щоб зимою Рожа десь цвіла! “ О. Кобець ПРО НАДІЙНУ Й СНІГОВУ БАБУ Великі, пухнаті сніжинки круж ляли над землею, вкриваючи її мя- ким, білим килимом. Діти, повер нувшись зі школи, одразу ж поча ли ліпити Снігову Бабу. Найстарший між дітей, Борис Лозенко, якому минуло вже 9 ро ків, давав розпорядження. Праця йшла швидко... Сам Борис і ще двох хлопців ка чали велику грудку .снігу, яка ро билась усе більшою, все важчою Дівчатка — Леся й Оленка — ма ли легше завдання: вони му сіли ліпити зі снігу голову Сніговій Бабі. Маленький Івасик, якому було лише пять років, бігав по дворі, шукаючи патичків для рук Бабі. Також він мав ще одне завдання: принести дві вуглинки, моркву й картоплину, щоб із них зробити Сніговій Бабі лице. Всі швидко й бадьоро виконува ли свою працю. Тільки Надійка, якій було чотири рочки, стояла осторонь без діла. Борис сказав, що вона дуже маленька і не може працювати разом із ними. А Надій- ці так хотілось допомогти дітям! Вона підійшла до Бориса і несмі ливо смикнула його за полу. На очі дівчинки набігли сльози...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
