Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
До етнографічних студій Лесі Українки Із споминів Ізидори Борисо- вої про родину Косачів у Коло- дяжному (“Колодяжне" “Н.Ж.” ч. 7-8, 1952) бачимо, як тісно було повязане життя цієї ро дини з селом. Народні повіря й звичаї вивчали дбайливо діти Косачів, а Леся Українка спе- ціяльно вивчала народні пісні, які пізніше переписав на ноти і видав збірником її чоловік Климент Квітка. Мало кому відоме те, що у збиранні народніх пісень допо міг Лесі її дядько Михайло Дра- гоманов. Між небогою й дядь ком нав'язалось широке листу вання, що частинно збереглося й до тепер. Із нього виходить, що взаємини між ними були дуже дружні, з певною закрас- кою пієтизму у Лесі і батьків ською ласкавістю у дядька. Скільки там не порушено про блем, скільки розвіяно сумнівів та кинуто порад! Це листування завершилось врешті побутом Лесі у Софі, де на палких роз мовах та дискусіях, на читанні фахової літератури зійшла ці ла зима 1894-1895 р. Як гово рила пізніше Леся, в йото кни гозбірні вона “пройшла цілий університетський курс". Перша згадка про народні пі сні появляється в листі з 24. грудня 1889 p., коли їй було 18 років. “Чи співають у Болгарії колядки і чи похожі вони на українські? Як там люди обхо дять Різдво? Взагалі багато де чого хотіла б я знати про Бол гарію, бо я про неї так і нічого не знаю, а те, що приходиться в газетах читати — я думаю на половину все брехня” Відповідь М. Драгоманова на цей запит не збереглася. Одна че вже в одному з пізніших ли стів вона прохає: “Однак, як би мені не забу тись того, що оце хтіла спита ти: чи не вкажете мені творів про методи етнографічні, а вла сне про способи записування народніх пісень? Ся річ мене дуже займає, мотивів народних я знаю силу, 'пробую записува ти, але то мені трудно, ще й ду же, може якраз через те, що не знаю методу такого як слід, а літератури про сю річ зовсім не знаю... Чи не знаєте часом яких добрих збірників німецьких та французьких народних пі сень ? ” Дальше питає вона дядька, чи не знає він “який переклад Леся Українка з подругою Маргари ток) Михайлівною Комаровою (пізніше зам. Сидоренко) в Одесі у 90-тих pp. ведічних гімнів на французькій або німецькій мові”. Бо як пи ше вона, “страшенне мені по добались тії гімни по уривках, які я знайшла в історії Меп- ard-a. Однак годі вже мені на прикритися з тими питаннями, може вам і часу нема на них одповідати. Але Ж мені нема в кого порадитись про ті речі і, коли мама не може дати відпо віді на сі питання, то тільки у Вас її знайду”. В листі М. Драгоманова з 5 січня 1890 є подана низка біб ліографічних вказівок із тих питань, що цікавили Лесю, а са ме про записування народних мотивів. М. Драгоманов пода вав відомості про німецьких, французьких та російських ав торів, що писали на цю тему. Видно, що Леся скористала з тих вказівок, бо вже присту пила до праці. У листі з 21. гру дня 1891 вона пише: “Давно хотіла я до Вас пи сати, але от ніяк не могла зло вити сих пісень, що тепер поси лаю, я ж Вам їх давно обіцяла і, хоч може вони Вам не дуже потрібні, однак слово треба завжди тримати. Пісні ті справді трудно було дістати, бо вони мало співають ся і то більше між старими людьми, я ж не в стані ходити по селі, отже мусіла чекати, аж моя знайома дівчина розпита ється старих людей та сама нав читься. Від цієї дівчини я сливе всі тутешні пісні ^писую, і ме не навіть дивує, як -я досі не об ридла їй з своїм записуванням. Я взагалі маю щастя до етно графії, — не тільки не стрічаю недовіря собі або неохоти, а навпаки, —• сама інший раз му шу покладати кінець етногра фічним студіям. Досить того, що за чотирі місяці маю півто раста обрядових пісень зібра них! Певна річ, що не все там цікаве і нове, але ж мене дуже займають мотиви сих пісень, їх же, — я знаю добре — ще ні хто не записував. Тепер, поло мившись на записування нот, ся робота не видається мені вже дуже тяжкою, одна тільки біда, що не вмію просто з голосу пи сати, без помочи інструменту. А вже збірників пісень без голо сів я тепер не пізнаю, отже че рез те і сі три пісні посилаю Вам з голосами. Перша пі'сня (Ось у полю корчомка) має ти- пічний волинський характер чи взагалі правобережний. Мотив без фіоритур, мелодія проста починається і кінчається тією самою низькою нотою. Мотив другої пісні зовсім подібний до московських, власне до салдат- ських пісень, які пішли в моду скрізь по селах після турецької війни. Тай про саму пісню мені дівчина каже, що то “москов ська” пісня, чи тож вона зроду
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
