Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12
Марія Зиновія Макарушка. Н Е Р І В Н И Х ЗМ АГАННЯХ У вересні, 1939, зірвався в Е- вропі воєнний буревій. Протя гом 18 днів Hi-MeubiKH^apMk1 роз,- торощила б'утну Польщу, яіка 20 літ окупувала Західно-Укра їнські Землі. З польських вязниць і та бору з Берези Картузької ви йшли КІЛЬКа. ТИСЯЧ*у.Кр'НЇН'СБКИТ -ПОЛІТИЧНИХ В і ЯЗНЇВ. Виголодже- ні, бліді, одіті у вязничне лах міття, часто кульгаючи, поспі шали до Львова. А в душі ко жного* тремтіло радісно: воля, воля! Тимчасом зз-а Збруча е » ширувала большевицька ар мія. Ця страшна жорстока дій сність усіх прибила горем, я- кого не МОГЛИ розвіяти боль- шевики гарними словами про т. 2В. вільну українську соціа лістичну републиіку. Будинок б. польської поліції зайняло большевищьке НКВД, яке не гайно приступило до чистки. Переслухувано й арештовано визначних членів усіх партій. Ба гат ь ох п римушув ан о» стати тайними агентами НКВД та ве сти розвідку між своїми най- б л и ж ч и м и .співробітниками. Життя стало нестерпне. Нерід ко загрожені люди кидали все добро й рятувалися втечею че рез зелену границю на Холм- щику, яка ке належала до Со вітського Союзу. У Львові замінено усюди в урядах польську мову —росій ською. Наказано з усіх публич- них і приватних бібліотек ви кинути історію України й зага лом усі книжки про визвольні змагання українського народу. По селах арештовано; свідомі ших селян і б. політичних вя- З'ї-іів, називаючи їх ворогами народу. В зимі 1940 р. ПОЧА ЛО НКВД масово- вивозити: на Сибір, часто роїзлучуючи чоло віків від жінок з дітьми. Одна че ні страхіття тюрем ні виво зи не залякали українського населення. В підпіллі почала діяти організація українських патріотів. Багато патріотів ки дало- теплу хату й жило в- під піллі. В Бібреччині стало, сла^ вним село Романів, до якого боялися заїхати большевицькі -комісарі, бо звідтіля не вихо ди живими їх попередники. Там сталась на весну 1941 р. з:аіміт,на подія. Зо Львова приї хала комісія місари, щоб на ^м^ці/пе-ревестй с слідство над особами підозрі лими, в активніші українськім -патріотизмі. Покликано моло дого ґосіїодаря. К ож ч:ВІ'Н, при переслу^аші.'V*?зоїріещ^вавіся, • Щ(> йому грозить ЯКЩО не, ку- ЛЯІІТО довголітний сибір, в роз луці вихватив нагана з торби; комісар», щб кепкуючи заку рював біля нього'патрбску, у бив обох комісарів у- кімнаті, третого в коритарі, скочив на коня., що стояв при возі, та пі рнав. у поблизький ліс. 2000 со вітських салдатів облягло село і дооколичний ліс,, шукаючи за ним. — надаремне. Львівські. вязниці були в;щергь п ерепіо в-не ні укр аїнсь - ккт населенням. У 1940 р. у Львові відбувся славний про цес 59 українських патріотів з Арпадом Березовським як го ловним обнинуваченим. Багато молодих людей з цього проце су розстріляно, а інших засла но на каторгу на Сибірі. Не зважаючи на страшну нагінку праця не уставала. Від стрілів револьверів упало багато боль- шевиїцьких катів комісарів. Вже тоді большевики. не за лишили !В спокою священиків, а, накладали на них величезні податки. Священикам на поміч поспішило населення, яке скла дало гроші еа податок і з ве ликою ревністю горнулося до церюв и. Б ачи ли б о л ьш евики, що не легко зломити західних українців. Тому зготовили до вжезні списки українців, яких планували вивезти в літі 1941 р. Але тому перешкодив на ступ німецьких військ, які не надійно напали на Совітський Союз. Побачили червоні кати, що не* встояться, й свою без силу лють звернули на безбо- р онне українське населення.. Ловили людей на вулицях, ви тягала з домів та звозили до переповнених ущерть ВЯЗНИЦЬ. Там без переслухань, без суду, міайже всіх замучили у страш ний не чуваний спосіб. Відрізу вали носи, вуха, язики, видо вбували очі, парили окропом' і попарену шкіру стягали з ріук і з ніг, кололи ножами, пекли вогнем, стрілили. По втечі большевицьких катів над За хідною Україною лунало ри дання й крик болю. По всіх, мі сточках під в'язницями уложе- но довжезні ряди замучених, а люди лише по одежі пізнавали своїх рідних. Замучених хова но спільно на почеснім місці та сипано їм високі могили. І збудилася в душі народу стихійна сила, український на род зірвався, щоб будувати власную с амоістїйну держ аву, щоб зброєю пімститис'я на. большевицьких катах. Дня? ЗО червня, 1941, по всіх містах зібралися величезні маніфеста ції й проголошено Україну са мостійною державою. Молодь, та старші домагалися зброї, хотіли визволяти Східіну Укра їну від ненависного червоного ката. Це не подобалось неситим гітлерівцям — і вони дико ки нуся -йа ряило масові арештування й строго заборонило переходити Галичанш! за