Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
дні американські культурні пра цівники не лиш не мають ща стя у своєї, байдужої, публіки але й у європейців, що „всиха ють за культурою". Зате в нас імпрез трохи трапляється, але їхній рівень вам відомий та ще гірше з часом: вони зачинають ся не швидше, як о восьмій го дині ввечорі і ви гидите до два надцятої, потім --як знаєте, місто дуже розлоге — милями до дому. Це все на те, щоб вам відхотілося йти на нову імпре зу... — ...Я живу ще на старому місці. Воно має одну прикмету: тут немає надто багато сусідів. Таких, що приходять нарікати та пограбувати рештки часу, що вам залишився від тяжкої праці. Такого дорогого часу!.. Правда, правда! Михась стрі ляв колись з індіянського луку до них — посміхнулась я. — ...Маю кімнату з кухонкою і холодільником, меблі мої ку плені за безцін у склепі ужива них речів, де ми колись ходили з вами. Помимо праці мій мате- ріяльний стан слабкий. Кожна, навіть однотижнева, перерва в праці робить довг, що його по тім тяжко вирівняти. Проте в цьому році я виповнила всі гро мадянські обовязки,. передпла чую майже всі журнали та по стійно доповнюю бібліотеку Михася. Наперекір лиху стара юся купувати всі нові книжки, що появляються. Та нас таких не багато. Книжку Гуменної спровадила тільки я одна, а підручник української мови тільки троє людей, хоч з уні верситетською освітою приїха ло нас тут поверх сотні. Спровадила я сюди кілька родин і помогла їм влаштува тися, що коштувало теж гро шей і сил. Тепер помагаю по стійно трьом незнайомим в Ев- ропі: молодий чоловік із ту- беркульозою, самітна хвора, їй знищили родину. І родина з двох д о р о с л и х хворих і чоти рьох дітей... — Це неймовіоне! — аж стрепе нулась я. Як вона годна?! — ...не диво, шо сама хояжу одягнена паршивенько й обме жуюся у всьому. Але маю задо волення. Працюю вже тепер „за фахом", а не при мітлі. Памята- єте ті великі елеватори за Мі- сісіпі? Там фабрика тіста і я працюю в лабораторії. Мину лий рік я там набідувалася тяж ко: ненавиділи мене інші спів робітники за роботящість, точ ність і знання. Мало не добили мене. Та покинути не годен бу ло хоч платня моя: 130 долярів на місяць і на нас двоє неве личка... — Г о еподи! І за тих 130 долярів ця жінка не лиш живе й вихо вує сина але й допомагає дру гим! — аж скрикнула я. — ...Кинути я не могла, бо на фізичну працю вже не маю сили, а як тут з умовою пра цею та ще й для жінок — самі знаєте. Гірко я натерпілася, но ги в колінах пухнули, й покри лися жилами. Здавалось: от, от упаду. По році не видержа ла: пішла до шефа й сказала йому все, про умови праці та як мене там поневіряють. З мі сця помогло, тимбільше, що двох працівників відходило і вся праця звалилася на мене й другу молоду ще й несправ ну дівчину. Це змусило, мабуть, шефа за всяку ціну задержати мене й облегшити мою працю. І не поневіряє мене ніхто, бо нові сили, що прийшли без до свіду мусять ладнати зі мною. Праця — це досліди над техніч ними прикметами тіста. Я зро била багато уліпшень, шо оче видно не числиться, тимбільше. що я не фаховий, а технічний робітник. О, як добре, все таки, що Ка- тря вийшла з пилу, щіток та стирок! — я втішилася. — ...найгірше з моїм здооо- вям. Інколи почуваюся тяки до бре хвора, ледве лажу. Найгір ше, що це помітно. Не хочу продовжувати ліків, що ви ме ні приписали, все ж остаточно вертаюся до них. як вже зовсім вибюся з сил. Найгіпше. що не має коли спочити. Найскромні- ше ведена хата вимагає стільки праці, що для мене це вже аб солютно за тяжко. О к р ім то г о Михась вимагає щ о р я я більше уваги. Він уже в шостій клясі, вчиться дуже гапно. вважають його за непересічного у ч н я . Предмети вже має цікаві, вчиться про атоми, хемічні спо луки, багато географії. Підруч ники тут дуже добрі, але він до слівно студіює кожну річ, читає маса лектури, рисує безліч мап, виголошує якісь реферати. Оце має про Пастера, тож працював завзято два тижні, ще й вісім надцять ілюстрацій додав до викладу. Тепер йому мене дуже треба і я кидаю все, щоб мати час для нього. Разом читаємо, дискутуємо й збагачуємо себе. До того ж не занедбую україн ського, хоч на це все не стає часу. Здоровя в нього паршиве, чогонебудь вибивається з сил, і стає аж прозорий. Та, все ж таки, буваємо систематично в музеях, інститутах, на всіх ви ставах образів і т. д. Відбули всі фільмовані опери та систе матично слухаємо передачі у- ніверситетського радія, що на дає клясичну музику... — Так, Катря, як і Михась жи вуть понад стан і свої сили — я подумала. — Як тільки змо жу напишу їй, що це на довшу мету неможливе без шкоди для здоровя. Але ж живуть вони і Катря хоробро бореться з но вим світом за старі культурні вартості. Боротьба нерівна, але ж яка вартісна! — ...Як бачите: за багато маю того всього нараз. Але боюся, що мене може нестати, або що щось станеться і все це буде неможливе. І тому роблю все, що дасться. На читання, власне, не маю часу, тому шукаю за ви нятковими книжками, що ко лись були недосяжні. Мова не робить мені труднощів. Ніколи в житті я не мала часу для се бе, все без решти віддавала. Те пер коаду тут і там хвилину на культурну книжку, та ще підше на листування з душевно близь кими людьми. То ж — не швид ко напишу вам такого листа як оце тепер. Але і я не написала. І в мене як і в Катрі надміп поточних злободенних справ. Врешті: Ка тря має свій шлях у житті. Вона виробила чи виборола собі йо го сама і якби воно не тяжко було самітній жінп? — вона йде ним впевнено й сміливо. То ж: з Богом, Катрусю і в добрий час, ішовши! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top