Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА. Ще один новий відділ СУА Стараннями 42 відділу СУА у Филаделфії створено в нашо му місті ще один, восьмий з черги відділ Союзу Українок Америки. На організаційних зборах 16 листопада, якими проводила Катря Ярош, фінансова секре тарка Централі СУА а секрета рювала Стефа Терлецьїка, од ноголосним рішенням завязано Товариство мені Олени Теліги, 20 відділ СУА, після зясування цілей і завдань та програми СУА. Членки цього нового відділу це тут роджені але в Західній Україні виховані дівчата й мо лодиці, які в дитинстві виїхали туди з родичами, а вернулись кілька років тому, недовго пе ред другою війною. Всі вони мусіл» вчитись тут англійської мови. Між собою говорять гар ною українською мовою, нале жать в більшості до Драматич ного Гуртка і хору, є вельми активні й доброзичливі, та по-' магають старшим відділам СУА у їх громадській діяльно сті. Чимало з них були членка- ми 42 відділу, який радо “від ступив” їх для нового відділу ч. 20, щоб тим притягнути й тих дівчат і молодиць які ще нікуди не належали. При тому рішено дати новому відділові з каси 15.00, а членки від себе зложили “на нове хазяйство” 13.00 в дарунку. До уряду ввій шли: Стефа Терлецька, голова; Агафія Мелько, заступниця; Катря Коцюбайло, секретарка а Катря Ярош, заступ.; Юстина Нечипір, касіерка; Зоня Пань- ків, Маруся Лучишин і Анна Пастух, контрольна комісія. Новий 20 відділ зложив за раз свою членську вкладку, ор ганізаційний фонд і на чартер. Щасть Боже новому відділо ві ч- 20 і його урядові Боже по магай! Катря Коцюбайло, секр. КЛІВЛЕНД, ОГАІИО Десять>літній ювілей Відділ ЗО СУА в Клівленд влаштував десять літній юві лей, бенкет і баль 28 вересня в Укр. Народнім Домі. Бенкет о- творйла п. Е. Лялюк молитвою, а голова п. К. Мураль відкри ла свято, коротко пояснила йо го ціль і покликала п. Пачков- ську до слова. П. Завінська да ла звіт з десятлітньої праці. Слідуюча бесідниця панна Ґеновефа Зепко, з Акрон, О- гайо, промовляла про ціль і праїцю яку веде Союз Українок і закликала вступати в ряди Союзу Українок а друга бесід ниця, пання Олена Мураль доч ка нашої голови, сказала, що вона вірить що СіУА завсіди і- •снуватиме а доказ з цего діс-, ний, -бо вона якраз зорганізу вала. молодечий відділ на па- мятку нашого ювілею. Пані А. Зепко сказала що Союз Укра їнок є одинока жіноча і само стійна організація, тож всі ‘ жінки повинні до неї належати і разом працювати. Пані Марія Періг з Яигіставн, О., говори ла якій поступ жінка зробила тут на американській землі не лишень в дома,- але і в народ ній ділянці розвою української культури, хотяй ту жінку кри тикують і докучають, вона не упадає на дусі, дальше працює { і других заохочує. Пані Стаху- ра з Янґставн, погратулювала нашому відділові, взиваючи жінок до дальшої праці. Дальше промовляла мужчи ни пп. Бараньський, Гавриляк, Задерецький, і Т. Пукач, кот рий недавно' приїхав зі ски тальщини. Він спімнув нашим гостям за наших братів, і сес тер, що порозкидані по чужих краях і не знають чи коли по вернуться на свою рідну зем лю, їм треба могти якнайскорі ше, вони просять помочи- від нас. Тож наші гості на його за клик зложили жертви 51.75. Гроші вислано до Укр. Амер. Допомогового Комітету у Фи- ладелфії. Голова п. Мураль подякува ла присутним за їх численну у- часть і за щедру жертву а на закінчення бенкету відспівано Ще не вмерла Україна і даль ше гості забавились до пізної ночи. З ювілею на Наше Життя 25 дол., і 10 дол. на резервовий фонд. Р. Завінська, рек. секр. ДЕТРОЙТ, МІШ. Два важні дні Місяць жовтень в Детройті був місяцем Союзу Українок. В неділю 12 жовтня відділ 16 у- ладив „Спільні уродини”. Це було щось нового в на- . шій місцевості й дехто гадав що це було щось родинне, од нак публика явилась в поваж ному числі. Орхестра молоденьких хлоп ців синів наших членок, хор БіО,ян під управою п. Андрея Стисловського солісти, вив'я зались дуже добре із своїх зав дань. Реферат пані Росткови- чевої рівнож 'був дуже доціль ний; Настрій був дуже гарний і булиб всі бавились до гмзна колиб не надсподіване віче на котре прибув переїжджаючий, в той час сотник Богдан Па.