Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Софія Парфанович У великому світі (Лист від подруги) Переді мною лист. Великий, писаний широким Катриним письмом. Картки невибагливо го, лінюваного паперу. Але: аж дивно, що в них стільки життя й змісту! Правда, Катрина мати письменниця і в неї великі очі, що ними пані Оля вміла слуха ти. Слухати всіх, що заходили до її хати там, на горбковині середньої Личаківської. Але Ка- тря не мала тоді часу слухати про життя інших. Вона сама жила. Вона була зайнята над мірно і коли появлялася вдома, а в мами були гості, вона май же ніколи не заходила туди. Вона-агроном приїздила з по їздки змучена і поївши чогось, ішла відпочивати. А пані Оля слухала... Якже давно, як неповторно далеко поза нами ті часи! Оце тепер Катря пише листа з дале кого міста над берегами Місі- сіпі. — Якщо маєте багато часу й терпеливосте, прочитайте цьо го листа. В ньому напишу вам все про місто, де ми зустрілись з вами років два тому. Прига дуєте собі зиму в Міннеаполісі? О, я нагадую собі її добре. Вона там така як і в нас. Пух кий, ласкавий сніг, любий сніг, розіскрений морозом. І повітря пахне свіжістю й іскринками, що сяють-брилянтують у сон ці. І синява яка! Це канадійська зима. — Цеї зими ваших прияте льок — білок годувала пані Ма рійка. Вони безсоромні! Ви зна єте, вони стрибали з вікна про сто до кімнати й господарили там під неприявність господа рів. Раз навіть пірвали разок намиста та збили дзеркало. По тім Марійка випровадилась і догляд білок перейняв Михась і вони приходять до нас на по- д в і р я і до хати. Білки! Вони були моїми при ятельками тієї пустої й безви- глядної зими над берегами Мі- сісіпі. Там був парк. Біля лікар ні де прибирала Катря. Шукаю чи праці, я нераз заходила ту ди відітхнути та позбирати думки. І тоді білки опадали ме не роєм, переводили контролю моїх кишень, дерли всі папірці і як тільки находили горішки прибирали найчудачніші пози й їли їх зі смаком. Одна така хитрунка сідала в мене на голо ві й лущивши горішки кидала мені лушпину на ніс. Але спро бували б ви рухнути одним мя- зем: зараз же оці звірки зістри бували й розбігались. Дотор- кнути їх ніяк не вдається, хоч вони в вас у кишені, і на колі нах, і на голові. Але лікарня ця, де мене не прийняли на працю і де працю вала Катря прибиральницею, була жива й дійсна. Часом вда валось мені побачити Катрю як звивалася зі щітками або мила вікна і тоді вона кидала мені поспішний кивок з-поза вікна. Часом знову Михась, Катрин син ковзався по льоду, що по крив одне з десяток тисячів озерець, що було в парку. Ми хась, що народився після того, як більшовики вивезли його батька кудись на Сибір. Цей блідий хлопчик, що знав і вірив тільки в маму. Так, оце Катря прибирала в тій лікарні. Вона досконало ви знавалася на різних родах щі ток і мітел, порошків до миття вікон та різних восків, що на дають полиску підлозі. Вона хоробро виконувала свою пра цю і про неї говорила з таким самим інтересом (чи ж справ ді?), як про вирощування но вих пород збіж чи курей, ко лись там вдома. — Наші приятелі? Ну, з їх приязню! І що з них зробилося в такому короткому часі?! Во ни змучені, запущені. Тужать за культурним життям та не в силі його повести. Інші пото нули в свої земські блага й ні чого їм не треба. Але єднає їх одне: всі вони Нарікають на брак культури в Америці і без надійність нашого життя тут. Пропозиції, що те або друге можна зробити вони відкида ють як мячики. їм немає як. їх не побачите ні в бібліотеці, ні на концертах симфонічної ор- хестри, хоч тут виступають ар тисти світової слави. Про музеї вони „щось чули“, £ЛЄ не пі дуть навіть на дарові, природ ничі фільми чи інші мистецькі, інколи направду виняткові. Бі Хата в Володимирі Волинськім
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