Збруч. Больше- вицький наган змінився на руч ний німецький автомат. І зно ву заповнилися тюрми україн цями. Відносини тюремні ні чим не були ліпші від больше- вицьких. В'язні примирали го лодом. Двічі деніно діставали харчі: рано чорну каву й кусо чок хліба, на обід 'дЄ;що теплої юшки. Були такі, що дуріли з голоду. Місця кожному припа дало так мало, що в ночі мо жна було лише сидіти на го лій долівці. Вязням; не міняли білля. Всіх їли блощиці й во ші. З голодом' прийшов у па рі тиф, який шалів у всіх вяз- ницях. Тифозники гинули ма сово без лікарської помочі й без духовної опіки. Трупів (хо вали ніччю на жидівських цвинтарях або в околиці Лиси- нич у піску. Родцн не повідом ляли про смерть вязіня. Деякі жінки у ночі відграбували мо гили, та розпізнавали своїх чо ловіків. Рівночасно появлялися пре гарні афіші з закликом кати до Німеччини на роботу, щоб заробити гроші та побачити, в якім достатку живе німецький робітник. Колиж ці афіші ні кого незаманили, почався на сильний набір. Були дні в яких нагло жандармерія облягала вулиці міста та загортала всіх прохожих до збірного табору, щоб відтам відправити в Ні- меччину. Домів пускали лише вагітних жінок та калік, а ін ших транспортували до Німечг чини, не зважаючи на сльози та вияснювання, що дома жін ка або діти. По селах набір відбувався мов набір до війська, але при помочі поліції й німецького лікаря, який по правд і не огля дав новобранців. Їхали величе зні транс порти білих невільни ків зі Східної і Західної Укра їни. Зі сходу їхали всі позначе ні відзнакою „Ост”, ц. зн. „Схід”, убогі, обідрані, жовті на лицях. їхали молоді хлопці й дівчата, жінки з маленькими дітьми, їхали старі люди. Усіх їх в Німеччині примістили у фабриках, де кожний мав для . себе лише ліжко. Усі мусіли працювати дванаї^ять годиїн, а , діти в тім часі .оставдлис^, -ва<; фабричнім подвірю. Занедбані. під кожним оглядом, без мо лока та відповідної поживи, без лікарської опіки — хворі ли та мерли на туберкольозу. Теж з дорослих бгГало бага то на зненавидженій чужині на віки. Голодні, обдерті, запра цьовані жили проняті великою тугою за рідним краєм, жили погорджетй й висмівані серед ситих вигідних Німців, для. я. кйх працювали й тратили здо- ровля, а то й життя. Крім вязнів і невільників була ще й третя категорія т. зв. „Бавдінет”. Хлопці у віці 16- 19 літ мусіли йти до примусо вої роботи в краю. Вони пра цювали гіри копанні ровів, на-- праві доріг, у каменоломах. Мешкали в тісних бараках, у- мундуровані й обуті в деревля ни черевики, ‘які натирали їм болючі рани. Часто хворіли поголовно на важку текучу ко росту, бо удержати гігієну в Їхніх таборах не було- можли во при тім звірячім трактуван ні. Всім їм докучав голод, а працювати мусіли цілий день під німецьким* наглядом. ,Щоб охоронитеся від тих ‘хрьох лих, українська молодь стала втікати в ліси й там ор ганізуватися. Перші зорганізовані повстан ці появились у волинських бо- лотнистих лісах. Волинь жах ливо потерпіла під німецькою окупацією і найперше на Воли ні повстанці зорганізувалися й почали мститися за кривди за подіяні народові. Тими пов станцями ґіроводив Бульба й вони себе називали Бульбівця- ми. Бульбівці закріпилися до вкола шоссе Берестя-Київ, я- кою йшли гітлерівські транс порте на Україну, й частинно на східний фронт. Повстанці відважно нападали на згадані транспорти й здобували на них зброю, амуніцію, мундури й чоботи. Харчі здобували з ве личезних складів призначених для німецького війська, а за браних від українського насе лення гітлерівськими надкомі- сарами. На Волині повстанці .мали ці лі округи у своїх руках, в яких ‘‘ніколи не сміли показатись німці, які хоч_ знаменито о- зброені, не могли встоятися перед смілими очайдухами партизанами. Німецька адміні страція держалася лише в біль ших містах, де рівночасно сто яла сильна військова залога. Німецька поліція й військо страшно мстилися на спокій нім населенню, вистрілюючи й вішаючи всіх свідомих грома дян без ніякого суду. Тоді роз стріляно знаних громадянсь ких діячів Волині: інж. Харитю іКононенко і б. посла Самійла Підгірського враз з цілою йо- iijo ріднею. 1 Тимчасом в Галичині зорга- нізувалисія повстанці, найпер ше у Скільїщ'ині та Бібреччині, пізніше в Підгаєччині (одна з найсильніших груп) і в Надвір- няінщині. З повітів, у яких по- іявиш исяі партизани, забирали ґештапівці закладників. За ко жну акцію повстанців, байду же якої націоиальности, стрі ляли цілими, «десятками зовсім невинних закладників, або ро дини повстанців. Літом, 1944, появились у Скільщині 'большевицькі пар- (Продовхенвя на стороні 9-Ій) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12 
