Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПРОГУЛЯНКА ДО ЗООПАРКУ Христя терпить справжні муки Свято пастушків Слухайте, діточки, я вам роз повім про те, як я була мала дівчинка, пастушка. Мене буди ли рано-раненько, і я гнала ко рови в ліс на пашу. В лісі сто яла дядькова -пасіка. Бджоли гуділи, корівки паслися, а я слу хала співу соловейка, кування зозулі і співала веснянки або коломийки. Так було на весні. Коли наставав гарячий ли пень, на багатих подільських ланах починались жнива.* От, відсвяткують люди празник святих апостолів Петра і Павла — і вже женці виходять у поле. Та я не розказуватиму вам про жнива, а про свято Петра між пастушками. В Україні „святий Петро” — то було наше пасту ше свято. Того дня пастушки збирались у громадки по пя- тер о -шестеро, а на сільському вигоні — то цілими десятками. Я запрошувала у -свій лісок кілька подруг-дівчат. Корівки паслися -поміж деревами, а ми добували із вузликів смачну святкову їжу. Наші матінки по напікали нам на той день уся ких пиріжкіїв, солодких суха риків, наклали в торбинку хлі ба, солі, яієчок, сиру, масла. Дівчата принесли по плящині лімонади, а я зладила глечик „ситі”, тобто води з медом. Виходив бенкет на славу! А як сімакувало! Ми -сиділи на тра ві, в тіні кучерявого дуба, кру гом білої -скатертини, вгощали ся своїми присмаками, обміню вались пиріжками, сухариками, запивали лімонадою і ситтю, і нам було так весело, мов ан гелам у раю. Ми сміялись, жартували, а попоївши, співали й танцювали. Та й як було не танцювати, коли кругом нам п риігр а в а л о б а г ато - б аг ат о к о - вимів--стрибунців, а в лісі (при співували пташки. Корови, по лягавши на траву, дивились на нас лагідними очима і спокійно ремигали. Так колись в Україні пастушки обходили празник святого Петра. Тітка Ганна * Час, коли в полі жнуть жито і пшеницю. Сусіда ворон нам оголосив, що сам бачив уночі, як привез ли велику з Африки жирафу. Коло її клітки прибили таблич- КУ; „Хто хоче їздити на жирафі, платить 20 центів" Нас пішло до зоопарку семе ро хлопят: Зайчик, старий Во рон Задирака, їжак, пара Коше нят, рудий Півень та Собака. Заплатили і посідали. Півень сів на сам ріжок жирафи, коло нього Ворон задирака. їжак та Собака обнялись і примости лись на хребті, а Кошенята за чепились за хвоста. Так на жирафі ми носились, усі в парку дивувались, і з нас знимочки робили. Ми згори на всіх дивились, радости й утіхи не було кінця. Та, як їхали ми під деревами, жирафа за листочком високо голову підняла, а ми всі опини лись на землі.* Що то сміху там було! Ста рий ворон полетів, Півень куку рікав, а ми подякували за гарну прогулянку, взялись за ручки і. жартуючи, побігли до своїх домів. Мене з собою не взяли — Вуйко Квак І ОКСАНКА ХОЧЕ БУТИ ШКОЛЯРКОЮ Ось прийшла Христина з школи і сідає враз до столу — має бо завдань багато: у папір вгорнути книжку, потім літери писати й змалювати сіру мишку. Відкриває Христя течку, витягає, що їй треба, і кладе на стіл скраєчку, все близенько коло себе. Де взялись Оксана з Фріцом! І швидкі, мов блискавиці, вдвох до столу налітають. „Що-о Христина тільки ма-а-є! І таке усе нове-е-е-ньке!“ „Ой, який зелений з-о-о-шит!“ „Ґу-у-умочка яка мякенька!“ „Олівець який хоро-о-оший!“ „І диви-и-ись: червоним пише!“ „Обережно!... Тихше, тихше! Не беріть нічого в руки!“ „Ой, сестричко, ой, Христинко! Намалюй мені хатинку. І колодязь, і калину, жовтий сонях біля тину... Намалюй, як качка кряче... Намалюй, як вітер віє...“ Та Христина вже аж плаче: „Малювати так не вмію... Мамо, мамо! Подивіться, як мені Оксана з Фріцом заважають працювати. Хай ідуть у їхню хату, мають забавок доволі! А я хочу завтра в школі гарно літери писати і найкраще прочитати..." Та розгнівана Оксана не дала їй доказати: „Скі-і-ільки ти уже писа-а-ала‘ А не вмієш малювати". Потім стала на порозі і сказала, втерши сльози: „Я сама піду до школи і навчусь всього найкраще!!! Намалюю... сніг навколо... там велика качка кряче... і ще й крилами тріпоче... Намалюю... ще багато... Намалюю все, що схочу!!!44 І пішла швиденько з хати. Фріц тихенько усміхнувся (він Оксані завжди вірить), в чорний плащик одягнувся, шалик взяв блакитно-сірий, натягнув свою шапчину, і в найдальший кут подвіря Фріц пішов шукать дівчину. Г. Чорнобицька ЗАГАДКА Чим більше ти годуєш, То він росте безмежно, Завжди тому обходитись, З ним треба обережно, Якщо його напоїш Водою, як звичайно, Всю силу свою тратить, Вмирає сам негайно, (янолод) Богдан Федчук Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
