Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
O. Л-й Державний світогляд Тараса Шевченка Літературна .творчість Шев ченка стала джерелом визволь них ідей, як ідейний заповіт поета в майбутніх українських національних змаганнях. Д(3 й!ки woefa Змісту політи чного знайшли с&ій вираз в ЙО- РО поезіях; fiofef мислить Й ВИ СЛОВЛЮЄ свбТ"мислі образами, але захо®аНиЙ,'у‘’і-их поетичних 1 образах реальний -зміст його аолітичного ' світ'огляду стає для '.нас ясний,'кЬли ми ті пое тичні образи розкриваємо. Звичайно поезія не є відповід ною формою для’ висловлюван ня політичних думок. Треба ге- иіяльного поета як Шевч'еяко, ідоб надати .високої поетичної .вартості творам, які трактують •семи політичного змісту — у виразних, ясноШ&ййх, яскра вих образах." Основне тло з «кого повстає взе’сь громадянський світогляд «ашого^ поета, це — глибоке патріотичне почуття. Шевченко перш за все-поет-патріот, про повідник національного чину чж до найбільшої, саможертви для батьківщини (“Я так її, я гак люблю,- мою Україну убо гу... за неї душу погублю”). Пе- „ важна більшість творів пере*- ^ л нч талюб овю до України, до Л природи та всього національ-. *юго побуту, болем за її трагі чну- долю, безоглядною відда ністю її інтересам. Досить зга дати; розпачливі пісні-сльози ішета-вигнанця: “Холоне сер це, як згадаю.:що не в Украйні • .сховають, що не в Украйні •буду жить”,-або “А ти моя Ук-' 1 >аїно» безталанна :вдово! Я до ' тебе літатиму з хмари на роз мову, на розмову тихо-сумну, . *іа раду з тобою”... Патріотизм розз’міє Шевчен- {о - не- иа. словах, іачда ділі, як живу працю над культурним та соціальним піднесенням обез болених верств-- рідного народу (“'Обнімітеж брати мої, наймен шого брата, “ благословіть ді тей своїх твердими руками і' •обмитих поцілуйте вольними 'устами”), над політичним виз воленням батьківщини (“Сха меніться недолюдки,"діти юро диві! Подивіться .на рай тихий, •ма свою Вкраїну, полюбіте щи- фнуї •серцем велику руїну! Роз куйтеся, братайтеся!” “Кайда- tn t порвіте!-’) у 'своїм “Послан- *іі* звертається і до живих, і до мертвих, і до тих, що мають народитися, і що на Україні і не на Україні, заклинаючи їх, щоб пильнували, свого краю, боронилися перед чужими впливами, які вчать зневажати своє рідне, щоб ми були с^бою та трималися сво.'ЄЇ народності. Сам поет розумів с в о є історич не для долі батьківщини зна чення в тому, що силою свого слова він підніс затемнену по неволенням свідомість свого народу та забезпечив надалі не- переривнІстБ українських вкз» вольних змагань (“Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю сло во!”). Нахусім змістом його творів — і поетичних і прозаїчних — панує одна думка — про Укра їну, про її колишню долю,, про сучасне її. становище, про її майбутність, — і все з погляду на й ширш их «аці о.надьно -гро - мадських завдань. У минулому України 'поет одділяє додатні сторони її життя від негатив них, очищає її історію від псев догероїчних явищ і постатей, що засліплювали свідомість земляків та створювали замі шання* у їх світогляді: освітлює — з погляду національного, с о ц іального та державного — справжнє становище України в умовинах російської державно сті; виразно зясовує завдання батьківщини й у майбутньому: майбутня її доля може бути яс- ною та знайде твердий грунт для себе лише тоді,, як буде за доволено ту потребу що від неї все інше залежить, -— справу національно-державної незале жності, власного права й силЯ “в СЬоїй хаті”. Коли до Шевченка українські змагання було вже досить при боркано, а самий національний світогляд захмарено’то за Ше вченка й по нім кожний', кому •близькі були інтереси батьків щини, вже розумів, з якого бо ку треба підійти до національ ної справи, до чого взятися, ку ди прямувати. Епохальна роля Шевченка в історії України по лягає в тому, що вій відновив наші національно-державниць кі традиції, н а ч е р г у н а- щ и. х історичних зав дань іпоставив ідею дер- ж а в н о ї незалежно- - с т і, як основної гарантії інте ресів нації. Ідея ця органічно просякає цілий його світогляд» У процесі загального духового зросту поета бабували' виразні ших форм і його погляди на соціяльне та політичне життя" українського народу; поглиб лювалася в тому процесі й цен тральна в усьому світогляді Шевченка ідея — ідея держав ної незалежності України, по ширювались її моральні та правні основи, ясніше висвіт лювалась її життєва конечність. Але в засаді своїй ідея ця сто їть у Шевченковому світогля ді непохитно від початків його громадянської свідомості аж до останніх ^хвилин