Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Як маленьке, маленьке яблучко стало великим Це було маленьке, .маленьке яблучко. Серед других яблук, що росли іна гіїлоічкаїх розложи стої старої яблуні, воно було найменше. З заздрістю погля^ дало іна своїх братків їі сестри- чо>к. --- Яікі ВОНИ .великі:, ТОВСТЄНЬ- кі, румяїні роісту/ть! Ніколи мені Біда 'була Квочці-мам-і з най меншим її дитятком! Кілька- раїзіїв на день воно гу билось: або на .вулицю вибі жить крізь щілину у паркані, або в кошиїк якийсь залізе, або забіжить у хлів' до корови. Бід на Квочка-міама! Скільки вона 3 ним натерпілась! Одного разу трохи не помер ла з іпереляку, побачивши свою дитину біля корови Лисіки. Ад же Лиска могла роздавити ма леньке курчатко, зробивши о- дин тільки крок... Бідна, бідна Квочка-імам а! Кожного ранку, виходячи з дітьми на по двір я, воїна повча ла їх: — Ко-ко-ко-кожний з вас му сить ходити біля м.е«е. 'НІКО-КО- ко-коли не забігайте в хлів до Лиіски, бо вона дуже легко мо же вас роздавити! своїми всли- 4 езн им и н огами. Ко-ко -ко -ко - рова не любить, щоб її турбу вали. Не залазьте їв той ко-ко- кошик, що стоїть біля воріт: його зовсім несподівано може візяти дядько Семен і поїхати на базар. Тоді ви обоївіяізко-ко- ково загубитесь по дорозі. Всі семеро курчат уважно слухали мамині слова і завжди про них паміята-ли. А наймен шеньке, восьме, забувало про них, яік тільки вибігало на по- двіря. Багато разів на день д о бо д и л ос я жур итиіс ь Квоч'ц і - мамі: — Куд-куд-куди воно знову поділося, неслухняне курча ? іКо-ко-ко-коли вже воно, на решті, порозумнішає? І ось одного дня сталася при не бути таким! — сумно думало- воно. Прибігли до садочку діти, за глядали на іяблуню. Вісе вишу кували собі найкращих яблу чок. Наближалося сівіято Спаса. Кожна дитина хотіла віднести посвятити в церкві своє -яблуч ко в той день. Діти намічували года, після іякої неслухняне кур ча віже завжди пам'ятало про ■матусину науку. Гуляючи по подвірю, воно залізло в кошик, що стояв біля воріт. Саме в той кошик забо ронила іКвочка-мама залазити. Але неслухняне курча, як і ра ніше, не звертало великої уваги на мамині* слова. Залізло собі в той кошиїк, лягло на щось мяке і... задрімало. Коли ж прокину лось, то зразу ніяк не могло зрозуміти, де воно -і що з ним робиться? його увесь час трусило, ки дало з боку іна бік і воно ніяк не могло стати іна. ноги. Страш но стало курчаті... — Ці-і-ііп! Ці-і-ііп!... — голос но заплакало воно. На щастя, його' плач почув дядько' Семен, який ї'хаїв ііз ко шиком іна віелосиїпеді1 в сусіднє село. — А-а, це ти тут, неслухняне курча-! Яке ж ти нерозумне!... Ще трохи, і ти впало б на шлях. — Ці-і-іп... — почулося жа лібно з кошика. — Добре, не плач, я відвезу тебе до мами. Тільки гляди, ні коли більше не залазь до ко шика. Він повернув в-елосипеда на зад і привіз неслухняне курча на його рідне подвіря, де його вже давно шукала заклопотана мати. — Ціїп! — радісно вигукнуло курча і побігло до мами. Від того дінія воно стало дуже чеміним, слухняним і ніколи не залазить до кошика, в якому набралося стільки страху. Діма яблуЧіКО', яке кож не з них х о т і ло зірвати того дня. А малень кого яблучка ніхто не помічав... — Оце на самому вершечку моє! — сказав Миїхаїйлиік. — Я сам поліізу його рвати... — А це на третій гілцііі, пра воруч, моє! — вирішила Ма рійка. — А моє буде на другій гілді ліворуч! — підстрибнув, шар паючи гілочку, ім.алий Юрко. А маленька О рис я су мін о мов чала. Вона не могла знайти для себе яблучка. їй трудно- було побачити горішні віти, а нижчі: були пороіжнііі. Тільки наше ма>- леньке, маленьке яблучко захо валось іпіід лиіотяічком на нижній гілочці. (Воно почуло дитячу розмову та й виглянуло з-під листя. — Ну, а ти, Ориісю, знайшла собі яблучко на> сівіято Спаса?— запита© Орлюю Михайлик. Дів чинка почервоніла і вже хотіла сказати „ні“, коли раптом по бачила маленьїке яблучко. — Оце... моє... — віїдпоівіла воїна- тихенько та показала на ше маленьке;, маленьке яблучко. — Оце? — перепитав (Михай- лик. Від здівипнув плечима. — Таке маленьке й зелене? Ніколи воно не буде готове до свята Спаса! 'Ориіся стояла та очима пов ними іслііз дивилася на своє ма леньке, маленьке яблучко. Далі схилила голівку та пішла- з са- доічюу. З ажур и л ос я мале яблучко . Хотілось йому теж, щоб дітки віднесли йоігочразом із ідіругими до церікви. в день т я т а Спаса. І стало воно питати вісіїх навкру ги, що-йому робити, щоб виро сти скоріш і стати таким вели ким, яік другі яблучка. Таї ні-хто йому нічого не. мііг сказати. Од ні не внали, другі не мали часу... Але оїдного разу пролітав над садочком старий ворон. Він сів відпочити іна- гілці старої яблуні. Тоді й наше яблучко його теж запитало: — Пане вороне, може ви ме ні скажете, ж мені, вирости швидше ? Неслухняне курча Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