н- чук з Канади. Наш Допомоговий Комітет хотів використати його побут в Америці і запросив його до Детройту. Б. П'анчук і місце вий адвокат Іван Панчук Др. І. Яців з Канади і більше визнач них людей гостювали у нас і. зараз по закінченні всі пере неслися до горішної салі На родного Дому де відбулось дуже цікаве віче. Сотник Панчук переказав на шій громаді його спостережен ня і враження зо скитальщи- ни. Мав він нагоду особисто відвідати табори скитальців. ■будучи представником кана- дійських /українців. Членки 16 відділу радо зго дились корперувати з Допон®- говим. Комітетом, скоротили: цілу програму дня, ддятого тільки, щоб наша громада ма ла нагоду вислухати так пова жного і рідкого гостя як сот ник Богдан Панчук. Друге свято СУА це 15-літ- ній ювілей 23 відділу СУА, В' неділю 26 жовтня. Свято ста ранно переведено вийшло зна менито. Приготування були кілька місяців наперед. • 'На відкриття, членки відділу під проводом п. Стисловбько- ґо відспівали гимн СУА, діво чий хор а капеля під проводом панни Андрусевич, соля та де- клямації всі вийшли добре. (Продовження на Стороні 8-ій) була з тирсою. Щойно тоді ми. пізнали, що на світі розпочалася війна. Час до часу гуділи в Бердичеві алярми, кружляли цілими днями лі таки, деколи було чути здалека бомбардування. В тюрмі відно сини загострилися. “Чубарики” й дижурні носили протигази й За найменшу нашу провину лаялися, лютилися. Нераз за крики в камері, чи інший якийсь проступок поповнений цілою каме рою вони спедіяльно зверталися до нас привезених зі Львова з погрозами, хай ми собі не думаємо, що з нами будуть тут пань- катися, ми повинні знати що нас тут смерть чекає. І так на кож ному кроці пригадували нам смерть. І нас в камері обсервував спеціяльний “капусь” і опісля давав звіти про' це, як ми реагу ємо на війну, який в нас настрій, що ми говоримо між собою. Ми знали, іщо маємо побіч себе такого ангела хоронителя й то му не.зрадилися ні словом, ні поглядом. На зовні були поваж ні, спокійні. В загальних камеральних дискусіях про війну ми не забирали голосу. В день ми положившися тісно побіч себе, слухали, як Таль ка тихйм шепотом говорила про першу допомогу медсестри чи санітарки в наглих випадках. В ночі молилися. Томила нас без- ■ сонність, мучила думка, про долю наших друзів-вязнів що стіль ки їх ® кожному місточку в Галичині. Боялися ми за долю наших батьків, рідних. “Чубарики” щодня водили нас на десятимінутий прохід, на кругле тюремне подвіря, огорожене високим кільіча,стим мурам, І ходили ми послушні, з руками заложеними взад на спині, пять хвилин в одному напрямі, пять в другому, щоб в голов| не зак рутилося. Не тішили нас ті “гуляння” й не ходили ми тут вже такі горді. Не легковажили собі “чубариків”, ані «є домагалися так гостро своїх прав, як колись у Львові, де чулися ми в душі- вільними панайи, як вони. Тепер мусіли ми стати на _зверх по кірні, слухняні, припинити протести й гострі відповіді. Ми зна ли, що нас чекає погана доля, але ми повністю здалися на. волю Божу й не хвилювалися думками про прийдешнє. ^бС~Була субота 5-го липта. У )к е від самого ранку на коридо рах був підозрілий рух. Відчинялися двері камер й зачинялися^. Часто було чути на коридорах стукіт більшої скількости чобіт. В нашій гкамері також не було спокійно. Зранку привели до нас около десять жінок, які розказували, що вони працювали в ла- гері, що містився на полі недалеко Бердичева- Цей лагер ндоід ^бомбардували й їх перевезли сюди в тюрму. Також пришило до нас кілька, жінок, ЩО' працювали в тюремній кухні уборщи- цями. Тепер їх звільнили й відіслали до камер. Вернулися до нас з лікарні хворі, яких також звільнили. Всі ті події були занадто важні в нашому сірому, одноманітному житті, щоб над ними не треба було застановитися. Ми вірили, що сьогодні може ріши тися наша доля. Минув час нашої щоденної тюремної прогуль- ки й нас не викликали на прохід. Приходили ДО вас кілька разів диЖурні і списували число всіх жінок у камері, розподіляєш вас по параграфам. Третій раз прийшовши сказали всім “себи- райсь с вещами”. (Дальше буде),
Page load link
Go to Top
