Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
НАШЕ ЖИТТЯ— OUR LIFE Урядовий орган Союзу Українок Аме рики, виходить кожного місяця. Редакція й адміністрація, 866 Норт 7-ма вул., Филаделфія 23, Па. Передплата у Злучених Державах $2.00 річно, на пів року $1.25. В Канаді $2.50 річно, на пів року $1.50. Поодиноке число 20 центів. Official monthly publication of the Ukrainian National Women’s League of America, Inc., 866 North 7th Street, Philadelphia 23, Pa. Subscription in the United States $2.00 per year —$1.25 for 6 months. Subscription in Canada $2.50 per year, Уг year $1.50. Single copy 20 cents. Entered as second class matter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act of March 3, 1879. На ясний благородний шлях ■Більш як три десятки років цивілізований світ .раз в рік у травні віддає пошану людині МАТЕРІЇ. В цей час підноситься усі заслуги цієї матері, які вона поклала для людства. •В родинному огнищі сини і дочки обдаровують свою ма тір, хто золотими дарунками, хто сукіню, книжку; дехто бажає матері .цукерками осолодити цей день, а вже найбільш поши рений звичай дарування це — квіте. З родинного огнища звичай пошанування матері перейшов на влаштовування Дня Матері у громадському зборі, цебто ор ганізованим Способом і в такім випадку відзначається заслуги матері, як громадянки. ПО' релігійних установах вказують на заіслуги матері як христіянки, а по школах учителі на свій спо сіб навчають діток, як найкраще вшанувати матір. "З громадської трибуни звичай пошанування матері прибрав характер державний, і тому кожного року президент нашої дер жави проголошує другу неділю у травні', як День Матері. І-так кожного року на День Матері, майже кожна мати за квітчана квітами, в «овій сукні, гордо ступає перед світом з невимовною радістю у серці, що все кругом неї споівиєне любо- вю' і вдячністю за всю її дотеперішню посвяту, за всі заслуги перед своїми дітьми і цілою суспільністю, за цей Богом даййй їй дар материнства. Мати в тісному родинному колі, буде плакати з невиска- заної радості і втіхи, якої вона зазнає в цей день від своїх рід них. Мати громадянка відчує гордощі у глибині своєї душі, ко ли вона слухатиме в офіційних промовах признання за її пра цю для організації, церкви, громади чи держави. За усім цим безперечно криється дуже гарний традиційний сентймент. Та якже воно є під цю пору в реальному? (В 'реальному під цю пору, День Матері сповитий хмарвми. Щось непевного діється у світі. Формуються якісь деструктив ні сили що загрожують людству, -з-ахитують огнище родини і нищать^ усе..щ(ї добре, ясне, благородне. І теперішня мати в не певності тремтить за овій світ, бо вона відчуваїє у глибині ду ші грозу часу. Бистрим відчуттям свого серця і материнського ума старається відгадати майбутнє світу, того світу, який вона плекає і виховує.' Вона свідома, що .в цій загрозливій хвилині немає часу і немає міоця.на сентймент. Немає в душі материйій того бла городного' спокою, яким вона бажала б хоч на хвилинку спо- чати і радіти життям та щастям материнства. Ці безнастанні хмари і непевність за життя людської істоти, сповняють трі- вогою її серце і душу, і вона відчуває що мусить якось боро нити свій світ, своє людство. Деструктивний елемент воюіє фалшом, підступом, перфіді- єю. Він брутально відкинув усе що гарне, високе, благородне. І теперішня мати стоїть в нерівному бою ‘з цією деструктивною силой). Вона має оборонити світ перед впливом злих елемен тів. 'Вона мусить виплекати в душі людства відпОрність, сильний неподатливий характер. Мусить дати свому родові в.і.ру у свої сили. Вона сама мусить бути бистра, мати силу й віру в добро, у. високу мораль. А ця висока мораль основана на засадах хри- стіянізму, І тому в цей материн день вона не ожидає золотих дарун ків, нової сукні ані квітів, ані високих 'Признань за 'свої заслуги. Вона звертається цілим серцем і душею за порадою до Всеви шнього Творця, до одвічно чистого джерела правди і^ » тихій надії несе благання—(Вкажи мені ясний і благородний шлях! юмш. КРАЄВА КОНФЕРЕНЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ УСТАНОВ В тижні' від 24 квітня відбу лася в Атлантик Ситі, Н. Дж., ,кра«єва - конференція громадян ських установ у Злучених Дер жавах. Загальні зібрання від бувались у великій залі Кон- вашіен Голл, в яких приймали участь 'коло 5,000 представни ків 32 загальних кіраєвих ор ган іваїцій. Також окремі устано ви мала наради у 20 готелях. Ці установи займаються справами соціальними, а саме допомог, парад, здоровя., ви хованая дітей. В конференції взяла участь голова Централі СУА, :п. Оле на Лотоцька. На конференції між іншими обговорювано також питання скитальїців, зокрема як нових іміґрантів у Злучених Держа вах. Загалом промовці при хильно ставились до них і ви словлювали готовість помага ти їм улаштуватися в новому краю. Були також думки що- скитальїці є політична емігра ція, яка повинна мати охорону міжнародну, й тому вони не повинні спішитися із зголошу- ванням по громадянські па пери. С и л а в о б е д н а н н і Гасло „В єдності сила”, чи то — сила в обеднанні — старе як світ і відоме у різних народів. Не лкіше українці але й інші народи нарікають що у них є розєднання, розсипання сил, роз биття, роадір, гризня і сварня. У народів які. мають свої держа ви, відома стара правда- що аж небезпека, особливо війна., їх об'єднає в одну силу. Розєднання, розбиття на багато груп, які- себе взаємно по борюють, назвав одиїн критик люксусом, на. який не кожний на род або національна група може собі позволити. Коли наприк лад у Франції є розсипання сид, то фракц-уський народ ще на такий лкжсус може собі позволити. Але що говорити про на роди. бідні1, у -важкій неволі або їхні групи .