Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Мені мама подарувала колись свій старий капелюх. Хочеш, — я принесу його для Баби? Борис трохи недовірливо глянув на неї. — А тобі не шкода? — Ні трішки! — Тоді неси! Надійка побігла додому, а коли повернулася з капелюхом, Снігова Баба була вже скінчена. Вона сто яла біля паркану, піднявши вгору патики-руки, і дивилась на дітей своїми очима-вугликами. Борис узяв капелюха і вдягнув Сніговій Бабі на голову. Діти по чали сміятися. — Оце так Баба! Ні в кого та кої нема! А капелюх їй дуже личить! Капелюх був старий і дірявий, але це робило Снігову Бабу ще смішнішою. Борис наказав дітям не чіпали більше Снігової Баби й усі пішли додому. Вікно Надійчиної кімнати вихо дило у двір і дівчинка могла бачи ти Снігову Бабу з вікна. Для цього їй треба було лише стати на сті лець. Увечорі, коли мама клала її в ліжко, Надійка попросила: — Мамусю, піднеси мене до вік на, я хочу ще раз поглянути на Снігову Бабу. — А потім зразу ж заснеш? — Засну, мамусю. Мати взяла її на руки, підійшла з нею до вікна. Надійка з гордістю промовила. — Це я дарувала Сніговій Бабі капелюха. Правда ж — він їй ду же личить? — Личить, — погодилась мама. — А тепер лягай спати. Завтра вранці знову побачиш свою Сніго ву Бабу, якщо вона не втече. — А хіба вона може втекти? ■—■ Може, — пожартувала мама. Вранці, ледь прокинувшись, дів чинка кинулась до вікна. Глянула надвір і скрикнула: — Ой, втікла!... Потім почала швиденько вдяга тись, щоб іти шукати Снігову Ба бу. В кімнату (ввійшла мама й зди вовано глянула на доню. — Ти куди так поспішаєш? — Шукати Снігову Бабу. Вона кудись втікла і капелюха мого за брала з собою. Мама засміялась, узяла Надійку на руки, піднесла до вікна. Розпо- ЕІла засмученій дівчинці, що Сні гова Баба нікуди не втікла, бо на тому місці, де вона вчора стояла, Особи Тарасик — маленький хлопчик. Маринка — його товаришка. Маруся І маленькі діти. Івась Діти. —■ Кін. Зима. Садок. ЯВА 1. МАРИНКА (вбігає до садку, бі жу чи озирається. Гукає): От, не доженеш! Не доженеш! (Голос за коном: —■ А дожену! Стрівай-но!) ЯВА 2. Маринка й Тарасик. ТАРАСИК (вбігає й женеться за Маринкою. Наздогнав. Обидвоє сміються). О!.. МАРИНКА (кривиться з Тара сика): О! Ну що ж? Утомилась я. ТАРАСИК: Я ж казав, що до жену ! ? МАРИНКА: Ну, то що ж? От тобі за це! (хапає сніжок і, смію чись, кидає в Тарасика, а сама хоче тікати). ТАРАСИК: От і не попала! МАРИНКА (знову кидає сніж ком) : А от попаду! ТАРАСИК (ухиляється): А не попадеш! (Кидає сніжком у Ма- ринку, помалу завязується між ни ми бій-забава). (За коном у цей час чути, як співають): „Нуте! хто з вас там бистріший? То біжіть в садок скоріше Бабу треба нам скачать!" (Під кінець співу чути: „А-гов- гов-гов!.. Гей!..). ЯВА 3. Маринка, Тарасик, Івась, Маруся. Діти. ІВАСЬ і МАРИНКА (вбігають попереду, потім діти. У Івася са ночки). лишився сніговий горбок. Поруч нього лежав старий капелюх. Що сталося за ніч із Сніговою Бабою, ви, діти, мабуть — і самі здогадались. Діма ІВАСЬ: Тарасе! О! бачите? А ми гукаємо! МАРУСЯ: А ми шукаємо... (Діти розбігаються по садку). МАРИНКА: А ми тут! А ну, хто кого? (кидає сніжком у Марусю). ТАРАСИК: А ну, до бою!.. ІВАСИК (ухиляється): Оттакої! МАРУСЯ (сміється): Ми до них, а вони від нас! ІВАСИК (до дітей): Нумо, ра зом! МАРУСЯ: Щоб не задавалися! (Кидаються сніжками. Гомін. Сміх. Тарасик і Маринка тікають). ТАРАСИК: Ну, годі вже, годі! В щось інше давайте бавитися! МАРИНКА. Давайте бабу злі пимо! ДІТИ (покинули сніжки): Бабу, бабу ліпити... (Качають сніг. Один одному до помагають. Зрідка перекидаються сніжками. Співають:) „Зимонько — снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом!.. А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком..." ІВАСИК (біля купи снігу): Та й снігу ж! (Співають далі): „Ми повибігаємо, Снігу накачаємо Купу за садком..." (Ставлять „бабу“ і кінчають спів): „Бабу здоровенную, Уночі страшенную Зліпимо гуртом..." (Оточують vci ,,бабу“). ТАРАСИК: От так „баба“ ! ВСІ: Ха-ха-ха! МАРИНКА: Молодці!.. ВСІ (співають): Ну, дивуйтесь горобці!.. Завіса. Із збірника „Промінь** Снігова Баба Сценічний образок Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
