Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Мені мама подарувала колись свій старий капелюх. Хочеш, — я принесу його для Баби? Борис трохи недовірливо глянув на неї. — А тобі не шкода? — Ні трішки! — Тоді неси! Надійка побігла додому, а коли повернулася з капелюхом, Снігова Баба була вже скінчена. Вона сто яла біля паркану, піднявши вгору патики-руки, і дивилась на дітей своїми очима-вугликами. Борис узяв капелюха і вдягнув Сніговій Бабі на голову. Діти по чали сміятися. — Оце так Баба! Ні в кого та кої нема! А капелюх їй дуже личить! Капелюх був старий і дірявий, але це робило Снігову Бабу ще смішнішою. Борис наказав дітям не чіпали більше Снігової Баби й усі пішли додому. Вікно Надійчиної кімнати вихо дило у двір і дівчинка могла бачи ти Снігову Бабу з вікна. Для цього їй треба було лише стати на сті лець. Увечорі, коли мама клала її в ліжко, Надійка попросила: — Мамусю, піднеси мене до вік на, я хочу ще раз поглянути на Снігову Бабу. — А потім зразу ж заснеш? — Засну, мамусю. Мати взяла її на руки, підійшла з нею до вікна. Надійка з гордістю промовила. — Це я дарувала Сніговій Бабі капелюха. Правда ж — він їй ду же личить? — Личить, — погодилась мама. — А тепер лягай спати. Завтра вранці знову побачиш свою Сніго ву Бабу, якщо вона не втече. — А хіба вона може втекти? ■—■ Може, — пожартувала мама. Вранці, ледь прокинувшись, дів чинка кинулась до вікна. Глянула надвір і скрикнула: — Ой, втікла!... Потім почала швиденько вдяга тись, щоб іти шукати Снігову Ба бу. В кімнату (ввійшла мама й зди вовано глянула на доню. — Ти куди так поспішаєш? — Шукати Снігову Бабу. Вона кудись втікла і капелюха мого за брала з собою. Мама засміялась, узяла Надійку на руки, піднесла до вікна. Розпо- ЕІла засмученій дівчинці, що Сні гова Баба нікуди не втікла, бо на тому місці, де вона вчора стояла, Особи Тарасик — маленький хлопчик. Маринка — його товаришка. Маруся І маленькі діти. Івась Діти. —■ Кін. Зима. Садок. ЯВА 1. МАРИНКА (вбігає до садку, бі жу чи озирається. Гукає): От, не доженеш! Не доженеш! (Голос за коном: —■ А дожену! Стрівай-но!) ЯВА 2. Маринка й Тарасик. ТАРАСИК (вбігає й женеться за Маринкою. Наздогнав. Обидвоє сміються). О!.. МАРИНКА (кривиться з Тара сика): О! Ну що ж? Утомилась я. ТАРАСИК: Я ж казав, що до жену ! ? МАРИНКА: Ну, то що ж? От тобі за це! (хапає сніжок і, смію чись, кидає в Тарасика, а сама хоче тікати). ТАРАСИК: От і не попала! МАРИНКА (знову кидає сніж ком) : А от попаду! ТАРАСИК (ухиляється): А не попадеш! (Кидає сніжком у Ма- ринку, помалу завязується між ни ми бій-забава). (За коном у цей час чути, як співають): „Нуте! хто з вас там бистріший? То біжіть в садок скоріше Бабу треба нам скачать!" (Під кінець співу чути: „А-гов- гов-гов!.. Гей!..). ЯВА 3. Маринка, Тарасик, Івась, Маруся. Діти. ІВАСЬ і МАРИНКА (вбігають попереду, потім діти. У Івася са ночки). лишився сніговий горбок. Поруч нього лежав старий капелюх. Що сталося за ніч із Сніговою Бабою, ви, діти, мабуть — і самі здогадались. Діма ІВАСЬ: Тарасе! О! бачите? А ми гукаємо! МАРУСЯ: А ми шукаємо... (Діти розбігаються по садку). МАРИНКА: А ми тут! А ну, хто кого? (кидає сніжком у Марусю). ТАРАСИК: А ну, до бою!.. ІВАСИК (ухиляється): Оттакої! МАРУСЯ (сміється): Ми до них, а вони від нас! ІВАСИК (до дітей): Нумо, ра зом! МАРУСЯ: Щоб не задавалися! (Кидаються сніжками. Гомін. Сміх. Тарасик і Маринка тікають). ТАРАСИК: Ну, годі вже, годі! В щось інше давайте бавитися! МАРИНКА. Давайте бабу злі пимо! ДІТИ (покинули сніжки): Бабу, бабу ліпити... (Качають сніг. Один одному до помагають. Зрідка перекидаються сніжками. Співають:) „Зимонько — снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом!.. А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком..." ІВАСИК (біля купи снігу): Та й снігу ж! (Співають далі): „Ми повибігаємо, Снігу накачаємо Купу за садком..." (Ставлять „бабу“ і кінчають спів): „Бабу здоровенную, Уночі страшенную Зліпимо гуртом..." (Оточують vci ,,бабу“). ТАРАСИК: От так „баба“ ! ВСІ: Ха-ха-ха! МАРИНКА: Молодці!.. ВСІ (співають): Ну, дивуйтесь горобці!.. Завіса. Із збірника „Промінь** Снігова Баба Сценічний образок Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
