Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Піонерство на сцені Культурне життя американ ських українців мало своїх но сіїв, двигунів чи співробітників. Багато з них ще й досі діє у вужчому крузі і тільки ювілей пригадає широкому громадян ству їх світле минуле. До них належить також мистецька си ла Дітройту, що сховалась у затишку родинного життя. Це співачка Стефанія Королишин- Цимбаліст. У гарному мешканні п-ва Цимбалістів багато картин і вишивок. Серед них живе ро дина й плекає спогад про бра та Ів. Королишина, що був зби рачем і музиколюбом. Музи кальність притаманна всім Ко- ролишинам і то в різній формі* Григорій — перший із них, що прибув до Америки, дбав ціле життя про церковний спів. Єв ген зорганізував хор, а Йосип сценічні вистави. Стефанія ви школила сів і й голос, Маруся теж співає добре, а Анастазія укладає пєски. Постать співачки вражає своїм молодечим виглядом. Не хочеться вірити, що українська громада Дітройту вже кілька літ тому відсвяткувала 30-літ- ній ювілей її праці на сцені: ще й сьогодні можна уявити собі її в ролі Наталки чи Окса-ни. що їх вона стільки разів відо- грала. — Дуже мало памятаю рід ний край, — розказує вона на мій запит. — Так і сьогодні ввижається мені: оболоння, на якому паслися гуси і маленький струмочок, що протікав. Памя таю, як мати схилялась над ко ноплями, а я босими ногами добиралась до неї. І цей спо- гад-фрагмент має для мене все свій окремий чар. Коли я втом лена чи неспокійна — виста чить собі це пригадати. Від то го спогаду спливає на мене та кий спокій, що дає силу втому перебороти. — Звісно, пізніші воаження збереглися краще. Спочатку мої батьки замешкали v Ко- говс, Н. й. і там я івперше ста ла співати в хорі під опудою стрийка Григорія. Тодішній па- рох о. Чаплинеь'кий вчив мене деклямації і піддержував у ме не охоту до сценічних виступів. А тут найстарший мій брат Йо сип Королишин зорганізував аматорський гурток. Отже вже дуже рано поставила я перші кроки -на сцені. А коли ми пе реїхали до Дітройту в 1910 р. тоді властиво почалась праця Новий парох о. Євген Бартош був любителем музики, а брат мій Євген зорганізував хор. По- мятаю свій виступ на першому концерті, що ми його дали в честь єпископа Сотера Ортин- ського. Як радісно й охоче спі вали ми! Ще й досі дзвенять в ухах його слова заохоти, коли по концерті мене представили Преосвященному. Переглядаємо давні про грамки й рецензії, дбайливо вліплені в альбом. Виступ за виступом, вистава за виставою ,,Запорожець за Дунаєм“, „На талка Полтавка“, ,,В.ій“, „Ци ганка Аза“, „Чорноморці" Ви стави йдуть у американських залях з великою оркестрою і стягають нову публику — аме риканців, поляків, жидів. Зна ходять відгук в американській пресі. За цією роботою прошу міла війна. А для Стефанії, в її мистецькому рості приходить нова життєва фаза: подружжя й материнство. У 1916 р. стає її дружиною Василь Цимбаліст і незабаром мала донечка Галя побачила світ. Та Стефанія не відходить від музичної праці. У 1919 р. вона виступає в музичному тижні, що його івлаштували американ ські музичні кола і тоді то у- країнці здобули своєю піснею в Дітройті найкраще міісце. А в 1922 р. її виступ у радіо WW Дайлі Нюс належить до істо ричних. Це були іпочатки ра- діо-продукції, яких слухалося птр -слу^вками. Мабуть, упер ше в світі, а в Амеоиці напевне, полинули українська пісня по вітряною хяилею до слухача. — У моїй мистецькій праці розпочався новий етап, коли в 1922 р. пепеїхали до Ши каґо. Тут уже була змога вчи- Стефанія Королишин-Цимбаліст тися співу в консерваторії у проф. Карпентера. Взагалі — круг мій поширився. Я зустрі ла київських співаків Миколу Карлаша, Марію Машир й Іва на Дніпрового, що тоді там ви ступали. А хор Кошиця! Не за буду ніколи свого -першого враження від його виступу. — Взагалі — цей час приніс для мене багато спроб. Уявляє те собі, як я хвилювалась, коли вперше прийшлось мені висту пати з оперовими співаками? Карлаш грав Карася, а я Окса ну в ,,Запорожці" Я сподіва лася почути якусь заввагу і ді стала лише похвалу. А виступ перед великим майстром — Ко- шицем! Здається — ніщо не втішило мене так у моєму жит ті, як усмішка, з якою стиснув мені руку. А Сальомея Кру- шельницька! Коли вона переїж джала через Шикаґо їй влаш тувала наша громада прийнят тя. Я заспівала на її честь і в дружніх її обіймах я відчулг таку теплоту, яку дає щире за хоплення. Це було мені винаго родою за довгі роки праці. Перегортаємо далі книгу сві тлин і вирізків. На світовій ви ставі у Шикаґо Стефанія Цим баліст співає в українському павільоні. Слідує обїздка з у- країнським хором, які аранжу вала американська концертова фірма. Репертуар виключно у
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
