Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XIV._______________________________ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1957 ___________________________________ 4^7 Чолу стільки образ? Недавно тому, на терені одного Літ.-Мистецького Клюбу, диску товано над тим, чи можлива в нас свобідна критика. Багато вислов лено думок і прикладів, кожен різ но задивлявся на справу. Але в од ному всі погоджувались беззасте режно — що в нас надзвичайно легко люди ображуються. Справді! Попробуйте тільки роз глянути де явище! Сотні, тисячі образ приносить кожен день. У щоденному житті, у громадській праці, у фаховій роботі. Крамар у крамниці не обслужив когось як слід бо... хотів саме вас образити. А на фабриці бос дає найгіршу ро боту, бо завзявся когось викури ти... А на засіданні поминули те прізвище, щоб дошкулити саме тій людині, що найбільше праці вло- жила. Всюди зазіхання й недоці- нювання. А в висліді того — об раза. Навіть коли вглянете в великі громадські розходження, що уз- броюють проти себе цілі групи, то знайдете на дні того всього якусь особисту образу. Десь там хтось не признав якогось становища, якихсь заслуг... Десь там хтось ко гось вразив необачним словом або посадив не там де слід... І з того потім постає непорозуміння, що обростає дальшими образами. І виростає врешті у нехіть, а то й боротьбу одиниць, або середовищ. Скажете, що це людське? І що всюди ті самі недостачі і в кожно му суспільстві бувають непорозу міння й ворожнечі. Але прояви розсварення, гризні не кидаються так у вічі. Перегляньте чужу пре су, порівняйте життя інших націо нальних груп довкруги нас. Це найбільше виразне серед тепе рішнього нашого довкілля — аме риканців. Скільки дошкульних об раз падає на голову Президента — а він не ображується. У недав ній передвиборчій кампанії заки дали Айкові несамовиті речі, пе редбачали недалеку його смерть і хоч це проголошено через телеві зію по всіх усюдах — він не об разився і дав себе вибрати на Пре зидента. Скільки процесів за обра зу чести, газетних полемік, отвер- тих листів і т. д. було б це спри чинило в нас? Можна знайти й певне оправ дання на те. Бо ж здається — ні хто не переходить такого важкого життєвого шляху, як українська людина. Для самого імени своєї Батьківщини вона мусить промо щувати дорогу. Вже й не згадую чи про дальші осяги, що кошту ють їй великих зусиль. А наше минуле? Скільки ударів і поразок, менших і більших зне ваг нанесла нам історія. Своїм за взяттям і запалом ми їх перебо роли. Але постійний тиск бороть би залишає свій слід. Немов у тих фронтовиків, що ще довго по би тві чують гук стрілен в ухах. У нашому нутрі бринить якась нот ка що надто гостро на все ре агує. І тому найменша неувага так дратує нашу свідомість. Тому кож на Іскорка непорозуміння спала хує сейчас у ворожнечу. І в нашій уяві прибирає вона примарливих форм, що шукають свого оправ дання в якомусь іншому підгрунті. Трудно повірити в це. Але так воно є. Така суттєва причина того явища, що так важко тяжить на нашому громадсько-політичному житті. І термосить раз-у-раз нашу свідомість. Але й другі народи мали важкі переходи. І в них підносились у свій час критичні голоси, шука лись дороги виходу і видвигались нові, світлі вартості. Як цьому зарадити? Один із бе- відників згаданої дискусії вказу вав на те, що в нас кожна полемі ка, кожна суперечка сходить за раз же на особисті юри. Не вміємо відділити загальної справи від на ших особистих взаємин. А при цьому існують у культурному сві ті правила, що кажуть нам шану вати кожну людську особистість, навіть коли відчуваємо до неї не хіть чи ворожнечу. Ми не повинні ніколи забувати правил чесної гри, так як у спортовому змаганні чи на полі бою. Скорочено нази ваємо це „джентлменством“. Це слово створили англійці, щоб о- креслити поняття гідної, шляхет ної постави до життя. Але змаган ня до того давнє як світ. Воно ви ринає в кожному суспільстві, що хоче жити упорядкованим ладом. Та його нелегко знайти. Причи ни цього лиха лежать глибоко, і вдачу народу не можна змінити з одного року на другий. Але вже з того, що ми пізнали його спону ки, виростає визов для нас. Для українського жіноцтва у першу чергу. Може воно здаватись дивне. Але хто не має стільки даних для перевихови, для перебудови — як жінка? Аджеж усе своє життя во на будує — наперед родинне жит тя свого власного дому, а потім і суспільні взаємини, товариське життр цілої громади. Ціле життя вона виховує: наперед молодшу рідню, потім власні діти і молодь свого круга, не рідко і свого по друга. Тому в її руках, коли не всі, то багато можливостей. Поняття людських взаємин вчиться дитина вже в перших роках життя. Коли мати навчить дитину шанувати свого товариша забави, ділитись з ним усім добром, то з неї виросте товариська людина, а не егоїст, Порядок рідного дому, дрібні прг вила поведінки, відношення старших — все це засадм, формують відношення дитзу ло зовнішнього світу. Тому г .j ка-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
