Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ла світ, ми таки знаходимо се бе. Ми перекликаємося карточ- ками так як тепер телефонами. Гало-Гало, пані Катре, ану озовіться! А де Вас шукати, па ні Олено? І все таки серед оглушливого воєнного грохоту, серед подій, що в шаленому бігу, розторо- щували все, що їм стояло на дорозі, ми знаходили благосло венні хвилини передишки: по ворот у рідний край й мила на ша Лемківщина з красавичкою Криницею .Там у санаторії У- країнського Допомогового Ко мітету ми мали змогу побути кілька неділь і вперше зійтися близько під одним дах-ом. Вона вміла й любила розпо відати, а я любила і вміла слу хати, не перебиваючи оповідан ня недискретними запитами. Наче барвні образки пересува лись перед моїми очима дитячі, а опісля й дівочі літа пані Ка- трі, на тлі гарного, старовиною освяченого Кракова. І припад кове пробудження національної свідомости, скріплене знайомі стю з чорнооким юнаком Сте- фаником й наука рідного слова, що її подавав він гарній нео фітці з буйними золотими ко сами, що їх, як казав Стефаник, хочеться заплітати жемчугами. А там свати приятеля батьків зі Львова і скоре подружжя мо лодої Катрі з мало знайомим львовянином. Чи з любови? Хі ба ні. Притягнула її, недосвідче не дівча „незвичайність ситуа ції^. І те, що він був українцем, і те що відкрилась змога побу вати у Львові. Постать Стефаника і їхня дружба була все тією золотою ниточкою, з якою вязала пані Катря найкращі спогади свого життя, що мені їх передавала. Спогади аж до останніх літ життя великого письменника, аж до тих часів, про які згаду вала пані Катря з мелянхолій- ною задумою. Коли то посиві лий письменник відвідував свою давню приятельку у Льво ві і запрошував відвідати його в Русові: — Пакуйте, пані Катре, в бе- саги свою „шовкову дранку" й їдьте відвідати старого прияте ля в Русові! Одначе до тих відвідин не дійшло і взаємини зі старим приятелем якось так само недо- кінчені, як колишні в літах мо лодечих. .. Хотілося б передати ці спо гади в такому незвичайному ви ді й формі, як мені пані Катря передавала. Але, на жаль, їх треба було б хіба стенографу вати. Може для доповнення на веду ще кілька виїмків із листу вання пані Катрі, з яких можна хоч трошки пізнати стиль її мо ви, а також довідатися дещо з її воєнних переживань. * ф * Уривок з листа 4. 12. 1943: ...Моя думка часто заторкає Замкову вулицю (Коломия), зне волює відгукнутися на неї, і ось Ваш для мене такий несподіва ний та любий подарок, що його я в цю хвилину нічим гідним не пошаную. Але пождіть, мій Дру же, прийде пора. Ви така вирозуміла, що моя мовчанка напевно Вас не так то дивує, коли подумати, про су воре теперішнє. Дав би Бог, щоб було недійсне, це, будьто І. В. — вдова? Не забуду, як ми ло мене вітала при зустрічах... Так, не забуду О. Теліги, як від відала мене в Кракові, літнім ве чором, разом з Євг. Малантоком, принесла китицю білих гвозди- ків, звязаним чимось дуже сріб ним. Красуня це була тоді... Вечір, — сема. Світ як чор нильниця, ніодної зорі. Може Ви в цій хвилині дvмaєтe між ін шим, що зо мною? А я така рада, що адреса Ваша така сама!... * * З листа 1943 року: ...Тому зо дві неділі була я в Болехові у молодшого сина. По бачила внука, що ходить з олів цем і — пише листи, а ще й на рисуй йому все, що лиш де на світі... На могилі Кобринської я мо лилася теж. Який чаш'вний дар природи — смерть! Не болить... і — край. * * * Карльсйельд, 10. 11. 45. ...Мила посестро дорога, і в болю, що рве серце нігтями, і в хвилині туманного Криницького спокою. Хіба чуєте виразно, як я є з Вами і тепло обнімаю Вас, нехай що наші сльози мішаються з собою? (Лист писаний на ві домість про смерть її улюблено го брата, останнього із семи, що їх мала). ...Подумайте, чи не містика це. Всіх моїх 7 братів вимерли мо лодими або не старими, я най старша дитина остала... Григор помер маленький, Іван, сотрудник перемиської ка- тедри помер на тиф під час об логи Перемишля, коли йому було 25 літ та полишив двоє маленьких сиріток. Богдан, у- країнський вояк, згинув від ку лі при обороні пошти у Львові, Євген, 24-літній — розстріля ний у льохах ҐПУ. Денис народ ній учитель і громадський діяч, композитор і співак (Глухо- вецький хор у Львові) помер у віці 58 літ, Валеріян, адвокат у Надвірній, маляр - інтелектуа ліст, згинув у шахтах Донбасу, замучений у 58 р. життя, а тепер помер Володимир, лікар, науко вий експериментатор... Оста лась одна Гриневичева з усіх — А ось маленька візитова кар- точка з написом „Катря Грине- вич“, — мабуть останні літери, що їх писала письменниця у шпиталі вже на смертному ло жі й яку передала мені через си на Ярослава: Берхтесґаден, 2. 9. 47. Моя дорога Приятелько! Як дякувати Вам, обнімати й словами, що Ви не забули і па- мятаєте, що я тут. Ці 10 день — це місяці, але хіба є змога, що зміниться. Бережіть серце доро ге. Духові і фізичні сили — це ж одно. Пишу на плечах (сестри) ці кривульки. Кохана, я з Вами блукаю щовечора під Ваші две рі. Перші жахливі дні за мною, тепер уже музики. Жаль, ох, жаль, що Ви за горами. Обнімаю і дякую. Ваша нерозумна, що фліртує з птахами. На адресі: До Пані Кисілевської. Друком: Катря Гриневич. А після цього вже тільки що раз гірші вісті й, укінці, Катрі Гриневич не стало... Лишився сум, жаль і добрий сердечний спогад. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
