Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10
1950 . j .. j Українка - перша радна Дітройту (Допис з Дітройту) Дня 29. грудня, 1949, укра їнська гроімада і загально мі сто Дітройт було свідками «важної події. В той день українка панна Марія Бек складала присягу, •пе,ребіраючи обов'яз ки радного міста на два. роки. Це перший раз в історії 2-мі- ліонового Дітройту, що жін ка добилась на таке станови ще. Для нас українців «це ще важніше бо з великого числа жінок правничок вибрано у- країнку. Заля міської ради, у якій є 600 сиджень, була виповнена вщерть. Між ними майже по ловина громадянства україн ського. Ціла естрада прибрана .масою квітів від різних това риств та симпатикіїв-. У проводі нового голоіви ра ди, пана Л. Міріяні, «вийшла на ест,раду панна Марія Бек, де вже чекав міський клерк Лед- беттер перед яким панна Бек л о жила присягу. Він сказав-, що він гордий з т"го що перед ним стоїть жін ка так сміло- і відважно, зна ючи, що перед нею велика і.раця і ’компетенція (вона од- ї а жінка, на деиять радних).' ; одаючи, що він передбачае ; і ля неї 'велике майбутнє на по літичнім полі. Потім уступаючий голова ряди, Джо-рдж Едвардс, -склав і:° бажання успіхів. Дальше па ні Лайла Нюенфелт, суддя о- ьргжного суду повіту Вейн ц с бажала ш усього кращого і сказала, що на панну М. Бек гукладає велику надію-, і ві- ір^ть, що вона дібється вели кого становища. Опісля сама паїнна Марі-я1 Г-ек подякувала, іеісіім за під- .пгртя в її кампанії. Сказала u о нинішній день є найважні- ший в її житті, Буде старатись бити ївсе ЩО В її СИЛІ ДЛЯ громади Дітройт, а особливо /‘Лія молоді, для якої вона пра цювала 12 років у суді опіки над ейротами. Додала, що бу^ де старатись доказати, що жінка здібна до всякої праці. В той сам день панна Бек ви ступала- на телевізії, де редак тор Дітройт Фрі Пресс врунив її трофей і сказав, щ0 її від значено як визначну жінку тижня. Ми всі українки радіємо ви бором ланни Бек і пересилай мо наш] побажання успіхів на новім полі життя1 j праці, й ві римо ЩО вона діб'єтьоя кра щого j вищого становища та покаже що жінка може дорів няти аб0 і перевищити чоло віків. подала М. С. Запрксг戫кя панни Марії Бек, першої радної міста Дітройту Ю в іл е й н и й р ік С У А Рік 1950 це ювілейний рік, з нагоди 25-ліття Союзу Укра їнок Америки. Достойне пошанування цієї першої, найбільшої самостій ної української жіночої орга нізації- у Злучених Державах належить до пе-рших сбовязків лі членок. « Цей ювілейний рік безпере чно радо привітає й увесь у- іхраїнський загал, з уваги на заслуги в патріотичній, вихов но-освітній і культурній пра ці, яку Союз Українок Амери ки протягом 25 років поклав для українського жіноцтвіаі а через те і для всього українсь кого народу. З приводу ювілею відділи СУА мусять подбати не тільки святочно обійти ці роковини, але й залишити якусь тривалу памятку наших змагань. Така тривала памятка є по ширення рядів- Союзу Украї нок Америки. * іКоли хто з наших свояків ии знайомих обходить ювілей, ми стараємось привітати його я- кимось дарунком. Дарунок д^я СУА який може й повинна дати кожна членка*, це те Що вона придбає одну або й більше членок в його ряди. Коли належите до відді лу СУА, то старайтеся* що б вій збільшився в членки, самі будьте носієм доброго Імені й слави СіУАь (приєднуйте при хильників Союїзові Українок Америки. Неїхай 'цей рік ювілейний буде для нас усіх найбільшим роком в історії СУА. Кожний відділ повинен ула- дити у своїй місцевості гарне ювілейне свято СУА, а де є 'чдва, три і більше відділів, це свято треба уладити спільни ми силами. Прибуток з таких свят, повинні відділи передати Централі. З приводу 20-літнього юві лею СУА відділи зложили дат ки на фонд ювілейний, з якого призначено $600.00 на стипен- дійний фонд, "для молодих та лановитих членок які студію ють музику, журналістику або медицину. З нагоди 25-ліття Союзу У- 'країнок видаємо твори Лесі У- країнки в англійському пере кладі. Однак на ці видання - треба багато більше гроша, бо аж 4 тисячі долярів, і вони мають бути зібрані до серпня цього року. Тому відділи й по одинокі членки мусять приклад сти всіх можливих старань, щоб це видання творів найкра щої поетки України появи лось, та зложать ювілейний подарунок своїй організації. Кожний відділ повинен та кож подбати щоб у його міс цевості створити молодечий відділ СУА. Все що робимо для СУА, ро бимо для українського народу. Через 25 років СУА працював з народом і для народу і задля цього він постам і таким зав жди зостанеться. Шівлина Будзол, '3-тя містоголова СУ^ Приєднуйте нових передплат ників для вашого часопису — „Наше Життя” — Олена Залізняк Наталія Кобрйнеька у моїх споминах .