Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
(Уривок) „Чи чуєш, як по оболоні Дзвінки все тихше, тихше дзвонять?“ --- Запитує сестричку брат. — „То це ж дзвіночки ангелят! Поснули братчик і сестричка, Та щастям ще сяють личка, І сонні пальчики дітей Гостинці тиснуть до грудей. Ще раз дзень-дзень, Ще раз дзінь-дзінь, І все покрила далечінь... Р. Завадович Це Миколай, дідусь святий, Роздавши дари між дітей, Вертається в небесний двір Туди... високо... вище зір ...“ СНІГОВІЙ Завірюха виє, Заміта двори, Ніде погуляти Бідній дітворі. Бавляться у хаті, Але нудно їм, Тісно між стільцями Бігати усім. Та ще й мама каже: „Не стрибайте так, Не кричіть, не вийте, Не чіпайте гак . . Хоч би вже скінчився Швидче сніговій —• Всі б вони побігли У садок мерщій. Там було б роздолля — Гамір, крик і сміх! Сніг такий мякенький — Випав він для всіх! К. Перелісна Срібна Зірка З б ір н и к вірш иків і о п о в ід а н ь У п орядк увала М арія Ю ркевич В ід б и т к а з „Н . Ж .“ ЦІНА 50 Ц. З ам о в л я т и в Ц ентралі СУА О. Кобець НЕ ПЛАЧТЕ, БЕРІЗКИ . . . Не плачте, берізки, що осінь прийшла, З вас одяги пишні зриває, Туманами смутку ввесь світ обтягла, І сонце ховає. . . Не плачте! Ви ж знаєте так, як і ми, Що станеться: сонечко Боже І осени смуток, і лютість зими Таки переможе! ЗИМОЮ День такий ясний, блискучий, Бо прийшла зима. Д ід М ороз — такий щипучий, А мені — дарма! В кожушок по самі вуха Одягли мене: Хай подмуха завірюха, — От і не вщипне! Нагуляюсь — оце ’поки! В хату прибіжу, Зашарілі свої щоки Мамі покажу. Мама скаже: „От такої! Вік я прожила, Та й не знала, щоб зимою Рожа десь цвіла! “ О. Кобець ПРО НАДІЙНУ Й СНІГОВУ БАБУ Великі, пухнаті сніжинки круж ляли над землею, вкриваючи її мя- ким, білим килимом. Діти, повер нувшись зі школи, одразу ж поча ли ліпити Снігову Бабу. Найстарший між дітей, Борис Лозенко, якому минуло вже 9 ро ків, давав розпорядження. Праця йшла швидко... Сам Борис і ще двох хлопців ка чали велику грудку .снігу, яка ро билась усе більшою, все важчою Дівчатка — Леся й Оленка — ма ли легше завдання: вони му сіли ліпити зі снігу голову Сніговій Бабі. Маленький Івасик, якому було лише пять років, бігав по дворі, шукаючи патичків для рук Бабі. Також він мав ще одне завдання: принести дві вуглинки, моркву й картоплину, щоб із них зробити Сніговій Бабі лице. Всі швидко й бадьоро виконува ли свою працю. Тільки Надійка, якій було чотири рочки, стояла осторонь без діла. Борис сказав, що вона дуже маленька і не може працювати разом із ними. А Надій- ці так хотілось допомогти дітям! Вона підійшла до Бориса і несмі ливо смикнула його за полу. На очі дівчинки набігли сльози...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
