Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16
€ Ф У Ж © Світова Федерація Українських Жіночих Організацій Українські жінки на еміграції ■У зверненні воюючої Батьків щини, що — зложене саме .рік тому в Україні — осягнуло нас щойно тепер, О.КрЄМИЙ уступ присвячений українському жі ноцтву. батьківщина радіє зор- ганізованісткг та активністю жіноцтва, яік на внутрішньому так і на зовнішньому відтинку. Пригадує зберігання традицій, в громадському та родинно-о- с о б и ст о,му іжитт і. Одначе голов ний натиск .кладе на освіщом- лення жіноцтва чужих країн. Звернення добачує в нашій е- міграції один відтинок нашого визвольного фронту. Серед нашої мандрівки і на місцях поселення не сміємо забувати, 3 Ч: }<ою метою ми вийшли з рідної землі. Знсовув-ати небез пеку большевизму, „ворушити сумління усіх жінок і матерей на світі рабським становищем жінки СССР, знищенням роди ни, міліоніїв дітей, заморених голодом, відірваних насильно від матерей і долею безпри тульних” Ось завдання, що йо го кладе Батьківщина .перед українську жінку на'еміграції. Українська жінка сповняла ного, як уміла. Різними іщія - і хами та способами. Чи то в щоденних дрібних взаєминах із чужинцями, коли вона викли кувала пошану до своєї пра цьовитосте та господарського вміння. Про те Говорили всі працедавці й управителі табо- р'ґв вирізнюючи українок. Та й у ділянці інформування про українську ікультуру вона, пере вела дещо. Виставки народнь'о- го мистецтва освідомили чу жинців про наші .культурні ціїн- нсщі. Врешті зуміла вона згур тувати свої сили й виступити зорганізовано на мііжнародньо- му груїнтіі. Меморіял, вручений Елеонорі Розевелт у Штутґар- ті. вияснив їй домагання укра їнок на вигнанні. Виступи у- краіїнських делегацій .на обох •контресах "М.М. М. (Світовий Союз Матерей) зясув'али світо ві положення українсько} мате рі; Тут формувались ясно до магання й постуляти, зясува- лась причина нашого вигнання та загроза,, що висить над за хіднім світом. Та не тільки на словах уміла це перевести українська жінка. Памятаїємо її героїчну поставу підчас загрози репатріяції. То ді то. вона ставила розпучли- вий опір, боронилася завзято і сміливо. її відповіді перед репатріяційною комісією були нераз зразком продуманої від ваги. Та цьо-го всього ма;ло. Зак лик воюючої іБатьківщини при* гадує нам наші, можливості на чужині, яких ми не сміємо про гайнувати. Він звертає нашу увагу на тисячі наших сестер, що боряться і страдають на рідніїй землі. Він ХО'ЧЄ подвоїти нашу готовість служити Бать ківщині тією зброєю, що нам тут дана — інформацією. Для нас тут відкрите широ ке поле. Правда, воно не є лег ко приступне і нераз треба ма нівцями доходити до ціли. Ін формація загалу знає тисячі засобів і підходів у формуван ні людської опінії. Та половне тут те, щоб ми усвідомили со бі наше завдання. Паміятали1 про нашу ролю на чужині, бу ли повсякчас готовими до пра ці. Тямили, що кожним кро ком репрезентуємо наш нарід, кожним нашим виступом ви- ікликуюмо оцінку довкілля --- добру чи злу Про шляхи й моїжливості ін формації поговоримо в черго вий числах. JI. Б. До характеристики українського жіночого руху у Франції (Кореспонденція з Парижу) До Франції, цієї країни традиційного пошанування людської гідности, свободи й права, прямувала українська еміграція ще доби гетьманів, Івана Мазепи й Пи липа Орлика. Тоді одиниці, сьогодні ти сячі шукають тут можности вільно жити й вільно працювати. Розвиток українського суспільного жит тя у Франції'між двома світовими війна ми позначайся тимчасовістю й його ор ганізовані форми замість зрізничкування творили загальні, культурно-освітні та са- модопомогові товариства. Не було тоді пригожого грунту для створення окремої організації українського жіноцтва ще й з інших причин: закорінені пер-есуди й упередження, а надівсе пасивність самого жіноцтва. Однак після другої світової війни швид ко найшлося иа гостинні0 французькій землі чимало свіжих українських сил. що неті.