Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
Марія Зиновія Макарушка. Н Е Р І В Н И Х ЗМ АГАННЯХ У вересні, 1939, зірвався в Е- вропі воєнний буревій. Протя гом 18 днів Hi-MeubiKH^apMk1 роз,- торощила б'утну Польщу, яіка 20 літ окупувала Західно-Укра їнські Землі. З польських вязниць і та бору з Берези Картузької ви йшли КІЛЬКа. ТИСЯЧ*у.Кр'НЇН'СБКИТ -ПОЛІТИЧНИХ В і ЯЗНЇВ. Виголодже- ні, бліді, одіті у вязничне лах міття, часто кульгаючи, поспі шали до Львова. А в душі ко жного* тремтіло радісно: воля, воля! Тимчасом зз-а Збруча е » ширувала большевицька ар мія. Ця страшна жорстока дій сність усіх прибила горем, я- кого не МОГЛИ розвіяти боль- шевики гарними словами про т. 2В. вільну українську соціа лістичну републиіку. Будинок б. польської поліції зайняло большевищьке НКВД, яке не гайно приступило до чистки. Переслухувано й арештовано визначних членів усіх партій. Ба гат ь ох п римушув ан о» стати тайними агентами НКВД та ве сти розвідку між своїми най- б л и ж ч и м и .співробітниками. Життя стало нестерпне. Нерід ко загрожені люди кидали все добро й рятувалися втечею че рез зелену границю на Холм- щику, яка ке належала до Со вітського Союзу. У Львові замінено усюди в урядах польську мову —росій ською. Наказано з усіх публич- них і приватних бібліотек ви кинути історію України й зага лом усі книжки про визвольні змагання українського народу. По селах арештовано; свідомі ших селян і б. політичних вя- З'ї-іів, називаючи їх ворогами народу. В зимі 1940 р. ПОЧА ЛО НКВД масово- вивозити: на Сибір, часто роїзлучуючи чоло віків від жінок з дітьми. Одна че ні страхіття тюрем ні виво зи не залякали українського населення. В підпіллі почала діяти організація українських патріотів. Багато патріотів ки дало- теплу хату й жило в- під піллі. В Бібреччині стало, сла^ вним село Романів, до якого боялися заїхати большевицькі -комісарі, бо звідтіля не вихо ди живими їх попередники. Там сталась на весну 1941 р. з:аіміт,на подія. Зо Львова приї хала комісія місари, щоб на ^м^ці/пе-ревестй с слідство над особами підозрі лими, в активніші українськім -патріотизмі. Покликано моло дого ґосіїодаря. К ож ч:ВІ'Н, при переслу^аші.'V*?зоїріещ^вавіся, • Щ(> йому грозить ЯКЩО не, ку- ЛЯІІТО довголітний сибір, в роз луці вихватив нагана з торби; комісар», щб кепкуючи заку рював біля нього'патрбску, у бив обох комісарів у- кімнаті, третого в коритарі, скочив на коня., що стояв при возі, та пі рнав. у поблизький ліс. 2000 со вітських салдатів облягло село і дооколичний ліс,, шукаючи за ним. — надаремне. Львівські. вязниці були в;щергь п ерепіо в-не ні укр аїнсь - ккт населенням. У 1940 р. у Львові відбувся славний про цес 59 українських патріотів з Арпадом Березовським як го ловним обнинуваченим. Багато молодих людей з цього проце су розстріляно, а інших засла но на каторгу на Сибірі. Не зважаючи на страшну нагінку праця не уставала. Від стрілів револьверів упало багато боль- шевиїцьких катів комісарів. Вже тоді большевики. не за лишили !В спокою священиків, а, накладали на них величезні податки. Священикам на поміч поспішило населення, яке скла дало гроші еа податок і з ве ликою ревністю горнулося до церюв и. Б ачи ли б о л ьш евики, що не легко зломити західних українців. Тому зготовили до вжезні списки українців, яких планували вивезти в літі 1941 р. Але тому перешкодив на ступ німецьких військ, які не надійно напали на Совітський Союз. Побачили червоні кати, що не* встояться, й свою без силу лють звернули на безбо- р онне українське населення.. Ловили людей на вулицях, ви тягала з домів та звозили до переповнених ущерть ВЯЗНИЦЬ. Там без переслухань, без суду, міайже всіх замучили у страш ний не чуваний спосіб. Відрізу вали носи, вуха, язики, видо вбували очі, парили окропом' і попарену шкіру стягали з ріук і з ніг, кололи ножами, пекли вогнем, стрілили. По втечі большевицьких катів над За хідною Україною лунало ри дання й крик болю. По всіх, мі сточках під в'язницями уложе- но довжезні ряди замучених, а люди лише по одежі пізнавали своїх рідних. Замучених хова но спільно на почеснім місці та сипано їм високі могили. І збудилася в душі народу стихійна сила, український на род зірвався, щоб будувати власную с амоістїйну держ аву, щоб зброєю пімститис'я на. большевицьких катах. Дня? ЗО червня, 1941, по всіх містах зібралися величезні маніфеста ції й проголошено Україну са мостійною державою. Молодь, та старші домагалися зброї, хотіли визволяти Східіну Укра їну від ненависного червоного ката. Це не подобалось неситим гітлерівцям — і вони дико ки нуся -йа ряило масові арештування й строго заборонило переходити Галичанш! за