Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дарія Ярославська її Нью Йорк 7 ) У цілому домі знову стало тихо. Взяла стерно в свої руки, щоби перекотити його через два кінцеві дні тижня. Наводила порядки, приготовляла їжу, подавала лік, встигла навіть спостерігати якусь істо рію в телеві'зорі. Ева лежала на веранді і заговорю вала про тата й маму, про свою науку у них „на станції “ Нарешті похопилась. Вона, Христя, пішла б кудись розважитися, а так сидить тут через неї і нудьгує . . . Але ні, Христя не нудьгувала. їй подобалась така роля медсестри. Роздумувала саме, чи не покін чити б їй школу медсестер і працювати в лікарні. Вночі з пятниці на суботу вона навіть трохи мріяла. Чому б їй, наприклад, не піти до якоїсь мільйонерки, що потребує товариства? До цього не треба, зда ється, школи медсестер. Скаже, що любить піклува тися хворими й безсилими. Така міліонерка схоче подорожувати, отже з нею вона ще більше побачить світа, очевидно, в інших умовинах, як досі. Може ця дама матиме сина? Обовязково! Син закохається в неї, Христю! Неконечно з першого погляду, але таки закохається. Мрія стрибнула широким кроком уперед і Христя вже бачила себе у шлюбному сер панку. Вибилася зо сну і сміялася на голос. Міліо- нер може бути поганий, як поібом'блене місто, може мати вдачу торпедоносця, бути одруженим і взагалі це буде чужа раса, а її Христю не купиш навіть за біліони! її хлопець мусить 'бути „свгй“, мати му- жеський вигляд, чесний характер, погідну вдачу, добру освіту. Нехай уже міліонерка буде бездітною, ще вийшов би з цього який клопіт! Смішна вона, смішна! В суботу несподівано Ева заговорила. Обе режно, кружляючи навколо справи, закинула: „Знаєш, Христю, я очевидно, дуже радо, але було б ліпше, якби твоя приятелька не прийняла серіозно твого запрошення зайти сюди . . .“ Так і відчувалось, що Ева втомилась мовою, що в неї до болю напружені нерви і такою самою напру гою чомусь відразу відізвалися Христині. Значить увесь час Ева душила в собі це почуття, лякалася здійснення такої можливости, аж нарешті воно про рвалось. „Я розумію" — сказала тільки. їй було соромно. Була зла на себе і на Нінку. Шукала слів оправдання, хоч не знала чому саме мусить те робити. „Безумовно кожна людина перед 'Богом рівна — говорила Ева вже більше впевнено, немов Христи- нине збентеження додало їй .відваги, — Але, як ти сама знаєш, людина не повинна . виходити поза М'ежі своєї . раси. Багато тварин у джунглі, але таки, тигр знає, що він тигр, а. леопард, що він леопард“. „Мене, очевидно, ця пані нічого не обходить, це її справа, але у мене доня, мене знає багато людей .. .“ Вона говорила ще більше. Вона поверталася до цієї теми ще ввечорі і в наступний день. Здавалося, що існує ще щось недоговорене і тільки після цього, як вона вискаже це, по.вернеться їй здоровя. Неясне, неоправдане почуття провини, мучило Христю до 'болю. Здавалося, ніби вона сама щось тут провинила і тепер не знає, як направити це. Подавала лік, накривала і збирала зо стола, і юлухала Евиїних сліів-. Що інше залишилося людині, яку ласкаво при йняли до свого дому, від якої не беруть грошей: ні за їжу, ні за кімнату, яку навіть трохи одягнули і ду мають допомогти її батькам, коли вони вже нарешті приїдуть. Мовчала і слухала. Але несподівано мала цього досить і відчувала, що ще трохи і почне палко, всупереч власним тіоглядаїм, (боронити Нінку. „Я боялася, що нас поібачить хтось з моїх зна йомих, чиї,сусідів — говорила Ева. І — і подумати, що вони можуть при-йти сюди! Уявляю, що сусіди тільки не говорили б! Взагалі важко зрозуміти, як можна зробити такий божевільний вчинок! Хто цей пан? Мільйонер? Це хіба тільки ски.талка таке по- тра'пить!“ Христю кинуло в гарячку. Але це не був сором. Це обурення гарячою хвилею розійшлося по цілому тілі, замрячило думки. 'Перед нею склянка з водою, в яку мала всипати порошок. Рвучко мішала ложоч- кою воду, не (подумавши навііть, чи є там порошок, чи нема.. Не знада навіть, що робить. Відложила ло- жочку і подала Еві склянку. Сіла напроти неї, ви тягнувши 1 шию. Ніздря 'В неї дрижали. У тому слові ,,скиталка“ вона відчула погорду і легковаження. Таким тоном можна говорити про людину, позбав лену чести і гідности. Вона вхопила те слово, забу ваючи про Нінку. Воно відразу прилипло до неї, до її мами Іі тата, до всіх тих людей, що до них воно могло відноситися. її Рідний Край існував у її серці, хоч могло тоді ■здаватися, що в нових обставинах забула про нього. Любила цю землю далеку, майже незнану і тих лю дей, що до неї належали. Тих, що залишилися там і тих, що вийшли з неї, не погоджуючись із наки неною чужою неволею. Всіх однаково любила. Несли важкий хрест забутої., незнаної у світі, нації. Якщо на 'короткий час відвернулася від нього, то тепер знову зєдналася з ними. Поніс ї!ї гнів. Доля Нінки була її долею, вчинок Нінки її вчинком. Це Еви'не СЛОВО' відносилося, не до одної людини, а до всіх, до цілого народу і 'мусіла стати в його обороні. „Пані Ево . . .“ Підвелася, щоб оволодіти собою. Знала, що її голос тремтітиме. У голову посунули непотрібні думки, а слів не було. Вона в чужому домі. Що вона знає про людей, ЩО'мешкають тут? Що з цього, що 1 колись давно, ця Ева мешкала в їх домі! Що вона, власне, робила, на тому відтинку свого життя поміж вулицею Білинського в Станіславові і Раґбі Ровд під Фляшінґом? Які були її думки, її почуття і вчинки? Хто що чув про неї? Чи дотримала, хоч частинку тієї обіцянки, що її колись була, дала молоді перед своїм виїздом до Америки? Може вона, власне, во- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top