Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
НАШЕ ЖИТТЯ— OUR LIFE Урядовий орган Союзу Українок Аме рики, виходить кожного місяця. Редакція й адміністрація, 866 Норт 7-ма вул., Филаделфія 23, Па. Передплата у Злучених Державах $2.00 річно, на пів року $1.25. В Канаді $2.50 річно, на пів року $1.50. Поодиноке число 20 центів. Official monthly publication of the Ukrainian National Women’s League of America, Inc., 866 North 7th Street, Philadelphia 23, Pa. Subscription in the United States $2.00 per year —$1.25 for 6 months. Subscription in Canada $2.50 per year, Уг year $1.50. Single copy 20 cents. Entered as second class matter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act of March 3, 1879. На ясний благородний шлях ■Більш як три десятки років цивілізований світ .раз в рік у травні віддає пошану людині МАТЕРІЇ. В цей час підноситься усі заслуги цієї матері, які вона поклала для людства. •В родинному огнищі сини і дочки обдаровують свою ма тір, хто золотими дарунками, хто сукіню, книжку; дехто бажає матері .цукерками осолодити цей день, а вже найбільш поши рений звичай дарування це — квіте. З родинного огнища звичай пошанування матері перейшов на влаштовування Дня Матері у громадському зборі, цебто ор ганізованим Способом і в такім випадку відзначається заслуги матері, як громадянки. ПО' релігійних установах вказують на заіслуги матері як христіянки, а по школах учителі на свій спо сіб навчають діток, як найкраще вшанувати матір. "З громадської трибуни звичай пошанування матері прибрав характер державний, і тому кожного року президент нашої дер жави проголошує другу неділю у травні', як День Матері. І-так кожного року на День Матері, майже кожна мати за квітчана квітами, в «овій сукні, гордо ступає перед світом з невимовною радістю у серці, що все кругом неї споівиєне любо- вю' і вдячністю за всю її дотеперішню посвяту, за всі заслуги перед своїми дітьми і цілою суспільністю, за цей Богом даййй їй дар материнства. Мати в тісному родинному колі, буде плакати з невиска- заної радості і втіхи, якої вона зазнає в цей день від своїх рід них. Мати громадянка відчує гордощі у глибині своєї душі, ко ли вона слухатиме в офіційних промовах признання за її пра цю для організації, церкви, громади чи держави. За усім цим безперечно криється дуже гарний традиційний сентймент. Та якже воно є під цю пору в реальному? (В 'реальному під цю пору, День Матері сповитий хмарвми. Щось непевного діється у світі. Формуються якісь деструктив ні сили що загрожують людству, -з-ахитують огнище родини і нищать^ усе..щ(ї добре, ясне, благородне. І теперішня мати в не певності тремтить за овій світ, бо вона відчуваїє у глибині ду ші грозу часу. Бистрим відчуттям свого серця і материнського ума старається відгадати майбутнє світу, того світу, який вона плекає і виховує.' Вона свідома, що .в цій загрозливій хвилині немає часу і немає міоця.на сентймент. Немає в душі материйій того бла городного' спокою, яким вона бажала б хоч на хвилинку спо- чати і радіти життям та щастям материнства. Ці безнастанні хмари і непевність за життя людської істоти, сповняють трі- вогою її серце і душу, і вона відчуває що мусить якось боро нити свій світ, своє людство. Деструктивний елемент воюіє фалшом, підступом, перфіді- єю. Він брутально відкинув усе що гарне, високе, благородне. І теперішня мати стоїть в нерівному бою ‘з цією деструктивною силой). Вона має оборонити світ перед впливом злих елемен тів. 'Вона мусить виплекати в душі людства відпОрність, сильний неподатливий характер. Мусить дати свому родові в.і.ру у свої сили. Вона сама мусить бути бистра, мати силу й віру в добро, у. високу мораль. А ця висока мораль основана на засадах хри- стіянізму, І тому в цей материн день вона не ожидає золотих дарун ків, нової сукні ані квітів, ані високих 'Признань за 'свої заслуги. Вона звертається цілим серцем і душею за порадою до Всеви шнього Творця, до одвічно чистого джерела правди і^ » тихій надії несе благання—(Вкажи мені ясний і благородний шлях! юмш. КРАЄВА КОНФЕРЕНЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ УСТАНОВ В тижні' від 24 квітня відбу лася в Атлантик Ситі, Н. Дж., ,кра«єва - конференція громадян ських установ у Злучених Дер жавах. Загальні зібрання від бувались у великій залі Кон- вашіен Голл, в яких приймали участь 'коло 5,000 представни ків 32 загальних кіраєвих ор ган іваїцій. Також окремі устано ви мала наради у 20 готелях. Ці установи займаються справами соціальними, а саме допомог, парад, здоровя., ви хованая дітей. В конференції взяла участь голова Централі СУА, :п. Оле на Лотоцька. На конференції між іншими обговорювано також питання скитальїців, зокрема як нових іміґрантів у Злучених Держа вах. Загалом промовці при хильно ставились до них і ви словлювали готовість помага ти їм улаштуватися в новому краю. Були також думки що- скитальїці є політична емігра ція, яка повинна мати охорону міжнародну, й тому вони не повинні спішитися із зголошу- ванням по громадянські па пери. С и л а в о б е д н а н н і Гасло „В єдності сила”, чи то — сила в обеднанні — старе як світ і відоме у різних народів. Не лкіше українці але й інші народи нарікають що у них є розєднання, розсипання сил, роз биття, роадір, гризня і сварня. У народів які. мають свої держа ви, відома стара правда- що аж небезпека, особливо війна., їх об'єднає в одну силу. Розєднання, розбиття на багато груп, які- себе взаємно по борюють, назвав одиїн критик люксусом, на. який не кожний на род або національна група може собі позволити. Коли наприк лад у Франції є розсипання сид, то фракц-уський народ ще на такий лкжсус може собі позволити. Але що говорити про на роди. бідні1, у -важкій неволі або їхні групи .