Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
СФУЖО С вітова Ф е д е р а ц ія “У к р а їн с ь к и х Ж ін о ч и х О р г а н іза ц ій Н а я сн і зо р і, т и х і в о д и Пригадується, мені тепер е- (ігізО'Д, давно колись прочита ний в газеті, як то одна з на ших селянок, ©мігруючи за океан, повезла туди всякого Ішсіння зо свого городу. Те все що вона виростила, викохала у своєму городі, хотіла плека ти і там, на новій землі. Сттак виглядаємо й ми но воприбулі. Привиклі до своїх ідей та способу -праці, ми везе мо їх із собою в нове життя та пробуємо їх тут засівати. Не все воно прийметься на чужо му грунті. Але й не все* загине. Таким засобом нашої праці над молоддю є — вакаційні о- селі. Правда, це не ц наша ви думка чи ідея. Рік т річно кори- стають з них сотні тисяч ді твори і юнацтва різних нацю- • нальностей і рас. Державні на роди до б і рають для цього чу дові приміщення на свіжому повітрі, над морем або в горах. Добірають найкращі околиці та знаменитих виховників. Про- 1 блема здоров’я дітей та їх ви ховання поставлена на рівтгі. Це завдання перебрав у нас на себе український Пласт. Дов гі роки в таборах висовувались цілі покоління української мо лоді. Здоров’я, любов- до рід ного краю, основи чесното ха рактеру, дружба, що перетри- вала довгі роки долі й. недолі — це ті ціннощі, які виносило наше молоде покоління з пла стових таборів. У важких обставинах життя скитальщини, коли на воєнних руїнах почали ми відбудовува ти наші громадські установи, постали знову пластові таібори і вакаційні оселі. Вони допо могли нам продовжувати’ ви ховне діло та скріпити молодь, осла б л єну воєн и м л и х о л ітт ям. І коли ми тепер, після пятиліт- ньог,о прожитку на скитальїщи ні, привезли молодь національ но свідомою на нове поселен ня, то це завдячуємо у великій мірі не тільки, школам, але й вакаційним оселям. На нових місцях поселення наша молодь увійшла, в чужі школи. Дитина скоро віивчає мову, але разом з дим уподо бання, 'поведінку, розваги сво го довкілля. Це вростання в новий грунт природне і само собою не було б явищем від- ємним, якщо рівноріядно з дим дитина мала б змогу погли блювати знання радної мови', Історії, культури. Родичі, ча сто обоє зайняті заробітною, з в и ча й н о ви с н аж лив о ю фіз ич - ною працею, не знаходять до сить часу й сили, щоб вседіло- зайнятись вихованням дітей та доповнити те, чого не може дати дітям чужа школа. І тут постає загроза, що цього по трібного знання дитина не ді стане. Вакаційні оселі для нашої ді твори й молоді у краях нового поселення, це наше чергове ве лике завдання. Цю спріаву не вільно нам занедбати ані її від кладати. Українські жіночі ор ганізації повинні присвятити їй найбільше уваги, ставати її іні- ціяторами й організаторами, •приєднувати до співпращ гро мадські та допомогові устано ви. Треба прямувати до того-, щоб спільними силами закупи ти чи побудувати відповідні о- б€кти на постійні приміїщенн-я під.вакаційні оселі. Побут в о- селі однаково ваіжний для ді тей, які постійно живуть у ве ликих фабричних містах, як і для тих, яких батьки працю ють на фармах віддалених від українських середовищ. Діти давньої і * h o b o J, імігра ції мали б нагоду зживатися, пізнавати себе взаємно, плека ти рідну мову та разом учи тись любити далекий^ рідний край. Якщо Дитина матиме змогу перебути через 1—2 мі сяці кожного *року серед сво його середовища, під дбайли вою ОПіКОю відповідних вихов- іників, вона напевно ніколи щ втратить звязку з усім рідним, не відстане від української спільноти, не відцурається своєї віри. В місяці травні, колибудемо вшановувати українську матір, даймо їй запоіруку, що поможе мо їй заховати здоров’я- та у- країнське серце її найбільшого скарбу — дитини. Нашій молоді -потрібні силь ні м’язи і сталеві-характери — не оминаймо ні одної нагоди, щоб скріпити J одне і друге. Перш усього ті з-поміж нас, яких виховали пластов] табо ри, які до сьогодні не забули краси та романтики вечірньої Мати в господарському житті П>д таким кличем підгото вляється на початок червня конгрес в Парижі. Товчок до такого розгляненая справи значення матері дали т[ руїни, що їх спричинила остання вій на. Світовий Союз Матерей хоче роїзгляутй .