іьки підтримали й підсилили вже іс нуючі організації, але дали ініціативу для нових громадських форм. Тоді теж прийшла пора створити жіночу організа цію. що постала з початком 1946 .р. й пі сля першого періоду "бурі й тиску” — Союз Українок у Франції здобув належ ите місце в громадянстві та вступив на твердий і рівний шлях своєї праці. Донедавна вдержувалось уявління, що українське, жіноцтво у Франції це маййже виключно робітниці» поза нечисленними жінками українських старшин, що посе лились тут після 1020 року. Бо невідрадні економічні відносини українського села під польською окупацією кинули тисячі українських дівчат молодих жінок на заробітки у Францію, де вони примістили ся спершу як домашня прислуга й робіт ниці в сільському господарстві, згодом як фабричні робітниці. Більш як десять літ без опіки й помочі, залишені виключно власним силам і підп-риемчивості, ці жін ки пробивали <*обі шлях до кращої долі важкою працею на чужині. І здали вони блискуче свій іспит як з морального так і національно-політичного погляду: здобу ли собі признання за свою працю і зберег ли добре імя свого народу. Незвичайно рідкі приклади морального упадку або на ціонального відступництва були радше, вийнятками. Вони, ці українські робітниці, може менше вироблені політично, але з правди вим. стихійним патріотизмом, що шукає свойого заспокоєння в активній праці для свойого народу, ці скромні .трудівниці Відрадна вістка З Аргентини пишуть: "Відбулась тут у нас в неділю, 20 сер пня, в домівці СУ Аргентини* нарада всіх 5 жіночих організацій на терені Аргенти ни. Думаємо спільними силами влашту вати свято Наталі Кобринської. Це є від радне явище і будемо надіятися --що й на далі праця в тому напрямку, піде доб рою дорогою”. Це є вийняток з листа голови СУАрї., пані Ніни Онацької, писаного кілька днів по важкій операції. А вслід за цим листом на жіночій сто рінці “Укрїнського Слова”, надісланого з Аргентини, дістаємо «лш їчі дані про цю важну подію. Там читаємо: “В неділю, 20 серпня, відбулася в до мівці Союзу Українок спільна нарада всіх жіночих організацій на терені Ар гентини. У ній взяли участь представниці не тільки пятьох жіночих організацій Бу зо щирою дунгею — стали основою і яд ром /жіночої організації у Франції. Українська жінка у Франції має с?зою глибоку старовинну традицію. Зга дати б тільки Анну Ярославну, що прибу ла з далекого холодного краю, щоб ста ти королевою соняшної Франції. Не всім відомо, що пізніші французькі королі складали свою присягу володарів на Св. Письмо, привезене цією князівною з Ук раїни. До сьогодні з пієтизмом зберіга ється воно в взличавій катедрі міста Ремс. І на "яснім березі” від Ніцци до Ман- тону цікаве око туриста знайде різблені кирилицею на нагробних каменях імення аристократичних уроженок України, що полюбили цей чарівний закуток Франції й тут доживали свого віку. А на цвинтарі Пассі, в серці Парижа проти монумен тального Трокадеро, домінує над іншими візантійська гробниця Марії Башкірцев, що метеором блиснула сер-ед найвищих то ді товариських кол тихо згасла, зали шивши глибокий жаль та чарівний спогад феноменально обдарованої красуні з Пол тави. У малій міспевині під Парижем живе сьогодні самітня жінка, що її великого чоловіка убив ворожий постріл, ціляючи в невмірущу ідею відродження України. Па ні Ольга Петлюра, нривязана до -воїх дорогих могил у Парижі чоловіка, сл. п. Головного Отамана Симонії Петлюри й передчасно пзмершої одинокої дочки Ле сі, своєю вірою в майбутнє України і смо- їм оптимізмом підтримує духа української колонії, і хоч сама в організованому жі ночому' рухові активної участи не бере, проте живо цікавиться всіми ного виява ми.. Відома авторка "Чару Марокка” та інших екзотичних повістей, Софія Яблон- ст»ка, що молоденькою гімназисткою поки нула рідний, священичий дім та подалась у "широкий світ”, теж вибрала Францію. Ціла плеяда нових і лгзлодих мистець ких- талантів збагачує українські кола Парижа: артистки-малярки Іванна Ниж- ник-Виїщиків, Софія Зарицька-Омель- ченко, молода поетка Діма, співачки Єв генія Пйотрович та Інна Роговська. Пред ставниці театрального світу в особах ре- жисерок Євгенії Чайки та Піни ЇІішіпеи- знайаїлп доповнення в заслуженій ні орні укг) їнського театрального мистец тва, папі Ганні Совам овій, шп оце недач- ппнбула до Парижа па 'ностиінии по бут. Молоя-а ук ауні:з. К. Се'-сла. що здо була перше місне 'жпародному тан ково-вокальному : * т и в v в а л а ! журналістів а:.