по чужих краях, коли вони ще дальше роздроблюються* Що говорити про українців ■на еміграції, або скажім у Злучених Державах? Українська Національна група в Америці одна з наймен ших ї одна з найбідніших. Коли б вона була оіб»єднана, вона '«стала б значною* силою, вона змогла б довершити багато вели ких діл, багато створити і збудувати. Однак так не бувало і не є, ми таки собі позволіяєм о на лкжсус великих і - багатих груїп, а- тому наші досягнення., порівнюючи, »малі і не стійкі. На. жаль, у нас .ще багато є таких одиниць які, не вміють додінита дрібної, муравлиної праці, але. мусять за всяку ціну блестіти на сцені, бути лідерами та вчителями громадянства — і з цього виходить те що зараз дробимо групи* на групки та гру дочки, які дораїзу наставлені одні проти одних. І так магмо за мість співпраці — взаємне ’поборювання, підривання й розби вання. Називати! по імені не потрібно тут нікого, лише поглянь мо на* недавнє минуле й на те що діється сьогодні. Не дивуймося тоді коли серед загалу родиться зневіра-, не- неокотац деморалізація. Ще одного не довершили, а вже зачина ють щось нове — чи- ж диво т о д і , що заігал ставиться з недо- вірям до по чи н ів і вони кінчаються невдачею? ‘Вже крайня- пора українцям в Америці серіозно призадума- тись над цим важливим питанням. Крайній час сказати собі цю правду, про яку ми так любимо забувати., що нас в Америці є (мало, що ми не є багаті, і що в обличчі трагедії українського народу нам не вільно заібагати люксусу та розбивати сили — але що ми мусимо обєднати і зміцнити наші сили, щоб дати У- країні видатнішу поміч іяк це було до цього часу. До цього часу українське жіноцтво було добрим прикла дом єдності. Своєю муравли-ною організованою працею воно дайо змогу неодному поважному починові стати ділом. Воно «повинно б дальше бути оздоровлюючим чинником в жит ті ґромадянстваї та іти правильним шляїхом єдності і взаємної співпраці. Л-ка В п е р ш ій л а в і Шістдесятьпять років мину ло з часу основи іпершої жіно чої організації в Галичині; При цьому завжди виринає прізви ще Наталі Кобрийської, що не розривно звяізана з цим почи ном. І справді це було її діло, її задум. Переворот що. здій-, снився поволі'в суспільстві та ■в умах самого жіноцтва — .це діло її й інших визначних ак тивних українок. Одною з най'важніших є У- ляна, Кравченко. Цього року; минає 90 років із дня її наро дження, а три роки від її смер ті. Тож важно в цей рік спи нитись над її постаттю і знайти їй в нашім відродженні відпо відне міюце. Уляна 'Кравченко народила ся в мішаному подружжі. Ма ти українка зуміла її зберегти для нас. Вона дуже скоро оси ротіла і можливо, що це спо нукало її 'ВИХО'ВНИКІїВ — дядь ків дати їй звання. Це ж було незвичне .в ті часи. Вона скін чила в 1881 р. вчительський семінар у Львові і почала вчи телювати. Довгих тридцятьде- віяггь років провела вона на різних посадах, аж осіла на спочинок у Перемишлі. Ще молодою дівчиною звер нула на себе увагу своїх учи телів, і проф: 0ме®ян Партаць кий — „дядько Омелько” — заохотив її до писання. Вже в 1881 р. помістила „Зоря” її на рис. Вона багато читала й по глиблювала своє знання. З не далекої Б ібріог вдержує звязок зі Львовом. Познайомилася з Франком і К ойиськйм , зустрі чала групу студенток-наддні- ■пря-но^, що в 1886 гостювали у Львові. Врешті брала живу у- часть у складенні альманаху „Перший Вінок* В 1885 появилася перша її збірка „Пріма вера” Це моло-. дечі пориви й питаний', що їх ставить молода, спраігнена правди душа. Та. вже в 1891 р. 'появилася збірка „На новий шлях”, де вона вже продумано кличе жінку до нового життя. Оця „невольниця звичаїв” не повинна орудувати в житті сльозами, але-силою й жаром „із лихом битись і прощати” Скоро, дуже скоро справди ла вона цей свій клич на собі. Сільська вчителька. Скільки труднощів, недовір,я, зневаг приходилось перемагати! Про все те читаємо у її споминах. Та ще й не так страшно, коли недовіра плиїло від темного сільського дядька, або пере слідувала польська шкільна І влада. Але власне громадян ство? О, як це вражало! І за що? За те, що „без опіки стар шої дами” бувала в. театрі, чи працювала в бібліотеках. Або за те, що перейнялась ідеєю фонетичного правопису j впро вадила ЙОГО' у-своїй клйєі. Це скінчилося Для, неї грізно — ЇЇ звільнено за те з праці у Львові. І знову вернулась у глухі- села тГзанедбайі сільські школи. Та це її не заломлйіе. Вона Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
