Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
On the Ruins A Dramatic Poem by LESYA UKRAYINKA (Laiysa Kosaeb-Kvitka) Translated from the Ukrainian by DR, PERCIVAL CUNDY All Rights Reserved (Conclusion) TIRZAH: Stop, stop! The Babylonian overseer Will come O'Ut from his tent and to his slaves Will orders give to have you whipped. Awake him not! VGi-CES (from both sides) That's true; Talk not so loud! Bethink yourselves!' TIRZAH: O blind unfortunates! Do ye not see That nowr’s the time to realize the word Which once Isaiah prophesied? Let now The lion with the lamb lie down in peace. Let Judah's lion hunt the jackals down, And cease to rend the flock of God. SINGER: Tis thou who hast this bitter discord sown, And now thou wilt reap peace? Remember this: Who sows the wind, he shall the whirlwind reap. TIRZAH: The sowing and the reaping has been done, Not yesterday, nor yet today — Behold! The stubble left from harvest blackens here. (She points all around at the scene covered with ruins and home less people) The time has come to sow another seed And look for other harvests here. But ye Are not destined to forge the iron yoke Into the scythe and reaping hook. ’Tis they, The common folk, who by their fires, in huts, •Are toiling sleeplessly before ’tis dawn, — ’Tis they prepare the harvest of the Lord, / While ye, like venomous serpents, in your wrath, ‘•Shoot forth at one another your fell strings, And poison each the other, like those asps Which God once sent upon us for our sins. SAMARITAN PROPHET: Who set thee up to be a prophetess ? ч In public, women ought to hold their peace. TIRZAH: Who just called me another Deborah? Was it not one of thine own folk? Forsooth, When all our leaders understanding lack, 9 A woman must stand up like Deborah, And cry: Arise, O Israel, arise! The folk will rise like waves upon the sea, And God’s great Spirit move upon the waves,- And Zion then shall blossom as the rose, And once again the Promised Land.shall flow With milk and honey; yea! this very soil Whereon we wander, fugitives, forlorn, Like wandering sheep lost in the. wilderness. Why need we wander here? What do we seek? Is not this the same soil that once for us Our fathers conquered with their blood and sweat? The "fiery pillar leads to nowhere else, Nor saith the cloudy pillar: Follow me. God sends us no new manna from the skies. The covenant has not yet been fulfilled. Arise, O Israel! Score with the plough The battlefield. Yield not a single foot Of this our Promised Land. Aris and sow O’er all its borders with good wheaten seed, Fence it from off the wilderness with rye. For new foundations gather up the stones, So that no man may say: Behold this waste! But say instead: Lo; houses shall stand here! The years will pass, the captives will return, And songs of Zion shall resound again. The strong foundations will re-echo then More loudly to the resurrection songs Than did these ruins e’er give back the strains Of Jeremiah’s funeral laments. And captive unto captive shall stretch forth The hand, and side by side wrill build the Avails Upon the strong foundations, we have laid. My soul prophetic sees that glorious frame, And my heart knows how it shall then be called: A Temple new in new Jerusalem! SAMARITANS: Jerusalem? Accursed' be the name! LEVITE: A temple new with no old sacrifice? Without the Ark, without the cherubim? Without what David, Solomon bequeathe'd? TIRZAH: The old alone is holy, not the new? SINGER: Away with her! Into the wilderness! Let her not sowr confusion in. our midst! A JEW: For whom then shalf we raise this building up? In order that ю-ur foes should tear it down ? OLD JEW': Who gave permission for this building new? The,king, or who? TIRZAH: God’s Spirit doth command! That Spirit which abideth not with you! More surely He dwells in the wilderness, To which ye drive me that I may be lost, Than in your midst! SINGER: Thou’lt find the spirit there, That evil spirit which hath governed thee Since long time past! Go thou and seek it there! TIRZAH: God’s Spirit in the wilderness shall fiiid Me even there, but ye’ve still far to see'k! (With cries O'f hatred, the crowd drives Tirzah away, until she disappears from the place where the people dwell). л. п. Бердичівська Ніч (Дальше) Вікінці прийшла черга й на нас. Виводили нас, таксамо каза ли сідати на землі доки остання не вийшла з в аг о «у. Тоді окру- жив. нас довкола густий ліс штиків, довкруги гоачі пси, а ззаду енкаведисти з кулеметами і в такому супроводі 'рушила ми до вязіниці, що здалека пишалася колишнім старим князівським замком, заміненим тепер на тюрму. Ми йшли гордо й ■бадьоро. Говорили голосно між собою, жартували, сміялися. Смішно нам було,,що стільки “чубариків” так добре озброєних, ще й з гон чими псами провадять нас, слабих, безборонних жінок. Ми й не думали 'втікати, бо чиж далеко й скоро забіжимо зболілими, слабими ногами і з виснаженим через погані харчі та вічне си- дження, серцем. Ми були зовсім задоволені, що нас лишають в Україні, тільки трохи було нам жалко, що якраз вибрали для , нас &аке місто. ©Правді міста ми не бачили, лише з далека доми й димарі фабрик. Наша тюрма стояла трохи з боку міста на горбку. Ввійшли ми тюремною брамою на подвіря, відтак через одну браму на друге подвіря. Тут відібрали наші клунки до ревізії, а нас, справдивши генералія, також забрали до особистої ревізії- Я, вложила медалик в уста, бо- не було часу довго застановляти ся де його заховати, і пішла до ревізії. Енкаведистка, що мені припала, була якась людяна, не заглядала мені в уста й я збе регла медалик. ГІісля ревізії завели нас до тюрми-замку, до великої бето нової камери. Ні ліжок, ні сінників не було, а наші тоненькі ко- щ майже не злагіднюв'алиі ледяно-вогкого холоду бетонової долівки. Та втомлені дорогою й попередніми безсонними но чами ми положилися на землю й заснули. « На другий день перевели нас в іншу камеру, де було 60 жі нок. В невеликій камері це .було 60 жінок і вгорі’одно мале за- кратоване вікно, була задуха невиносима. Води було обмаль. Митися майже не було можна, бо воду треба було зберігати на прохолоджування спалених спрягою губ та приводити до »ПРИТО‘МНОСТИ жінок, які що хвилини мліли. В ночі розбиралися ми до голого, щоб злагоднити горяч і серед тісноти й натовпу спітніле тіло липло до тіла- Мучили нас тривожні сни, сонні ма- рива й ми часто будилися від криків сонних подруг. Харч у порівнянні зі Львовом дуже погіршився. Спочатку давали нам на сніданок кусок хліба, лщіколо й недоброго, як глща й кухлик закрашеної теплої води, що малаб бути кавою. На обід маленькі, як мізінний палець рибки, а на вечір якусь зупу неочер'кнутого змісту. Пізніше вже й того поганого хліба забракло і всі три рази діставали ми т. зв. пшоняну кашу, що Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