Українські жінки, розкинуті по цілому світі, радо сягають думкою у ті часи, коли їхні матері і бабуні ставили перші кро ки на суспільному полі. Саме минає тепер 65 літ від часу осно вин першого жіночого товариства у Станиславові. Думки наші линуть мимохіть до провідної .постаті того часу, що була іні- ціяторкою товариства. Це була відома письменниця й піонірка феміністичних кличів на нашій землі — Наталя Кобрйнеька. Небагато вже.живе людей, що знали її особисто. Тому хочу поділитись тут опомином про Ті хвилини, в яких довелось мені її бачити. Було це в 1899 p., отже півстоліття тому, у Львові, на збо рах, жіночого товариства „Клюб Русинок” Жінка мого брата була взяла мене на ті збори зо собою, щоб не лишати '.ди тини” самої в хаті. Мені було тоді 12 літ і я ходила у Львові до школи. Перший раїз у житті була я на зборах якогось товариства. Чфез те з цікавістю розглядалась п0 домівці „,'Клюбу Руси нок” — довгій, Бузькій кімнаті у домі Просвіти, з двома чи трьома шафами кнйжок та довженним столом, накритим зе’- леним сукном. Ввічливі пані посадили мене під вікном та дали якусь ілю стровану книжку. Перегортаючи „про око” картки, тим краще могла я спостерігати „великих”, цебто коло тридцять жінок із кол львівської інтелігенції, що засіли довкруги стола Й 0;ЧІ- кув;али приходу Кобринської. її призвище не було мені чуже. Якраз того літа, підчас ва кацій, у моїх батьків на qewi, добираюічись до книжок у жовтій ясеневій шафі, в якій дітям не вільно було „бушувати”, віднай шла я невеличку книжку „Перший Вінок” Це був жіночий "лманах,.що його видали в 1887 р. -Наталя Кобрйнеька й Олена Пчілка. Із захопленням підростка взялась я читати цю книжку „для дорослих”, тим більше, що Олену Пчілку* я знала з її пе рекладів казок Андерсена і з дитяічого часопису „Дзвінок”. Найбільше враження зробили на мене вірші Уляни Кравченко „На новий шлях” і „Дух часу” Кобринської. Публіцистичні статті Кобринської я пробувала читати, але їх ще не розуміла. І ось тєпєір я з острахом та цікавістю чекала тієї хвилини, коли прийде ця особлива жінка^ Збори ж були скликані саме на її бажання,. Вона мала зреферувати^ жінкам потребу жіно чого часопису. Увійшла висока поставна жінка з гарним профілем. Від неї війнуло чимось особливим. Чи це був її серіозний самовпев- нний виступ, *чи спокійний, самопевний тон розмови, не знаю. В цілій її появі пробивалась інтелектуальна перевага над. ін шими і свідомість цієї вищості. Я не могла «ще тоді докладно збагнути того враження. Мені, школярці здавалось тоді, щб Кобрйнеька владна вчителька, а всі жінки кругом довгото стола — це імалі учениці, що більше аібо менше прихильно слухають її викладу. Споміж них $сіх єдина Маїрія Білецька дискутувала з Кобринською, зда'валось мені, без страху й не певності. Хоч аргументи Кобринської були переконливі і теоре тично всі з тим погоджувались, із плянів часопису нічого не вийшло. Потребу часопису всі розуміли. Правда, Кобрйнеька обстоювала феміністичний напрям видавництва з ідеологічно - теоретичною і літературною частиною і лиш з такою умовк- ною пропонувала свої услуги як редакторка, а виділ „Клюбу Русинок”, що його речникм була Марія Білецька, був за по пулярний, практичний часопис для жінок-господинь; але фон дів не було, а всі признавали* що на самих передплатах не можна буде спертися. Всієї дискусії я тоді не розуміла, і імені жаль було що Кобрйнеька не матиме змоги видавати більше таких гарних книжок, як був „Перший Вінок” (Док. буде) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