це завдання матері та допомогти їй відзи- скати рівновагу.. Теми конгресу вже/проголо шені. Дня 7 червня^ говорити муть про „Місце жінки в ро- дидаому господарстві, встано влену законами, ., й звичаями країни” та" гіро „Економічний вплив господарської праці ма_ тері ца родину й державу”. Другого дня тема нарад буде „Прикрі наслідки господар ської неспроможності матері для родини й, суспільності’ І „Труднощі й перешкоди що їх зустрічають Матері” Як бачимо, конгрес змагає до встановлення вартості праці матері, обмеження позахатньої ■праці, матері та поборення пе решкод, що стоять на її дорозі. Конгресовий Комітет звернувся до СФУЖО, запрошуючи на шу Федерацію до участі в кон гресі. Нашим завданням тепер бу де зібрати відповідний мате ріял про наших матерей. Підго- ватри серед дрімучих рідних гір і лісів, нехай розпалять ці чудові незабутні ватри для своїх Дітей на чужині. Іванна Рожанковська Оттавське жіноцтво вітає 81-літню голову СФУЖО в колі її родини. На образну ювілятка в окруженні сина, синової й го стей. Світлив українець фотограф Павло Пук РАДІСНА ЗУСТРІЧ Радісне й зворушливе свято пережили уікраіїнки міста От тави. Дня 24. березня вшану вали вони голову СФУЖО п. Олену Кисілевську товариською зустріччю в день її 81-их уро- ДИН. Відбулась вона в домі сина ювілятки, де вона тепер про живає. Теплими словами при вітала групка жінок подвиж ницю нашого жіночого руху. Бажаючи їй кріпкого здоров’я та многих літ, вручили ювілят- ці китицю червоних троянд та гарне письмове приладдя. На милій гутірці проминув вечір. Місцева канадійська газета „Оттава Ситизен” відмітила цю подію. Дописувачка га-зети п. Фергасон відвідала ювілят- ку й зацікавилась дуже її ми нулим. В газеті появився точ ний її життєпис та- деякі дані про СФУЖО. товліяіємо і розсилаємо відпо відні анкети. Інакше вдержані вони для давніх імігранток, що живуть і виховують дітей у нормальних умовній ах, -а інак ші для новоприбулих, чи жі нок у (переселенні. Запрошення СФУЖО. до уча сті в конгресі є першою біль шою нагодою для украіського жіноцтва по війні — піднести свій голос на світовому фору мі. Треба доложити вс іх зу силь, щоб цьому завданню від повісти й положення україн ської матері гідно засувати. Наїжаль, не маємо змоги ви слати відпоручниіці з Америки. Заступатимуть нас українки з європейських країн. Та було б дуіже корисно, колиб котра: з давніх жіночих організацій у Заучених Державах або в. Ка наді могли вислати туди свою відпоручницю. О. К. ВІСТКИ З ФЕДЕРАЦІЇ Голова Жіночої С ек т і при СУВ в Англії, п. Мирослава Дубляниця-І уступила зо свого посту. Причиною уступленш була важка родинна втрата — недуга і смерть мужа. Оцим ви словлюймо невтомній праців ниці наше щире спочуття. Жіночу Семцію в Англії очо лює тепер містоголова п. Гу- баржевська. У 100-ліття в ар один поетки У. Кравченко припоручаємо централям влаштувати пропа- імятниїй вечір. Невеличкий ре ферат пера Олени Кисілевської р о зі ш л ем о нез аб ар о м., вірші пригожі' для декламації зна ходяться в дьому числі. Як видно з вістки в цьому числі, захист для вдів пересе лених і,з скитальщини, почав діяти. СФУЖО доручило веден ня цього в захисту окремому комітетові „Мати й Дитина”, •що в ньому працюють давні й нові емігрантки. УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА В АНГЛІЇ В попередньому числі принесли ми вістку про те, що у Брадфорд, в Англії, п. Іванна Вітошинська веде курс укра їнської вишивки при Шийлі Текникел Ін ститут. Тепер наспіла відомість, що з початком квітня вс*і кляси самодіяльно сті влаштували виставку за минулий се местр. Українська вишивка дістала свій окремий стіл. Були тільки речі виконані на курсі, — вісім подушок, шість руш ників. Частина робіт не була скінчена, але це показалось корисним, бо можна було прихожим пояснювати спосіб виши вання. Виставка тривала три дні. Англійці об лягали український стіл, преса дала ду же прихильні відгуки. Треба було ввесь час пояснювати, відповідати. На жаль, наша українська громада виявила менше зацікавлення, бо тільки одиниці відвіда ли її. Звеселім та звеличаймо, Ми її в цей майський день, В честь Матусі заспіваймо Радісних, дзвінких пісень. Уляна Кравченко
Page load link
Go to Top
