Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
виїхала. Кілька разів писала до мене, а згодом я згу била її з очей. Аж десять років згодом'під час першої світової війни я їхала трамваєм в місті О. Була в од нострою сестри. Проти мене сиділа якась пані з хлоп чикам років 7 і кидала «а мене неспокійні погляди. Нарешті звернулась до мене з питанням: — Скажіть, пані, прізвище X. вам нічого не го1- ■ворить? — Дуже багато, це моє дівоче прізвище. — Ви не пізнаєте мене? Я — сестра Т. — Боже мій, яка ж я рада, зраділа я. —- Ска жіть же мені, як вам пощастило в житті? — Приїхала до мами, здала іспит на атестат зрілости, скінчила фельдшерські курси, зустріла до брого чоловіка, вийшла заміж, маю ось хлопчика, щаслива! Здається в серпні підписано мир. О, то була ра дість, коли я вбігла до палати і вимахуючи газетою, оголосила цю вістку хворим. Всі позривалися з лі жок, обіймалися, дехто плакав. ■—- Кінець війни, кри чала я, їдемо додому. Швидко почалась евакуація. Та виявилось, що скоро не рушимось з місця, бо не всі хворі годились для транспорту. Але шпитальний режім значно по слаб, а праця звелася до мінімум. Я теж „попустила" в обовязках, щодня ходила на прохід у поле з Сова- човим або Тітичем. Багато ми читали разом. Вже не було для нікого' таємницею у шпиталі, що мене з Василем Совачовим вяже щось 'більше, ніж звичайна приязнь. А вже моя співмешканка не мала спокою. Нераз причаювалась у полі, куди ми ходили, ■на прохід, щоб підглянути нас. Часто не дочекав шись нічого, сама з нетерпеливости зраджувала свою присутність. Ми сміючись, запрошували її до нас, прохаючи її не зневірюватись, може, мовляв, другим разам їй пощастить. Та врешті трапився інцидент, що мене схвилю вав. Одного разу аптикар поляк запропонував мені сісти, відступаючи місце поруч із Василем. Я подя кувала й хотіла відійти, коли почула від нього ближче пояснення: — Я думав вам специфічно приємно сидіти по руч доктора! По виразу обличчя в Василя я думала, що він не чув тих слів, а я й так відходила і не звернула на те дальше уваги. Наша, спільна з П. кімната була поруч аптикаревої. Коли я повернулась на другий день ш тлудне з візити в палаті, П. зустріла мене з до кором : — Цього ще не ставало, щоб через вас люди билися! — Не розумію, в чому річ, — спитала я. — А те, що ось недавно був в аптикаря д-р Со- вачів і спитав, що означали його слова вчора при шахах? — А той що на те? — Та відперся, кажучи, що він того не говорив. —- А доктор що? — Сказав, що добре, що не говорив, бо в про тивному разі одержав би поличника. Я налякалась. Зовсім не бажала ускладнень на- шота тут життя. Нам було добре в нашому малень кому товаристві. Ми не були байдужі одне до одного, але навіть розмови про кохання у нас не підіймалось. Василь знав, що поки я не вернусь додому й не скину однострою сестри й говорити про те ,не варто. ■Окрім того' інциденту з аптекарем я мала ще одну пригоду. Несподівано зявився до мене один до бродій, що лежав в одній палаті з Михасем Сарен- ком, коли я його відвідувала. Прийшов він до мене з пропозицією вступити у підпільну організацію в Чіті. — Нам потрібні ви, сказав він. Я вже давно слідкую за вами і можемо легка перенести, вас у Чіту. Маємо досить звязків, щоб це зробити. — Я ніколи не працювала в якійнебудь партії чи організації, почала я. Та він перчив мені: — Це не є перешкодою. Ви нам потрібні, я вже сказав і хочете чи не хочете, а ми вас перенесемо. — А коли я не хочу? Як ■ви. маєте право наки- дувати мені це? — обурилась я. Та він не попускав. Гостро перемовившись із ним, я відійшла, а він кинув мені услід обіцянку, що ще прийде. Згодом побачила я його з Тітичем і стала обе режно розпитувати про нього. Довідалась, що це українець, товариш Тітича з університету. — Це мрійник, казав Тітич. — Чого він хотів від вас? Я вигадала якусь дурницю і на тому скінчилося. ІЦойно по закінченні війни я прочитала його прі звище серед повішених за революційний опір у Чіті і подякувала Богові, що мене оберіг від такої долі. Але все ж аптикар і цей добродій налякали мене і я, ■нікому нічого не сказавши, внесла прохання про пе ренесення мене до тифозного шпиталя. Сестри там ішли неохоче і їх завжди там бракувало. Головний лікар, дізнавшись про мої заходи, зло стився (він встиг уже змінити інаставлення до мене), Тітич кричав, що це пахне самогубством, сестра ГІ. вважала новою екстраваґанцією, а Василь вперто мовчав. Та сталася несподіванка. Шостого вересня шпиталь наш одержав наказ виїхати до 1 Ехо для об слуговування тифозних і моє прохання стало без підставним. IV. Осіннє сонце заливало гори своїм 1 ще дуже теп лим промінням. Вони були вкриті невисокими дубо вими кущами. Поміж ними текла широка; ріка. До вкруги не видно ні села, ні якоїнебудь хатини. Пустка й тишина. А кругом така краса, що здавалось неза- служеним щастям дивитись на неї. Серед тих гір інженери побудували, звісно за скажені грс-ші, великі деревяні бараки. Це були шопи. зі шпарами в дощатих стінах, стелях і підлозі, з залізними печами без засувок. Всю ту „інженерську помисловість“ ми оцінили згодом у зимі, а тепер ми утрьох як очманілі бігали по горах та милувались природою. Спускались напростець поміж кущів до ріки, милувались бажантом, що зірвався нам з-під самих ніг та красувався на сонці своїм різнокольо ровим пірям, подивляли невеликі, срібні гадючки, що мерехтіли в траві. ■Направду було щось величавого в тому, коли повний місяць заливав своїм сріблом річку і стрімку гору, надаючи всьому якогось непереможного чару. Було щось ласкавого і пестливо кольоритного в день, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
