Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10
СФУЖО Світова Федерація Українських Жіночих Організацій JI. Івченко 1950 Рік Завжди напочатку трохи чу дно- буває писати число ново го -року. А ще більше почуття викликає де число в людині, іколи івоно означає полоівину століття, і не якогось там три надцятого чи сімнадцятого, — а половину двадцятого століт тя, того століття, що волею Бога стало переломовим у людській історії. Ми, українські жінки, теж мусимо трохи застановитися над тим, що мали ми за -нашу історію., — що зробили за пер шу половину ХХ-го століття і на іщо мусимо спрямувати всю нашу увагу й сили у наступній другій половині. Початок цього століття ішов під знаком потужнього і плід ного піднесення нашого наро ду. Особливо яскраво це вия вилось в господарській ділян ці — могутні кооперативні Со юзи яік у Галичині таїк і на Великій Україні, технічне оз броєння машинами у сільсько му господарстві, активна, ді яльність у промислі і торгівлі, — все це давало підставу спо діватися, що на (міцному еко номічному грунті можна буде вибороти і більше політичних та національних .здобутків. Але — все ота чайка при би тій дорозі. Все оті мандрівки .надздниікіїв назад і вперед по вісім просторі наших земель. Вся та сама руїна поневолен ня і розгром, — ось що маємо ми на закінчення першої по ловини двадцятого століття. Проте, діяльність жіноцтва в межах різних кордонів і наз віть різних континентів не по казує найменшої охоти скла сти руки і спуститися на дно. Навпаки,, закон фізики про те, що протидія завжди дорівнює дії, мабуть, ніде так яскраво не видний, як саме в діяльно сті українського народу взага лі і активного жіноцтва зокре ма. Жінкам навіть вдалося те, про щ о „чоловічі”, чи вірніше рівні партійні організації ще тільки .балакають, балакають, балакають... а вони створили вже центральну жіночу феде рацію. Цравда, не всі партії ладні погодитися з тим, щоб жінки виказали більше дер жавного чуття, ніж вони самі, і тому багато підкопної робо ти йде тепер навколо всяких жіночих організацій і навіть самої СФУЖО. Знаємо, що в Англії одна партійна лінія хо че мати виключний вплив на жінок, а десь там1 в Канаді — інша. Але це не важно, в по рівнянні з тим фактом, що жінки все менше і менше хо- тяггь піддаватися тим впливам', — не 3 ПОрОЖНОГО' фемінізму, а тільки тому, що жадна наша партія своєю діяльністю' не може засвідчити своєї абсо лютно вірної державницької і сучасної політики. Отже, коли в діяльності кожної партії -є трохи позитивного і трохи не гативного, а майже відсутнє все неегоісичне, — то тяжко сподіватися, щоб і в майбут ньому комусь із них удалося надовго привязати жіночі ор ганізації до сво'єї тріумфаль ної колесниці. Це значить, що прислухаю чись ДО ВСЬОГО, мусимо собі зарисувати самі план нашої праці на майбутнє. Найперше, чого потребує мо, —- це пропаганди україн ської справи. Бачимо вже, що перш усього мусимо почати з доказів про окремішність у- країніського народу від його окупантів — тобто від росіян і від поляків. Централі наших жіночих організацій повинні наладнати ряд лекцій чи рефе ратів, де наші жінки дістали б обґрунтований і вичерпний матеріял про різницю нашого народу від інших — різницю моральну, способу господарю вання, культурну, мовну і т. д. Друге, вилізти за межі на шого українського тетто, де ми так затишно себе почуває мо, відгородившись від ЦІЛОГО' світу, сидячи на своїм смітті. Скільки можна зробити, вий шовши за межі гетто, і ствер джуючи Україну'* і українство не по душних закамарках, а на вільному свіжому вітрі нових світів! Світ показує нам добре ставлення, але нам найприєм ніше почувати себе ображени ми, пригнобленими, загнани ми. Це тільки маска, якою ми прикриваємо нашу кволість і страх перед новим. Це тільки белькотання боягуза, або лі нюха, який не хоче вийти з хати й вигадує іншим байки про злих вовків, коли на- дворі є тільки овечки, або мудрі сторожкі собаки. А хоч би там були й вовки, — невже ж на те ми їхали світами, щоб те пер запхатися й сидіти мов>- чки, коли народ останніми си лами бється за волю і кричить про порятунок?! Третє, — іти з усіми партія ми, якщ0 у