по чужих краях, коли вони ще дальше роздроблюються* Що говорити про українців ■на еміграції, або скажім у Злучених Державах? Українська Національна група в Америці одна з наймен ших ї одна з найбідніших. Коли б вона була оіб»єднана, вона '«стала б значною* силою, вона змогла б довершити багато вели ких діл, багато створити і збудувати. Однак так не бувало і не є, ми таки собі позволіяєм о на лкжсус великих і - багатих груїп, а- тому наші досягнення., порівнюючи, »малі і не стійкі. На. жаль, у нас .ще багато є таких одиниць які, не вміють додінита дрібної, муравлиної праці, але. мусять за всяку ціну блестіти на сцені, бути лідерами та вчителями громадянства — і з цього виходить те що зараз дробимо групи* на групки та гру дочки, які дораїзу наставлені одні проти одних. І так магмо за мість співпраці — взаємне ’поборювання, підривання й розби вання. Називати! по імені не потрібно тут нікого, лише поглянь мо на* недавнє минуле й на те що діється сьогодні. Не дивуймося тоді коли серед загалу родиться зневіра-, не- неокотац деморалізація. Ще одного не довершили, а вже зачина ють щось нове — чи- ж диво т о д і , що заігал ставиться з недо- вірям до по чи н ів і вони кінчаються невдачею? ‘Вже крайня- пора українцям в Америці серіозно призадума- тись над цим важливим питанням. Крайній час сказати собі цю правду, про яку ми так любимо забувати., що нас в Америці є (мало, що ми не є багаті, і що в обличчі трагедії українського народу нам не вільно заібагати люксусу та розбивати сили — але що ми мусимо обєднати і зміцнити наші сили, щоб дати У- країні видатнішу поміч іяк це було до цього часу. До цього часу українське жіноцтво було добрим прикла дом єдності. Своєю муравли-ною організованою працею воно дайо змогу неодному поважному починові стати ділом. Воно «повинно б дальше бути оздоровлюючим чинником в жит ті ґромадянстваї та іти правильним шляїхом єдності і взаємної співпраці. Л-ка В п е р ш ій л а в і Шістдесятьпять років мину ло з часу основи іпершої жіно чої організації в Галичині; При цьому завжди виринає прізви ще Наталі Кобрийської, що не розривно звяізана з цим почи ном. І справді це було її діло, її задум. Переворот що. здій-, снився поволі'в суспільстві та ■в умах самого жіноцтва — .це діло її й інших визначних ак тивних українок. Одною з най'важніших є У- ляна, Кравченко. Цього року; минає 90 років із дня її наро дження, а три роки від її смер ті. Тож важно в цей рік спи нитись над її постаттю і знайти їй в нашім відродженні відпо відне міюце. Уляна 'Кравченко народила ся в мішаному подружжі. Ма ти українка зуміла її зберегти для нас. Вона дуже скоро оси ротіла і можливо, що це спо нукало її 'ВИХО'ВНИКІїВ — дядь ків дати їй звання. Це ж було незвичне .в ті часи. Вона скін чила в 1881 р. вчительський семінар у Львові і почала вчи телювати. Довгих тридцятьде- віяггь років провела вона на різних посадах, аж осіла на спочинок у Перемишлі. Ще молодою дівчиною звер нула на себе увагу своїх учи телів, і проф: 0ме®ян Партаць кий — „дядько Омелько” — заохотив її до писання. Вже в 1881 р. помістила „Зоря” її на рис. Вона багато читала й по глиблювала своє знання. З не далекої Б ібріог вдержує звязок зі Львовом. Познайомилася з Франком і К ойиськйм , зустрі чала групу студенток-наддні- ■пря-но^, що в 1886 гостювали у Львові. Врешті брала живу у- часть у складенні альманаху „Перший Вінок* В 1885 появилася перша її збірка „Пріма вера” Це моло-. дечі пориви й питаний', що їх ставить молода, спраігнена правди душа. Та. вже в 1891 р. 'появилася збірка „На новий шлях”, де вона вже продумано кличе жінку до нового життя. Оця „невольниця звичаїв” не повинна орудувати в житті сльозами, але-силою й жаром „із лихом битись і прощати” Скоро, дуже скоро справди ла вона цей свій клич на собі. Сільська вчителька. Скільки труднощів, недовір,я, зневаг приходилось перемагати! Про все те читаємо у її споминах. Та ще й не так страшно, коли недовіра плиїло від темного сільського дядька, або пере слідувала польська шкільна І влада. Але власне громадян ство? О, як це вражало! І за що? За те, що „без опіки стар шої дами” бувала в. театрі, чи працювала в бібліотеках. Або за те, що перейнялась ідеєю фонетичного правопису j впро вадила ЙОГО' у-своїй клйєі. Це скінчилося Для, неї грізно — ЇЇ звільнено за те з праці у Львові. І знову вернулась у глухі- села тГзанедбайі сільські школи. Та це її не заломлйіе. Вона Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
