Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
роже настроєна до них усіх, може вона обдаровує своєю симпатією тільки тих, що залишилися, а нена видить тих, що вийшли? Що це, наприклад, значить „тільки скиталка1'? „Паш Ево Я поміж ворогами! — стрибнула нова думка — Куди, я .попала? — питала себе — Втікати! Втікати! Вороги! Не ’появилася ніодна думка, щоб збила це без глуздя. Вхопилася його. І раптом процідила: „Ви помиляєтесь, (пані Ево. Провини, якщо так розглядати, вчинок Нінки, бувають не тільки між скитальцями! Значить, ви думаєте, ми спроможні на все?“ „Навіщо робити з того загальну справу— рушивши бровами, тихо відповіла Ева. „Мені, просто, цікаво. Якби там не було, я та кож належала до, так званих, ,скитальців‘. Ненави джу цієї назви!" Почуття втиснулося в кров, забилося в серці і цілком замрячило мозок. Тепер не було вже стриму її мові. Евине обличчя було спершу нерухоме, потім на ньому відбулося здивування. Вона повернулася до Христі, відчинила уста, якби хотіла перервати їй, зле це не вдалося. Можливо —■ молола Христя швидко —■ що таке її, пані Еви, відношення до них усіх. Можливо, що вона негідна бути в тому домі, про який пишуть у газетах. Просить вибачення, що так нахабно влізла сюди. Вона прийшла з іншого світу, світу, де люди боряться, терплять. Там дріб ничка не має значення, там йдеться про великі спра ви. Можливо, що вона, Христя, теж приносить їй сором перед сусідами. Нінка напевно не буде її тур бувати і ніхто з сусідів не буде мати нагоди бачити такого скандалу, як її відвідини! Вона, Христя, ще сьогодні залишить цей гостинний дім. Вдячна за все, але пониження не може стерпіти . . . Очі Еви були заплющені. Промовила тихим го лосом: ,,Що ти тільки не наговорила! Навіщо цього?“ Май розум! Май розум! — десь здалеку нага дувались мамині слова, але вони не мали ніякої сили. Побігла до бібліотеки з розіграними нервами, замря- ченою думкою. Геть відсіля! Вхопила валізку. Швид ко вкидала свої речі. Як не зробить цього в цій хви лині, може роздуматись і тоді сама собі не простить того, що не вміла стати в обороні себе, своїх при ятелів, цілого народу! Почувалася у цій хвилині ге роєм, що йде у бій за свої ідеали! Чекала повороту інженера, або Діни. Зійшла на низ з валізкою в руці, як тільки почула, що заїздить до гаражу. Зупинилась перед дверима. Потім круто повернувшись, пішла ще на веранду. „Я відходжу — сказала не дивлячись на Еву. — Вдячна за все. Справді вдячна". „Ах, Христе —• слабим голосом промовила Ева. — Не будь дитиною, П’явко! Чи ти знаєш, що ти робиш? іКуди ж ти йдеш?“ „Туди, де нас не соромляться!" І швидко збігла з веранди. V. — Я пішла — каже вона адвокатові і че кає на головний акт оскарження. Замість цього, вона чує: — Ви бажали жити власним життям. — Хто може вас судити за це? Кожна молода людина ба жає випробувати власні сили. Тільки — пробачте — ви пішли так самі майже під ніч („він знає, він знає все!“ — завмирає серце). Чи не був Нью Йорк трохи головокружний для вас? Трохи?! Христя навіть всміхається. Пішла з ва лізкою в руці в чуже місто-джунґлю, бо не могла стерпіти образи. Уява роздмухала її, надала майже всенародного значення і зробила героєм у її влас ному понятті. Ходила вже стільки з Діною, що ніяк не побоялась загубитись в Нью Йорку. Що місто може мати два обличчя, інше для тих, що все мають і інше для тих, що нічого не мають, цілком не по думала. Не мала нічого, але врятувала свою націо нальну честь. Йшла самопевно, без страху. Її ціль була ви разна. Нінка. Поїде до Кейменів. Вони допоможуть їй влаштуватися. Власне, чому вона не підшукала собі досі кімнати? Але це був даремний жаль, спіз- нені докори. Якось вона порадить собі. Стільки лю дей живе на світі, зможе і вона. Буде прибирати, чи продавати, потім розглянеться довкола, дістане сти пендію і буде вчитися співати. Або піде до школи медсестер. Голова до гори, вона належить до від важних! Зайшла до найближчої дроґерії. Влізла в теле фонну будку, залишаючи валізку під оскленими две рима. Накрутила Нінчине число. Тр-тр — вчула в слухавці. Получення було, але ніхто не відповідав. Тримала трубку тісно поруч свого вуха. Хтось, хто дзвонив перед нею, залишив по собі запах тютюну. Мабуть був перестуджений, бо неочікувано почала пчихати. Сотня рук тримала вже те слухальце, при тискала до вуха, чиїсь уста дихали на нього. Відсу нула його на віддаль. Стрясла нею відраза. Якийсь мурин хотів мабуть говорити, крутився перед буд кою і поглядав на неї, чи вже скінчила. Намагалася вдихувати повітря боком, але таки чула запах тю тюну. Повісила слухальце і відразу вкинена нею монета, повернулася назад. Знову вкинула і накру тила число. Відвернулася від мурина, чекала, що таки хтось відізветься. Але по давньому не було відповіді. Перевірила годину. Даремне дзвонить! Вони напевно пішли кудись! Поїде туди, якби їх не було, чекатиме перед порогом. Важне, щоб перед ніччю була у них! Скиталка! Обурювалася щораз більше. Не було в думках місця на застанову, на докори. Скиталка! Як можна дозволити називати себе так!?! Скільки пониження й погорди замкнене в цьому слові! Неодин раз його чула, але воно ніколи не доходило до глибини по чуття, ніколи не боліло. Людину, яку окреслювано тим словом, можна було жаліти, співчувати з нею, вона була вирвана з рідного грунту і заслуговувала на опіку. Тепер несподівано це слово набрало іншого значення. Це людина, для якої немає устійнених, пристойних форм, яка рятуючи себе, йде на все най гірше, мало того, — погорджене другими.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
