Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Слово до матерей Коли Ісус Христос ходив ще по землі, одного дня дуже вто мився. Сів під деревом відпо чивати. Саме тоді прийшли до нього матері й привели своїх діток. У них було тільки одне бажаня: ущасливити дітей бла гословенням Ісуса. Проминуло багато віків із того часу. Прожило і відійшло у вічність неодне людське по коління. Та у серцях матерей остало те саме гаряче бажання — щастя діток. У чому лежить те щастя? Різно розуміють його матері та не все памятають про благо словення Ісуса. їх приглушує щоденне життя зі своїм поспі хом, крикливою реклямою, по гонею за матеріяльним добром. Незабаром засяє на небі Різ двяна зірка. Час перед Різдвом це приготування до великого свята радости й любови. Та це — не велика метушня заку пів, забави по установах та під приємствах, співання коляд на довго перед святами, а мовчан ка вже на другий день Різдва. Наш стиль життя інший. Він перепоєний глибокою духові- ти з ким треба, а вкінці попро щатись. Мабуть уже закінчи лось привітання, бо з буфетної залі їде рухомий візочок, на вантажений чайним приладдям для королівської пари. її вго щає управа Ген. Федерації, кілька-хвилинна розмова за ча єм і знов музика грає грецький гимн, грецькі гості від'їжджа ють. За хвилину входить до нас п. Олґрін. Вона радісно схвильована, бо вже закінчи лась головна частина прийнят тя. Ловлю хвилину, щоб попро щатись із нею та висловити їй признання за знамениту органі зацію гостини. Все тривало пів тори години, рухалось нечут ним внутпіітт ' нім питмом і дало якнайкращий вислід. А в ТТППҐГЯ? "OTTOMV nnOTTVVfVK), чи вдалось би щось такого в нас так гладко перевести? Олена Лотоцька. стю, а це позначується також і в наших звичаях. Передсвяточ- ний час проходить’ у пості й розважаннях. Так приготовля лись наші предки впродовж довгих віків, щоб сприйняти гідно ту велику радість, що її приносить Різдво Христове. Оце приготування до свят, оцю радісну тугу памятають ще матері з дитячих літ. Довгі місяці проходили у радісному дожиданні. Діти слухали пере казів і легенд і в снах їм вви жалося Боже Дитятко. Вони вивчали коляд у довгі зимові вечорі і дивувалися, як це тва рини будуть у Різдвяну ніч го ворити? Бо у Свят-Вечір — все живе іншим життям. І люди, і тварини, і речі. Навіть людське горе, хоч яке воно глибоке, бо дай на хвилину вмовкає. Згідно з віруванням нашого народу духи прадідів засідають до святої вечері' із своїм родом. У небесних просторах співають янголи. Це відчуття незвичай ної хвилини лучить нас, членів нашого народу в одну сімю у стіп Божого Дитятка. Правда, ми святкуємо Свят- Вечір по-давньому. Застелює- мо стіл по нашому звичаю з сі ном, колачем і свічою. При брана ялинка, запах ладану. Та чи є в нас час приготуватись духово до цієї хвилини, чи по думали ми впповадити в неї нашу дитину? Різдво — це не тільки свято блеску, а перед усім свято душі. Для цього по трібно нам застанови й на строю. Сповняймося радістю великої події! Згідно з нашою традицією створім у родині щастя, яке дане людям тільки в час Різдва Христового! Від матері залежить, чи скарб нашої багатої Різдвяної традиції перейде на власність наших діток. Щоб вони перей няли не тільки форму, але й глибокий її зміст. Бо тільки матері можуть показати дити ні свят-вечірню зірку, що бла говістить прихід Спасителя. Тільки матері можуть напоїти серця діток чаром позії, що нею овіяне це свято. Плекаючи Танок метеликів із пєски JI. Гаевської „Коза Дереза", виставленої в Сиднеї, Австралія. Танок виконують Ляриса Жестовська (більша дівчинка) і Лада Зибачинська (менша дівчинка) рідні традиції — мати навязує ниточку, що вяже дітей із їх родом і народом. А це вже вка же дорогу нашим дітям до їх найбільшого добра, дорогу до Бога й України. Олександра Копач Із листів до Редакції ПОТРІБНІ АНГЛІЙСЬКІ НАЗВИ З зацікавленням перегляну ла я видання „Мясива" Н. Ко- стецької. Це дійсно праця, на яку українська господиня дав но чекала. Особливо господи ня молода, що в воєнній хур товині не мала можливости на вчитися доброго варення. Імпонує простота страв та ясність переписів. Тільки доз вольте висловити одне поба жання, думаю що багатьох. Чи не можна б принайменше в „Нашому Житті" подавати ан глійські назви поодиноких ро дів мясива? Не завжди можна вказати купцеві бажане, часто треба його назвати. А для но воприбулих господинь ці наз ви невідомі. З напруженням очікую поя ви дальших зшитків. Олена Зозуля Лос Анджелес, Кал.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