письменни цького і взагалі життєвого шляху поета. Уже в самій ко роткій її політичній формулі — “в своїй хаті своя правда і сила і воля” — міститься ідейний за повіт, що на його виконання та закріплення пішло вже’ й' піде ще багато працГцілих поколінь українського народу. ‘В цих словах — ціла програма даль шого життя, ідеал тої правно- державної форми, що єдина може забезпечити народові право, силу й волю на своїй зе млі., Ця ідея державної самостій ності України складає таку ор- . гашену властивість Щевченко- ВОГо. світогляду, що її не могли знищити навіть ті нелюдські •кари, ЩО' 'впали іна долю пюета. Він захоплювався, історичними явищами, оспівував їх, спону каний до того ідеєю що жила в узятих з минулого’ образах, — ідЄіЄЮ вільної України що мов плодюче зерно- залишається жити, коли як лушпіння, обпаде зовнішня Історична форма. 'Згадуючи іяік „запорожці вім'і- ли панувати”, поет додає яри тому: “їіанували, добували і славу і волю” Сумуючи що “минулося, осталися могили по полю”, поет разом з тим завва жує, що ті могили “'про в о- л ю нишком в полі з вітрами говорять”." В другому місці, згадуючи про тіж самі памят- ки українського минулого, по* ет ще ясніше, означає їх націо нально-визвольне з н а ч е н н я, вкладаючи в уста поляглому в могилі козакові такі слова: “Дивися дитино: усі ті могили — усі, отакі: наїчииеіні нашим благородним трупом, начинені туго. О це в о л я спить! Ляг ла вона славно, лягла вона вку пі з «ами козаками] Бачиш як лежить, — неначе сповита!... Тут'пдаа немає: усі ми однако на волі жили, усіми однако на волі жил», усі ми однако встанем” Воля — основа людського життя, бо “де нема святої волі, не буде .там, добра ніколи” У своїм розумінні в 0- л і, поет розкриває зміст того національного гасла, що з ним іщли всі визвольні змагання у- країнського народу та пору шення якого провадило й про вадитиме до поневолення, раб ства, до втрати гідності й осо бистої і національної і держав ної. Воля як ідеал національно го життя, як засада народної свідомості що керувала істори чним' шляхом України та виро бляла відповідні історичним у- мовам форми політичного жит тя, — це не вмлруїций і н'езабу- ваний зміст українського наці онального життя в його мину лому — “тої слави козацької повік не забудем” Та засада — “голосна та правдива, як Гос пода слово”, вона “не- вмре, не загине”. Історичні згадки Шевченка дають контраст із сучасністю та викликають у свідомості чи-* тача реакцію «а ту сучасність. Сумовиті образи свідків мину лого — “мовчать гори, гр.а€ мо ре, могили сумують” — завер шується у поета різким кон трастовим образом поневолен ня України чужинцями: “а над дітьми козацькими поганці па нують” Коли поет згадує про те, як „засівали трупом поле, поки не остигло”,, як „лягла спочить” козацька воля, то це лише різкіше ставить перед сві домістю поета той факт ниніш нього часу, що “тимчасом ви росла могила, а над нею орел чорний сторожем літає”, — чорний орел як емблема росій ської державної влади над Ук раїною;-що тяжке лихо України бачить “тілько ворог що смі ється” — ворог, який святкує свою перемогу над поневоле ним народом. Поет певний, що спогади істсричні виховують та гартують дух, виковують свідо мість наших кривд і наших прав: “Смійся, лютий враже, та не дуже, бо все згине, слава не поляже, не поляже а розкаже що діялось в світі, чия правда, чия кривда і чиї ми діти” Коли оюет малює .картину, — „Нема Січі. Очерети- у Дніпра пита ють: де то наші діти ділись, де вони гуляють?” — то відповідь ясна: ті діти, що боролись за волю батьківщини, волю у- країнського народу, — потріб ні тепер, щоб відновити виз вольні змагання проти ворога що гнобить Україну. Коли ставало перед поетом питання революційного визво лення України з поневоленого становища у складі російської держави, він не вагаючись ви рішив це питання позитивно. Певний, що “діждемось таки колись” свого державного-виз волення, поет закликає в іншо му місці готуватись до револю ційного чину. “Порадимось, по сумуєм, — звертається він до України. — поки сонце встане, поки твої малі діти на ворога стануть”. Поет збагае, що вже .„лежить попіл на розпутті, а в попелі тліє іскра вогню велико го, тліє, не вгасає, жде підпа лу як той местник, часу дожи дає” Визволення України поет бачить на руїнах самодержав ної Росії: “Бували войни й вій ськовії свари. Бул$ добра того чимало! Минуло все, та не про пало, — остались шашелі: гри зуть, жеруть і тлять старого дуба.-... А од коріння тихо, лю- (Продовження на стороні 5-ій) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
