Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Памяті дружини поета Вже минув рік, як у могилу зі йшла Неонілля з Горницьких, дру жина поета Василя Пачовського, проживши несповна шістдесят сім років. У дощовий день 19. березня 1957 р. нечисленна громада схи ляла голови в останньому поклоні тлінним останкам покійної на кла- I на Лейк Джордж була. Багато тут вже наших готелів і мотелів — здається тут переноситься літній ,,пункт тяжіння" української гро мади в США і коли запитати на віть малого хлопця у цьому райо ні, чи є тут десь українці, він від повість: „Юкіс? Е гол банч оф дем із гір!“ „■На Гай Пойнті“ — чудовий, домашній харч, з автентичними „карманадлями“ (бери і їж до схо чу), справжній комфорт, доволі помірковані ціни, дві моторівки, водні лещата і „кану“ під коман дою адмірала Ігоря і головна ат ракція — прикраса пляжі панна Мотря, яка дає доказ, що недале ко паде яблуко від яблуні і гідно підтримує традиції (далеко ще невигаслі) своєї матері Христини Воєвідки. А все це лиш частина в акацій- них атракцій, усіх не перелічиш. А зрештою не всі ще купили оселі. Що то буде, коли наші Союзники надумаються й куплять ,,літню о- селю“ для „лі-тніх“ жінок? Най більшою атракцією там буде на певно кухня, що перевершить і „карм,анадлі“ Гай Пойнту. Бо ж звісно — жіночу тіублику чимне- будь не збудеш. Та хто мене туди повезе? Бо я ще не ,,драйвую“, а мій чоловік боронитиметься на певне руками й ногами від тієї „Лисої гори“... (Вже чую, що він так скаже!). А може й кооп. „Молоде Жит тя” у Филаделфії зважиться на купно дитячої оселі, на яке вже кілька літ розмахується? Щ об лиш у міжчасі ці діти не підросли, не поженились і ;не купили вже самі оселі ДЛЯ 'СВОЇХ дітей... І маючи такі спокуси, дорогі па ні, — є люди, що їздять між чу жих. Справді, слушно належить ся їм кара і поправді не дуже ж а лію своєї сусідки при машині, що провела цього року вакації „сум;но і д о р о г о Рута довищі Оливна Гора в Квінсі, Лонґ Айленд. Дехто, прочитавши цю згадку, може й здивується, бо й не прихо- дилось чути прізвища покійної се ред відомих імен жіночого руху, а ми загалом не любимо читати по смертних згадок. Колись її чоло здобив лавр музи поета, а хіба ж староримські чесноти вірної дру жини і повної посвяти матері за служать на згадку в тому новому світі, такому відмінному від се редовища, звідки вийшла покійна? Походила з однієї з тих куль турних священичих родин, які ко лись творили добу розквіту й від родження галицької землі. Батько був теж письменником, переклада чем творів Шіллера і Б. де Сен- П’єра, і друкувався в „Зорі". По ньому покійна одідичила гарний голос і лагідність вдачі. Відзнача лася теж сценічним хистом, але її мрії виступати на сцені ніколи не здійснилися. В 1909 р. стала дру жиною поета і пройшла поруч ньо го важким життєвим шляхом, як людина надзвичайної видержливо- сти і стійкости, повна віри в Бога. Провела кілька щасливих років у Львові за днів слави свого мужа, притягаючи увагу українського загалу, як ідеал дружини і добра муза поета. Брала участь у това риському житті поетів і мистців „молодомузців" та в співацькому гурті „Бонна". (Рік 1914-ий кинув її у вир жит тєвих бур і мандрівок. Вона ніколи ні відмовилася йти вслід за поетом, який ставив служіння українській справі на першому місці в житті, хоч їй довелось витерпіти за це багато важкого. Все життя вміла зі самовідреченням усувати пере шкоди і неприємні життєві кон флікти, щоб тільки уможливити йому творчість і ріст. Вміла теж гідно репрезентувати українську жінку на чужині, коли життя на ложило на неї цю ролю, як одній Із нечисленних українок першої еміграції в світовій війні. Чи це було у Відні, чи у Фрайштадті, чи РаштадтІ, чи у Вецлярі, де поет діяв з рамени Союзу Визволення України серед полонених україн ців із російської армії, чи серед високих достойників і старшин чу жинців. Все вміла зєднати подив і пошану для українського імени. Рік 1918-ий став роком надій і повороту до рідного краю на ко роткий час. Знову довелось їй бу дувати життя наново, переживати хвилини найбільшого щастя і най більшого горя в Станиславові, де поет видавав ,,Стрільця" для укра їнської армії. Тут довелось стану ти їй в обличчі розлюченого во рога, коли чоловік відійшов за Збруч з армією, і довелось пере живати напасті польської солда- тески, труси, допити тощо. Майже десять років повоєнного життя довелось перебути на За карпатті, де поет виконував зав дання виховника нового покоління і станув немов на сторожі україн ських межових земель після не вдачі визвольних змагань, відмов ляючись від повороту на давнє становище в окупованім Львові. Навіть і тут короткі хвилини спо кою і радощів чергувалися з без настанними журбами і крайніми недостатками. їй приходилось ча стенько їздити за гори до Галичи ни, щоб простелити дорогу поето ві, який усе ще вагався, у вічній непримиренності з тим, що ста лося. Був більше схильний пода тися сам на Велику Україну, ніж повертатися до Галичини. 'Врешті поворот до краю у 1929 році не приніс ніякої полегші для вирваної з корІнем рідні поета. Пять років побуту в Перемишлі, повні турбот. Поет записав у дра мі „Храм дітей сонця", яка досі лежить недруксваїною, своє лихо ліття, змальовуючи і постать своєї дружини в особі Уляни, дружини маляря Свастики. Вісім останніх років подружнього життя у Льво ві були дальшим тягом недостат ків і ніколи вже не вдалось їй від будувати вогнища, яке покинула перед двадцяти роками. Нова війна приносить смерть поетові, а дружині скитання. Подається у мандрівку вдруге майже тією са мою дорогою, що й у першій сві товій війні. Вистачить згадати го ловні пункти цієї мандрівки, щоб усвідомити собі, які небезпеки й труди довелось пережити їй на схилі віку. Табор утікачів в Оре- (Докінчення на ст. 14) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
