Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із листів до Редакції НОВІ ВИДАННЯ Наш Захист у Франції (Уривок із листа) Надсилаю Вам фото з нашо го захисту для старших віком українців та грузин в Абондані. Дня 25 листопада було офіцій не відкриття (ми почали прий мати людей вже 7 липня). А те пер зїхалися французькі до стойники та й наші представни ки. На обороті картки прочита єте “меню”, яким ми приймали цих гостей. Це не захист, а од на мрія. Чудово все оборудува- но. Будинок купило ІРО, а мені доручено займатися прийнят тям наших стареньких, допома гати їм роздобувати потрібні документи, а також старатись у французької влади за признан ня цих кандидатур й за згоду префектури платити за цих лю дей. По французькому закону вся кий старий емігрант, що про жив у Франції неменш року і має 65 літ, має право на дер жавне утримання. Отже по ці- ської кераміки й неохота аме риканської публики сягнути глибше 'В кишеню поза кілька- центів призводить МІЙ ,,'бИЗ- нес” нінащо. До всього: мені вже час упорядкувати вартніші речі. — Чому я взагалі люблю на ше народне мистецтво? Мені чудно, як його можна не любити, той вияв творчого •генія українського народу. Він мене чарує з дитинства і зда ється такий рідний і близький ні'би це я сама уклала першу пісню, зліпила божка, добрала кольори й знаки до писанки. А перший, хто вщіплюваїв у мене ту любов, був мамин культ у- країнських звичаїв і пісень. лій Франції збираю наших лю дей і полагоджую їм папері. Приходиться багато писати й їздити, а що це почесна праця, то треба знайти час і для за робітку. Але хоч це дуже тру дно, то Господь допомагає ме ні в праці і дає мені силу все це виконувати. Маю велике задо волення, коли вдасться мені че рез усі труднощі провести на ших стареньких до спокійного життя в нашому Абондані. А боротися приходиться з пре фектурами, бо вони завжди хо- тять влаштувати наших людей у дешевших французьких захи стах. От тут треба їм писати й доказувати, що ми не хочемо щоб наші люди жили серед чу жинців, а щоб були разом серед своїх. Є. Прокопович Париж Збереження дітвори Прикро мені, що мушу звер татись до Вас із такою справою. Та стаття Марії Пастернакової в ч. 1, 1953 “Діти на роздоріж жі” осмілила мене до того. Це було саме те — чого шукаємо й прагнемо — ми, батьки й учи телі. Здорові, критичні думки й реальні поради у веденні нашої дітвори. Натомість зовсім не погоджу юсь із становищем Софії Пар- фанович у її статті “Ми й Аме рика” в ч. 10, 1952. Це можливо, що окруження впливає на нашу дітвору. Та ми саме й є від то го, щоб цьому протиділати, а не витворювати якийсь “амери кансько-український стиль” на шого життя. Що доброго може вийти з такої сполуки? І чи мо же “Наше Життя” пропагувати таке, коли авторка заповіла ще цілу низку, як вона каже “син тез і аналіз”? Мені здається, що вона повинна залишити це педагогам, які краще поведуть нашу дітвору. А сама повинна зайнятись своїм лікарським фа хом чи Бойківщиною, яку вона так гарно описала. Ілля Гр, Ню Гейвен, Конн. Докія Гуменна: Мана. Повість. Українсько-Американське Ви давниче Т-во. Ню Йорк 1952. Серія художньої літератури ч. 1. Ст. 98. Ціна 1.50 дол. Цією “Маною” принесла ав торка читацькій публиці велику несподіванку. Після широко- епічних “Дітей Чумацького Шляху” — струнка, глибоко- психологічна картина. Звяз- кість її побудови, чіткість її по статей це нові прикмети, що їх не можна було сподіватись пі сля хронікарської розповіді “Дітей” Можливо, що часово “Мана” й постала скорше. Та не важний тут хронологічний порядок, а осяг. Оця спромога зосереди тись на душевних переживан нях осіб, перехристити їх шлях, довести до зудару й розвязки в досконалій формі. Може й на вмисне авторка нехтує тлом, відкидаючи всяку зайвину. Се редовищем стають другі люди з довкілля, що правлять водно час за контраст. Юлія Отава і Сергій Михай лович, це люди, що виростають понад підсовітські будні. У них жевріє іскра якогось горіння й кожне живе нею на свій лад. Во но закінчується так, як повин но бути з людьми, що переро стають своє довкілля. В одно го катастрофою, а в другого визволенням. Напруга їхнього зудару їм до того допомогла. Думка декого, що повість не передає вірно “середовища”, або що її постаті “не україн ські”, являється дивною в тако му насвітленні. Мистецька туга Юлії дихає мрійністю україн ської дівчини, а відданість Сер гія своєму завданню окрилена запалом наших борців за спра ву. „ JI. Б. ІЗ КОНЦЕРТОВОЇ ЕСТРАДИ У жовтні виступила в Вінніпегу мо лода співачка Леся Зюбрак, що сту діює спів у консерваторії в Торонті. Кол. співачка віденської опери Л. Німців відспівала на святі в честь Лесі Українки в Рочестер, ЗДА, пісні по- етки музики Д. Січинського. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