них вистачить му дрості дійти справжньої зго ди, — але ніколи не йти за одною якоюсь партією, коли вона не покаже конкретної о- хоти іти на згоду і компроміс. Бо вже ми бачимо, що всі во ни і кожна з них, воюючи між собою, завели нас під дурно го хату. Четверте, припинити без глузде хитрування поміж жі ночими організаціями, коли говориться про єдність, а в неї не віриться і для неї нічого не робиться крім парадних де- клямаїцій на святах. Жіночі ор ганізації, їхні доми, їхні збори, їхні вечірки повинні бути міс цем, де привітно і з радістю ,приймають, слухають і гово рять до католика і православ ного, до придніпрянця і гали чанина, і до партійця, якщо вони зберігають гідність укра їнця та вміють себе поводити пристойно в товаристві. Пяте, — заявляти про існу вання жіночих організацій як чужим так і своїм, перестати бути тільки прислужницями, тільки куховарками, тільки збірачками на культурні чи громадські цілі, — а стати громадською совістю і кон- тролею, підносячи моральний рівень нашого громадського життя і цим випікаючи ту пліснь недовір я> яка розвалює наші організації. Оце частина того, що ставить- Оце частина того, що ста вить перед нами друга поло вина двадцятого століття, ко ли вирішиться „бути чи не бу ти” України* а з нею і „бути чи не бути” цілого культурно го і демократичного світу. Жінки повинні кинути все своє завзяття і незломний дух на- ту терезу, де лежить наше „бути” В Австралії наладжується праця У пресі подибуємо часті ві стки про те, як наші пересе ленці наладжують сво-є життя в Австралії. Вже оформилась українська громада, почала ви ходити своя преса. А нещодав но СФУЖО одержало звід ом - леїння з праці першого жіно чого гурта. Розселення в Австралії від бувається постепенно. Родини, що приїздять, знаходять за хист у переходових таборах, де живеться їм досить вигідно. Звідтіля мужчини (роз'їздяться на працю, а жінки з дітьми за лишаються на якийсь ч а с . Що йно коли батько родини осво їться з працею й підшукає мешкання, тоді родина пере їздить до нього. Отаким п-ереходовим етапом для групи наших жінок був табір у KoBjpi, Нова Валія. Перші сходини жінок відбули ся 17. серпня, 1949. Праця не розгорнулась відразу. Важко було' перебоіроти жіночу па сивність та заклопотаність но вими обставинами. На почат- ОУЖ В АВСТРАЛІЇ. В домівці ОУЖ в Коврі. Сидять: посереди ні п. Лідія Гаєвська, другий, направо, мр. Ендру, директор та бору й інші австралійські4 гості. Стоять: Група танцюристок. ку також дошкулювало без грішшя. Так що питання вкладки на перших сходинах навіть не порушували, а витра ти на залю й інше покривали .ініціаторки самі. Та цими труднощами не зражува'лись. Спочатку переводили сходини з такою програмою: доклад або гутірка на національну або* культурно-освітню тему, бііжу- чі спраіви (організаційні ім прези). Згодом виявилося, що пра цю жінок треба розділити на окремі блоки, бо віддаль і не года (спека або дощ), так як і малі діти зменшують участь жінок у сходинах. Сходини по ділено на загальні і блокові. Перші скликували рідко, з я- коїсь важної нагоди — другі відбувалися щотижняі п0 окре мих блоках. іЦількість жінок, що брали участь в загальних сходинах, доходила до 30, на томість на блокових сходинах усе бувало коло 20 осіб. Коли вже більшість жінок освоїлась з такою формою праці, ініціативний гурток жі нок перетворився на управу Обєднання Жінок, дібравши ще кілька метких одиниць. І так головою стала п. Ірина Пе- ленська, містоголовою п. Да рія Ставько-, секретаркою п. Ольга Голойда, а потім п. Ма рія Москаль, скарбничкою і, бі бліотекаркою п. Стельмахів, референткою З'ВЯЗКІВ і молоді п. Лідія Гаєвська, референ- тко-ю суспільної опіки П. Явор- ська, представницями блоків були пп. Майківська. Сорока, Зданович і Коломиєць. Для окремих завдань творились комісії, як напр. для вистаквки народного мистецтва чи ли стопадового свята. Досі від булися 22 засідання. Діяльність управи розвину лась у трьох напрямах — вну трішньому (на терені табору), з Оівн і ш н ь о - п р оп аіг ан диівн ому і організаційному. До першої ділянки належать самі сходи ни, курс англійської мови для
Page load link
Go to Top
