Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
До етнографічних студій Лесі Українки Із споминів Ізидори Борисо- вої про родину Косачів у Коло- дяжному (“Колодяжне" “Н.Ж.” ч. 7-8, 1952) бачимо, як тісно було повязане життя цієї ро дини з селом. Народні повіря й звичаї вивчали дбайливо діти Косачів, а Леся Українка спе- ціяльно вивчала народні пісні, які пізніше переписав на ноти і видав збірником її чоловік Климент Квітка. Мало кому відоме те, що у збиранні народніх пісень допо міг Лесі її дядько Михайло Дра- гоманов. Між небогою й дядь ком нав'язалось широке листу вання, що частинно збереглося й до тепер. Із нього виходить, що взаємини між ними були дуже дружні, з певною закрас- кою пієтизму у Лесі і батьків ською ласкавістю у дядька. Скільки там не порушено про блем, скільки розвіяно сумнівів та кинуто порад! Це листування завершилось врешті побутом Лесі у Софі, де на палких роз мовах та дискусіях, на читанні фахової літератури зійшла ці ла зима 1894-1895 р. Як гово рила пізніше Леся, в йото кни гозбірні вона “пройшла цілий університетський курс". Перша згадка про народні пі сні появляється в листі з 24. грудня 1889 p., коли їй було 18 років. “Чи співають у Болгарії колядки і чи похожі вони на українські? Як там люди обхо дять Різдво? Взагалі багато де чого хотіла б я знати про Бол гарію, бо я про неї так і нічого не знаю, а те, що приходиться в газетах читати — я думаю на половину все брехня” Відповідь М. Драгоманова на цей запит не збереглася. Одна че вже в одному з пізніших ли стів вона прохає: “Однак, як би мені не забу тись того, що оце хтіла спита ти: чи не вкажете мені творів про методи етнографічні, а вла сне про способи записування народніх пісень? Ся річ мене дуже займає, мотивів народних я знаю силу, 'пробую записува ти, але то мені трудно, ще й ду же, може якраз через те, що не знаю методу такого як слід, а літератури про сю річ зовсім не знаю... Чи не знаєте часом яких добрих збірників німецьких та французьких народних пі сень ? ” Дальше питає вона дядька, чи не знає він “який переклад Леся Українка з подругою Маргари ток) Михайлівною Комаровою (пізніше зам. Сидоренко) в Одесі у 90-тих pp. ведічних гімнів на французькій або німецькій мові”. Бо як пи ше вона, “страшенне мені по добались тії гімни по уривках, які я знайшла в історії Меп- ard-a. Однак годі вже мені на прикритися з тими питаннями, може вам і часу нема на них одповідати. Але Ж мені нема в кого порадитись про ті речі і, коли мама не може дати відпо віді на сі питання, то тільки у Вас її знайду”. В листі М. Драгоманова з 5 січня 1890 є подана низка біб ліографічних вказівок із тих питань, що цікавили Лесю, а са ме про записування народних мотивів. М. Драгоманов пода вав відомості про німецьких, французьких та російських ав торів, що писали на цю тему. Видно, що Леся скористала з тих вказівок, бо вже присту пила до праці. У листі з 21. гру дня 1891 вона пише: “Давно хотіла я до Вас пи сати, але от ніяк не могла зло вити сих пісень, що тепер поси лаю, я ж Вам їх давно обіцяла і, хоч може вони Вам не дуже потрібні, однак слово треба завжди тримати. Пісні ті справді трудно було дістати, бо вони мало співають ся і то більше між старими людьми, я ж не в стані ходити по селі, отже мусіла чекати, аж моя знайома дівчина розпита ється старих людей та сама нав читься. Від цієї дівчини я сливе всі тутешні пісні ^писую, і ме не навіть дивує, як -я досі не об ридла їй з своїм записуванням. Я взагалі маю щастя до етно графії, — не тільки не стрічаю недовіря собі або неохоти, а навпаки, —• сама інший раз му шу покладати кінець етногра фічним студіям. Досить того, що за чотирі місяці маю півто раста обрядових пісень зібра них! Певна річ, що не все там цікаве і нове, але ж мене дуже займають мотиви сих пісень, їх же, — я знаю добре — ще ні хто не записував. Тепер, поло мившись на записування нот, ся робота не видається мені вже дуже тяжкою, одна тільки біда, що не вмію просто з голосу пи сати, без помочи інструменту. А вже збірників пісень без голо сів я тепер не пізнаю, отже че рез те і сі три пісні посилаю Вам з голосами. Перша пі'сня (Ось у полю корчомка) має ти- пічний волинський характер чи взагалі правобережний. Мотив без фіоритур, мелодія проста починається і кінчається тією самою низькою нотою. Мотив другої пісні зовсім подібний до московських, власне до салдат- ських пісень, які пішли в моду скрізь по селах після турецької війни. Тай про саму пісню мені дівчина каже, що то “москов ська” пісня, чи тож вона зроду
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
