Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Галченя-пілот горбок, взяла дітей за руки і обі цяла розповісти їм про мурашок. — Діти, знайте, що мурашки дуже розумні сотворіннячка. У них у хатинці порядок, чистота й по слух. Хатинку роблять у землі, найрадше під старим деревом. Кожна мурашка має свою роботу. Одні порядкують, другі догляда ють малих діточок, інші мусять шукати і доставляти поживу. От одного з них ви бачили, як мучив ся з тим хробаком на піску! — А чи мурашки кусаються? — Лідочка. — Певно, що укусять того, хто їх зачіпає, або коли бороняться перед напасником. Наші мурашки для людини не є небезпечні. От в Африці, там є великі мурашки. Во ни нападають не лише на малі зві рятка, але й на великі. Були випад ки, що загризали малпочок. Ці му рашки цілою громадою залазять у стайні, нападають на курок і ку сають їх зі всіх боків. Курка боро ниться, але не дає ради. Мурашки загризають її на смерть. Ці му рашки нападають навіть на гадюк. Вони спочатку нападають на її го лову й кусають очі. Коли гадина осліпне, тоді з'їдають її всю й зі ставляють чистий кістяк. — А на людей ті мурашки напа дають? ■—■ питає Михайлик. — Ні! Люди самі бояться тих мурашок і, як вони появляються на селі, то всі й старі й молоді вті кають чим скорше. Люди не мо жуть з ними дати ради. Але наші мурашки є корисні комашки. їх не треба боятися. Мурашки живляться переважно різними комахами. Вони особливо люблять різних гусениць. Всі гусе ниці є шкідниками садів, городів, поля, хати (гусенички молів ни щать одіж) і т. д. Поїдаючи гусе ниць, мурашки приносять людям велику користь. Мурашок можна назвати ще й санітарами. Вони по їдають мертвих звірят, які занечи- щують повітря. Як знайдуть заби ту мишку, то обгризуть її так. що лишиться лиш чистий кістяк. Діти подякували мамусі за опо віданнячко й побігли далі гратися на пісочок. JI. Бачинський ВСТУПАЙТЕ В ЧЛЕНКИ-ПРИХИЛЬНИЦІ СФУЖО! Ще весною Тарасик знайшов у себе, в садку галченя, що випало з гнізда. Дідусь навчив Тарасика годувати та доглядати бідне пта шеня. До середини літа з нього Биросла велика, кумедна галка. Вона так звикла до людей, а осо бливо до свого маленького госпо даря Тараса, що ніоднієї хвилини не хотіла бути сама. А коли ви падково залишалась у хаті без Та расика, то починала жалісно го лосно кричати, поки хтонебуть «е відчинив їй дверей або вікна й вона тоді зараз же вилітала, на здоганяла хлопчика, сідала йому на плече й поглядала на всіх нав коло гордо й задоволено. Ц е не завжди було зручно для Тараси ка, бо він іноді хотів побігати з другими дітьми та погратись в різ ні цікаві гри, а галченя йому за- ваджало. Так сталося одного разу, коли Тарасик зробив із тоненьких до щечок та паперу великого змія. Змій вийшов на славу. Тарасик його гарно розмалював, прикрасив червоними й зеленими кружечка ми й зірками, а сестричка Софійка зладила з кольорових шматочків довгий, чудовий хвіст. Якраз того дня, коли закінчили змія, віяв досить сильний вітер. Діти побігли на поле змія пуска ти. Але не встиг Тарасик ще при чепити до нього довгої нитки, ко ли галченя, що сиділо в нього на плечі, злетіло вниз і дзьобнуло змія в те місце, де були наліплені червоні кружечки. Мабуть, воно подумало, що то черешні, а воно їх дуже любило. Тарасик розгнівався на пташку, але нічого робити, мусів заліпити дірочку, що її зробило галченя. Коли нарешті закінчив роботу, Та расик врочисто гукнув до інших дітей: — Ну, тепер, чекайте, зараз наш змій полетить!.. Але й тепер не вдалось йому за пустити змія, бо... що ви думали? Галченя, що стрибало навколо, за чепилось ніжкою за нитку, та по тягнуло його за собою по траві. Змій зашелестів, галченя наляка лось, звилося вгору, а за ним по летів і змій. Діти завмерли з несподівнки. Вони тільки слідкували очима за польотом птаха, що тягнув змія за собою. Нарешті Тарасик опамя- тався й заплакав. — Пропав мій змій! У-у-у, ти погане галченя! Вийшов на той час дідусь у поле й почув Тарасиків плач. — Гей, що там у тебе сталося? Чого плачеш? Замість відповіді Тарас тільки показав дідусеві па небо. —■ A-а, це твій змій! Та ще й не сам летить, а з галченям! Нуг то чого ж ти плачеш? Ти ж маєш тепер пілота, в твій змій тепер не змій, а літак, — засміявся дід. — —-Не плач, вонож далеко не по летить, хай тільки вітер вщухне, воно повернеться до тебе й змія притягне назад! І справді незабаром галченя вто милося, спустилося на землю й застрибало по полю до Тарасика. А хлопчик уже спішив до нього, щоб розплутати нитку, що міцно обкрутилась коло ніжки його лю бої пташки. Тарасик вже не сердився на гал- чення, обережно зняв нитку, заб рав змія, який, на щастя, не пор вався та побіг із своїм вихован цем на плечі додому. — Мамо, знаєте, як я тепер буду звати наше галченя? Це вже не галченя, а пілот! І Тарасик роз повів мамі пригоду зі змієм. Цілу зиму після того прожив ,,пілот“ у Тарасика і тільки на весну став частіше відлітати до своїх приятелів-галок. Аж поки одного разу таки не повернувся. Видно краще йому було з ними. А може він знайшов там ового тата й маму та своїх братіків і сестри чок? Хто його знає! Довго не міг Тарасик забути свого ,,пілота“ та згадував приго ду галченяти зі змієм. Ніна Наркевич Срібна Зірка Збірник віршиків і оповідань Упорядкувала Марія Юркевич Відбитка з „Н. Ж.м ЦІНА 50 Ц. Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