Збруч. Больше- вицький наган змінився на руч ний німецький автомат. І зно ву заповнилися тюрми україн цями. Відносини тюремні ні чим не були ліпші від больше- вицьких. В'язні примирали го лодом. Двічі деніно діставали харчі: рано чорну каву й кусо чок хліба, на обід 'дЄ;що теплої юшки. Були такі, що дуріли з голоду. Місця кожному припа дало так мало, що в ночі мо жна було лише сидіти на го лій долівці. Вязням; не міняли білля. Всіх їли блощиці й во ші. З голодом' прийшов у па рі тиф, який шалів у всіх вяз- ницях. Тифозники гинули ма сово без лікарської помочі й без духовної опіки. Трупів (хо вали ніччю на жидівських цвинтарях або в околиці Лиси- нич у піску. Родцн не повідом ляли про смерть вязіня. Деякі жінки у ночі відграбували мо гили, та розпізнавали своїх чо ловіків. Рівночасно появлялися пре гарні афіші з закликом кати до Німеччини на роботу, щоб заробити гроші та побачити, в якім достатку живе німецький робітник. Колиж ці афіші ні кого незаманили, почався на сильний набір. Були дні в яких нагло жандармерія облягала вулиці міста та загортала всіх прохожих до збірного табору, щоб відтам відправити в Ні- меччину. Домів пускали лише вагітних жінок та калік, а ін ших транспортували до Німечг чини, не зважаючи на сльози та вияснювання, що дома жін ка або діти. По селах набір відбувався мов набір до війська, але при помочі поліції й німецького лікаря, який по правд і не огля дав новобранців. Їхали величе зні транс порти білих невільни ків зі Східної і Західної Укра їни. Зі сходу їхали всі позначе ні відзнакою „Ост”, ц. зн. „Схід”, убогі, обідрані, жовті на лицях. їхали молоді хлопці й дівчата, жінки з маленькими дітьми, їхали старі люди. Усіх їх в Німеччині примістили у фабриках, де кожний мав для . себе лише ліжко. Усі мусіли працювати дванаї^ять годиїн, а , діти в тім часі .оставдлис^, -ва<; фабричнім подвірю. Занедбані. під кожним оглядом, без мо лока та відповідної поживи, без лікарської опіки — хворі ли та мерли на туберкольозу. Теж з дорослих бгГало бага то на зненавидженій чужині на віки. Голодні, обдерті, запра цьовані жили проняті великою тугою за рідним краєм, жили погорджетй й висмівані серед ситих вигідних Німців, для. я. кйх працювали й тратили здо- ровля, а то й життя. Крім вязнів і невільників була ще й третя категорія т. зв. „Бавдінет”. Хлопці у віці 16- 19 літ мусіли йти до примусо вої роботи в краю. Вони пра цювали гіри копанні ровів, на-- праві доріг, у каменоломах. Мешкали в тісних бараках, у- мундуровані й обуті в деревля ни черевики, ‘які натирали їм болючі рани. Часто хворіли поголовно на важку текучу ко росту, бо удержати гігієну в Їхніх таборах не було- можли во при тім звірячім трактуван ні. Всім їм докучав голод, а працювати мусіли цілий день під німецьким* наглядом. ,Щоб охоронитеся від тих ‘хрьох лих, українська молодь стала втікати в ліси й там ор ганізуватися. Перші зорганізовані повстан ці появились у волинських бо- лотнистих лісах. Волинь жах ливо потерпіла під німецькою окупацією і найперше на Воли ні повстанці зорганізувалися й почали мститися за кривди за подіяні народові. Тими пов станцями ґіроводив Бульба й вони себе називали Бульбівця- ми. Бульбівці закріпилися до вкола шоссе Берестя-Київ, я- кою йшли гітлерівські транс порте на Україну, й частинно на східний фронт. Повстанці відважно нападали на згадані транспорти й здобували на них зброю, амуніцію, мундури й чоботи. Харчі здобували з ве личезних складів призначених для німецького війська, а за браних від українського насе лення гітлерівськими надкомі- сарами. На Волині повстанці .мали ці лі округи у своїх руках, в яких ‘‘ніколи не сміли показатись німці, які хоч_ знаменито о- зброені, не могли встоятися перед смілими очайдухами партизанами. Німецька адміні страція держалася лише в біль ших містах, де рівночасно сто яла сильна військова залога. Німецька поліція й військо страшно мстилися на спокій нім населенню, вистрілюючи й вішаючи всіх свідомих грома дян без ніякого суду. Тоді роз стріляно знаних громадянсь ких діячів Волині: інж. Харитю іКононенко і б. посла Самійла Підгірського враз з цілою йо- iijo ріднею. 1 Тимчасом в Галичині зорга- нізувалисія повстанці, найпер ше у Скільїщ'ині та Бібреччині, пізніше в Підгаєччині (одна з найсильніших груп) і в Надвір- няінщині. З повітів, у яких по- іявиш исяі партизани, забирали ґештапівці закладників. За ко жну акцію повстанців, байду же якої націоиальности, стрі ляли цілими, «десятками зовсім невинних закладників, або ро дини повстанців. Літом, 1944, появились у Скільщині 'большевицькі пар- (Продовхенвя на стороні 9-Ій) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