урною в'.тн^піддю на пи тання, чи почугїг» я несміливо: “Мої земляки не дпкя.w j, .Гваиа Лютого, j що воював з їх бат,т:вшп!го не маю чого боятис ! епос Айресу,* але також деяких філій Просвіти й Відродження, Наради відкри ла в заступстві хворої голови СлА п., II. Онацької, п. Бігун. Приявні вибра. зпдію у складі: п. М. Ганущак нред- сідниця, п. М. Клось — секретарка, пи, К. Мушак і Л. Ладика члени, та і". Стернюк — почесна голова. Доповідь па тему ‘Толя жіночих -організацій на емі грації” виголосила Люба Бітошннська. Опісля вивязалась жива дискусія. Не/ сідниці заявилися за тісну співпрацю жі ночих т-тв та за оздоровленням нашого розсвареного громадянського жит Пер шим проявом такої смівпралі ма-: 'бути а- кадемія в ч-есть Наталі Кобринської. вла штована -цільно. Для підготовл академії вибрано святочний комітет у 'такому, скла ді: від ЖІті. Секції при цептра.ті Просвіти — К. М#шак і Л. Віто шиїтська, лід /І3и. (Продовження на Стороні 8-ій) Обмежені рямк статг внемг.-. ють вилічування всіх імен. Але українське жіноцтво у Франції гато таких імен, що були б ної суспільнеє ти. III На; жалі., далеко не вс тяіють вагу своєї власної окремої -жіночої орга нізації. Союз Українок у Франції великим трудом ггавив огзої перші кроки. Серед перешкод прийшлось виборювати .Тому право громадяства не тільки сср'Ц фран цузького світу, але н с-еред власної укра їнської суспільности. Сьогодні бі.'іяис пра ці Союзу Українок у Франції же наве сти у своїх активах такі позиції, як член ство в Українському Центральному Гро мад'.кому Комітеті (відповідник амери канського Українського Конгрелнніого Ко мітету і канадійського Комітету Українці Канади), участь у міжнародник конгрес сах Світового Руху Матерей. тісігі звяз- ки іа впливовою й розгалуженою французь кою жіночою організацією "Юпіоіі Фемі- нін Сівік є Сосіяль” Зворушливо було глядіти, як глибоко переймаються його ленки українські ро бітниці долею своєї організації, як мету шаться за придбанням членства, при кольпортажі, жіночої прес як боронять чести і поваги Союзу Українок перед на клепами, як пильно прикладаються до праці над зовнішніми виступами свого товариства. А рівночасно прикро на згадку, скільки ще цінних сил зноміж ук- раїнс жіноцтва організаційно неохо плені *кільки ще треба праці', щоб їх: включити у рямки організованого чого руху. Одначе витривалість і творча-праця пі- сперок жіночої української організації в Франції, як Марії Феник, Липи Браор, Ліди Роговської, Аини Адамяк. Софії Лу ці в, Анни Ґран, Діми Помич, Анастазії Веклер та інших, напевно вийде пере мож ною рукою у змаганнях за активізацію жінки в українському громадському житті, у власній українській жіночій організа ції. Мавши опору в великій масі україн ського жіноцтва, у дружній співпраці зо своїми посестрами, іншими українськими жіночими організаціями поза жами за- завіси, уьмчаїнськ.‘ жіноцтво Фран ції вірить у те, що виконає свою організа ційну місію і що вкладена дотепер праця та пройдений етап перших ліз а дійних, труднощів ле підуть нам ар; ( відомість ідейного звязку з ;раїиі;ькими жіночими о^гані’ацНми Нового Світу, з їхньою довшою традицією м до свідом ,теж немалу тут грає ро; Лан- ціогчіеперервапої оргатіізя-иійіюї праці ук* раїнс ькото жіноцтва збагатиться таким: чином на одие нове і сильне Х'но Союз Українок у Франції. Ірина Книш..
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16 
