Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із листів до Редакції НОВІ ВИДАННЯ Наш Захист у Франції (Уривок із листа) Надсилаю Вам фото з нашо го захисту для старших віком українців та грузин в Абондані. Дня 25 листопада було офіцій не відкриття (ми почали прий мати людей вже 7 липня). А те пер зїхалися французькі до стойники та й наші представни ки. На обороті картки прочита єте “меню”, яким ми приймали цих гостей. Це не захист, а од на мрія. Чудово все оборудува- но. Будинок купило ІРО, а мені доручено займатися прийнят тям наших стареньких, допома гати їм роздобувати потрібні документи, а також старатись у французької влади за признан ня цих кандидатур й за згоду префектури платити за цих лю дей. По французькому закону вся кий старий емігрант, що про жив у Франції неменш року і має 65 літ, має право на дер жавне утримання. Отже по ці- ської кераміки й неохота аме риканської публики сягнути глибше 'В кишеню поза кілька- центів призводить МІЙ ,,'бИЗ- нес” нінащо. До всього: мені вже час упорядкувати вартніші речі. — Чому я взагалі люблю на ше народне мистецтво? Мені чудно, як його можна не любити, той вияв творчого •генія українського народу. Він мене чарує з дитинства і зда ється такий рідний і близький ні'би це я сама уклала першу пісню, зліпила божка, добрала кольори й знаки до писанки. А перший, хто вщіплюваїв у мене ту любов, був мамин культ у- країнських звичаїв і пісень. лій Франції збираю наших лю дей і полагоджую їм папері. Приходиться багато писати й їздити, а що це почесна праця, то треба знайти час і для за робітку. Але хоч це дуже тру дно, то Господь допомагає ме ні в праці і дає мені силу все це виконувати. Маю велике задо волення, коли вдасться мені че рез усі труднощі провести на ших стареньких до спокійного життя в нашому Абондані. А боротися приходиться з пре фектурами, бо вони завжди хо- тять влаштувати наших людей у дешевших французьких захи стах. От тут треба їм писати й доказувати, що ми не хочемо щоб наші люди жили серед чу жинців, а щоб були разом серед своїх. Є. Прокопович Париж Збереження дітвори Прикро мені, що мушу звер татись до Вас із такою справою. Та стаття Марії Пастернакової в ч. 1, 1953 “Діти на роздоріж жі” осмілила мене до того. Це було саме те — чого шукаємо й прагнемо — ми, батьки й учи телі. Здорові, критичні думки й реальні поради у веденні нашої дітвори. Натомість зовсім не погоджу юсь із становищем Софії Пар- фанович у її статті “Ми й Аме рика” в ч. 10, 1952. Це можливо, що окруження впливає на нашу дітвору. Та ми саме й є від то го, щоб цьому протиділати, а не витворювати якийсь “амери кансько-український стиль” на шого життя. Що доброго може вийти з такої сполуки? І чи мо же “Наше Життя” пропагувати таке, коли авторка заповіла ще цілу низку, як вона каже “син тез і аналіз”? Мені здається, що вона повинна залишити це педагогам, які краще поведуть нашу дітвору. А сама повинна зайнятись своїм лікарським фа хом чи Бойківщиною, яку вона так гарно описала. Ілля Гр, Ню Гейвен, Конн. Докія Гуменна: Мана. Повість. Українсько-Американське Ви давниче Т-во. Ню Йорк 1952. Серія художньої літератури ч. 1. Ст. 98. Ціна 1.50 дол. Цією “Маною” принесла ав торка читацькій публиці велику несподіванку. Після широко- епічних “Дітей Чумацького Шляху” — струнка, глибоко- психологічна картина. Звяз- кість її побудови, чіткість її по статей це нові прикмети, що їх не можна було сподіватись пі сля хронікарської розповіді “Дітей” Можливо, що часово “Мана” й постала скорше. Та не важний тут хронологічний порядок, а осяг. Оця спромога зосереди тись на душевних переживан нях осіб, перехристити їх шлях, довести до зудару й розвязки в досконалій формі. Може й на вмисне авторка нехтує тлом, відкидаючи всяку зайвину. Се редовищем стають другі люди з довкілля, що правлять водно час за контраст. Юлія Отава і Сергій Михай лович, це люди, що виростають понад підсовітські будні. У них жевріє іскра якогось горіння й кожне живе нею на свій лад. Во но закінчується так, як повин но бути з людьми, що переро стають своє довкілля. В одно го катастрофою, а в другого визволенням. Напруга їхнього зудару їм до того допомогла. Думка декого, що повість не передає вірно “середовища”, або що її постаті “не україн ські”, являється дивною в тако му насвітленні. Мистецька туга Юлії дихає мрійністю україн ської дівчини, а відданість Сер гія своєму завданню окрилена запалом наших борців за спра ву. „ JI. Б. ІЗ КОНЦЕРТОВОЇ ЕСТРАДИ У жовтні виступила в Вінніпегу мо лода співачка Леся Зюбрак, що сту діює спів у консерваторії в Торонті. Кол. співачка віденської опери Л. Німців відспівала на святі в честь Лесі Українки в Рочестер, ЗДА, пісні по- етки музики Д. Січинського. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
