Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Вишивана сорочка І ПІСЛЯ СПОВІДІ 'Перед минулою Хрестопоклонною неділею, наш панотець, А. К. так якось просвіт лено і хороше розказав нам, що зранці поховав в асисті іншого свя щеника одну старшу жінку з ін шої парафії. Вона померла тихо, спокійно, уві сні. Запричастив- шись св. Таїн, вона запитала, чи годиться після Причастя здрім нути. І, закривши очі, непомітно відійшла у вічність. Хто була померла, я, на жаль, довідалась далеко пізніше. А це ж була моя давня знайома, п-ні На стя Проскурняк, мама п-ні Ганни Деннис, яка прийняла 'ме.не до се бе по приїзді до Міннеаполісу, аж пеки не знайдеться для мене якась праця. Це коротке перебування в їх ньому домі дало нагоду зблизька пізнати прекрасних людей: п. Г. Деннис, уряднич'ку Державної Скарбниці, її .сина — диригента однієї американської оркестри, я- кий мило і охоче знайомив мене з осягами модерної музики, і ма му п. Деннис, яку всі' знайомі на зивали „бабцею" і яка вже мала правнуку — Марійку. Таке хороше маля була ця Ма рійка! — миле, лагідне, грайливе, бистре, допитливе і таке подібне на прабабу, з дрібними милими рисами обличчя, чистим дитячим виразом і з блискучими темними очками! І, може, якраз тим дитя чим виразом .найбільше нагаду вала мудру і разом ,,наївну“ пра бабу. Але найподивугідніша була та ки сама прабаба. Вона належала до того типу во льових, енергійних жінок — пред ставниць нашого матріярхату, я- кими „все тримається в домі". Мо же, ще такий вольовий тип у нас і не вимер. Але тієї справжньої селянської культури, етики, при щепленої з віків, де все базується на „годиться*4 і на „не годиться”, та якоїсь, аж гордої, свідомости приналежносте до свого україн ського роду, мабуть, тут .не зди баєш зчаста. Аж чудно: справді, треба було б мати велику культуру і стійкість, щоб не підманили оманні вартості позліток міста і взагалі позліток цивілізації Нового Світу, цієї під- мінки культури, яку наш „примі- тив“, будь це інтелігент, селянин чи робітник, зчаста приймає за верх культури, не добачаючи поза тим справжньої тутешньої куль тури. І так, допавшись „гавзу", „кари", телевізора, накупивши мо дерних витребеньок, капелюшків, срібних лисів, тощо, уже і вважає, що осягнув той найвищий щабель, ї чи ж не придасться тут приказ ка: дай но свиту і штани, піду я в пани? Ще перед першою світовою вій ною виїхавши з Галичини, як за робітчанка, до 'Канади, а потім до ЗДА, „б 2 бці“ прийшлось у ті часи загальної депресії тяжко доробля тись, щоб дати те, найвартніше, дітям — освіту дочці й онукові. Разом з освітою вона намагалась [прищепити їм те, що привезла зі собою, виїхавши молодою дівчи ною з краю, те, що успадкувала від багатьох поколінь, а саме: мо ральні засади, глибоке розуміння вартостей, свій власний осуд, по гляд на щось, надзвичайну делі катність (Боже борони, щоб ко гось якось немило діткнути!) і по шанівок, і любов до свого. В свій час вона брала діяльну участь у пропагуванні українського народ- нього мистецтва, пишучи писанки, улаштовуючи виставки, покази. Мені дуже прикро, що перед кількома роками, пишучи про на- Щих писанчарок тут, я не подала імя Насті Проскурняк, як не пода ла і ще декого. Хоч я і не мала на меті сказати про всіх писанчарок тут (адже для того треба було б принаймні познайомитись з осяга ми усіх), — признатися, я в по спіху забула, а мої інформаторки мабуть, також забули нагадати. Про „бабцю" ж, як піонерку цьо го нашого народнього мистецтва тут, треба було б конче згадати, бо робила це вона красно, ідейно, без жадної власної користи і, справді, вивезла зі собою це ми стецтво з краю, а тут навчила йо го багатьох. Навчила щиро, так, як сама вміла, і без винагороди. Вона ж вишивала, поки служили очі, різні речі для показів. Щоб підтримати нашу пресу, передпла чувала кілька часописів і журна лів, читаючи „від дошки- до дош ки", і дуже добре орієнтувалась у політичних і громадських подіях. Правда, вона раз відкликалася з погіршенням про один наш євро пейський часопис, мовляв, пише незрозуміло. І, правда, „бабці" без належної освіти тяжко було змагатися з термінами, цитатами і чужомовними словами. Одначе во на легко далась переконатись, що й такий часопис потрібен. Взагалі, вона радо піддержува ла якусь загальну акцію, яку вва жала потрібного, хоч гріш тяжко здобувала. Усі ці риси викликали загальну пошану і любов. І не дивина, що над рукою заробітчанки схилялась голокя й університетського про фесора. (Докінчення буде) О. Лятуринська КОНГРЕС У РИМІ У вересні ц. р. відбудеться у Римі конгрес Союзу Католицьких Жіночих Організацій (СОКАЖО). Зголошення на конгрес дуже чи сленні й передбачують участь жі ноцтва з усіх частин світу. Гаслом конгресу є „Місія като- лицькоії жінки у сьогоднішньому світі". Для насвітлення цієї теми конгрес порушить низку проблем. Окрему увагу присвятить праці ка толицьких жінок по цілому світі. Союз Католицьких Жіночих Орга нізацій зложить Також звіт із своєї співпраці з ОН, де має консульта тивний статус. У рямцях конгресу буде переве дений семинар на тему „Розвій християнської особовости доро слої жінки". Жінки з Африки, А- м;ериіки, Азії й Европи розгляда тимуть цю проблему згідно з по требами кожного континенту. Дру гим завданням конгресу буде на світлення проблеми' голоду у 'СВІ ТІ. Ще два роки тому СОКАЖО розпочав кампанію за поборюван ня голоду, а тепер у співпраці з ФАО (Харчево-Хліборобська Ор ганізація ігри ОН) предложить докладний плян протидії. Світова. Федерація Українських Жіночих Організацій дістала за прошення до участи у цьому кон гресі. Як відпо.ручниця СФУЖО прибуде на конгрес п-ні Марія То- машівська з Мюнхену. Ліга Укра їнських Католицьких Жінок із Ка нади і Марійські Дружини з ЗДА висилають звіт про свою працю. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
