Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПРОГУЛЯНКА ДО ЗООПАРКУ Христя терпить справжні муки Свято пастушків Слухайте, діточки, я вам роз повім про те, як я була мала дівчинка, пастушка. Мене буди ли рано-раненько, і я гнала ко рови в ліс на пашу. В лісі сто яла дядькова -пасіка. Бджоли гуділи, корівки паслися, а я слу хала співу соловейка, кування зозулі і співала веснянки або коломийки. Так було на весні. Коли наставав гарячий ли пень, на багатих подільських ланах починались жнива.* От, відсвяткують люди празник святих апостолів Петра і Павла — і вже женці виходять у поле. Та я не розказуватиму вам про жнива, а про свято Петра між пастушками. В Україні „святий Петро” — то було наше пасту ше свято. Того дня пастушки збирались у громадки по пя- тер о -шестеро, а на сільському вигоні — то цілими десятками. Я запрошувала у -свій лісок кілька подруг-дівчат. Корівки паслися -поміж деревами, а ми добували із вузликів смачну святкову їжу. Наші матінки по напікали нам на той день уся ких пиріжкіїв, солодких суха риків, наклали в торбинку хлі ба, солі, яієчок, сиру, масла. Дівчата принесли по плящині лімонади, а я зладила глечик „ситі”, тобто води з медом. Виходив бенкет на славу! А як сімакувало! Ми -сиділи на тра ві, в тіні кучерявого дуба, кру гом білої -скатертини, вгощали ся своїми присмаками, обміню вались пиріжками, сухариками, запивали лімонадою і ситтю, і нам було так весело, мов ан гелам у раю. Ми сміялись, жартували, а попоївши, співали й танцювали. Та й як було не танцювати, коли кругом нам п риігр а в а л о б а г ато - б аг ат о к о - вимів--стрибунців, а в лісі (при співували пташки. Корови, по лягавши на траву, дивились на нас лагідними очима і спокійно ремигали. Так колись в Україні пастушки обходили празник святого Петра. Тітка Ганна * Час, коли в полі жнуть жито і пшеницю. Сусіда ворон нам оголосив, що сам бачив уночі, як привез ли велику з Африки жирафу. Коло її клітки прибили таблич- КУ; „Хто хоче їздити на жирафі, платить 20 центів" Нас пішло до зоопарку семе ро хлопят: Зайчик, старий Во рон Задирака, їжак, пара Коше нят, рудий Півень та Собака. Заплатили і посідали. Півень сів на сам ріжок жирафи, коло нього Ворон задирака. їжак та Собака обнялись і примости лись на хребті, а Кошенята за чепились за хвоста. Так на жирафі ми носились, усі в парку дивувались, і з нас знимочки робили. Ми згори на всіх дивились, радости й утіхи не було кінця. Та, як їхали ми під деревами, жирафа за листочком високо голову підняла, а ми всі опини лись на землі.* Що то сміху там було! Ста рий ворон полетів, Півень куку рікав, а ми подякували за гарну прогулянку, взялись за ручки і. жартуючи, побігли до своїх домів. Мене з собою не взяли — Вуйко Квак І ОКСАНКА ХОЧЕ БУТИ ШКОЛЯРКОЮ Ось прийшла Христина з школи і сідає враз до столу — має бо завдань багато: у папір вгорнути книжку, потім літери писати й змалювати сіру мишку. Відкриває Христя течку, витягає, що їй треба, і кладе на стіл скраєчку, все близенько коло себе. Де взялись Оксана з Фріцом! І швидкі, мов блискавиці, вдвох до столу налітають. „Що-о Христина тільки ма-а-є! І таке усе нове-е-е-ньке!“ „Ой, який зелений з-о-о-шит!“ „Ґу-у-умочка яка мякенька!“ „Олівець який хоро-о-оший!“ „І диви-и-ись: червоним пише!“ „Обережно!... Тихше, тихше! Не беріть нічого в руки!“ „Ой, сестричко, ой, Христинко! Намалюй мені хатинку. І колодязь, і калину, жовтий сонях біля тину... Намалюй, як качка кряче... Намалюй, як вітер віє...“ Та Христина вже аж плаче: „Малювати так не вмію... Мамо, мамо! Подивіться, як мені Оксана з Фріцом заважають працювати. Хай ідуть у їхню хату, мають забавок доволі! А я хочу завтра в школі гарно літери писати і найкраще прочитати..." Та розгнівана Оксана не дала їй доказати: „Скі-і-ільки ти уже писа-а-ала‘ А не вмієш малювати". Потім стала на порозі і сказала, втерши сльози: „Я сама піду до школи і навчусь всього найкраще!!! Намалюю... сніг навколо... там велика качка кряче... і ще й крилами тріпоче... Намалюю... ще багато... Намалюю все, що схочу!!!44 І пішла швиденько з хати. Фріц тихенько усміхнувся (він Оксані завжди вірить), в чорний плащик одягнувся, шалик взяв блакитно-сірий, натягнув свою шапчину, і в найдальший кут подвіря Фріц пішов шукать дівчину. Г. Чорнобицька ЗАГАДКА Чим більше ти годуєш, То він росте безмежно, Завжди тому обходитись, З ним треба обережно, Якщо його напоїш Водою, як звичайно, Всю силу свою тратить, Вмирає сам негайно, (янолод) Богдан Федчук Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
