UNWLA - Ukrainian National Womens League Of America

- Print
- Print Page
Open

м и в ік о н - ни/цями, п о за су $ ані ^а.діїЗЕими ^Штабами, Лиш у к-ооіп^рат^ві чцс від часу дз^ленькнур дзві нок у дзерах за с різненим по купцем, що в^іг^в по, сіль, на фту, чи сірники, яких забрак ло дома на самі свята. Котовичі мешкали на захід ній стороні Ринку, одинокій, я- ка ще ціла задержалася у по сіданні христіянських мешкан ців містечка. Решта домів, що замикала у просторий прямо кутник торговицю з трьох ос- тал;их сторін — у бІЛЬШОСТИ здада вже за власників жидівсь ких купців, які торгували фа бричною таінди.то*ю, що її зу живало містечко та околиіця. У звичайну днину ця торгови ця не багато ріжнилася від сільського вигону: у калюжах, В яких брлото висихало хиба у сауі жнира, хлюпалися качки, ц. крзи та корови проходжува лися 3" повагою по вузких ви- іцементрвдних доріжках, що їх міщани звалі? пишним іменем ‘‘тротуарів”. *Дищ в понеділок та четвер ч(Зт^ро«ногі та крила ті посідачі торговиці втікали на громадське пасовиско, а їх місце зайшлу бородаті влас ними цестррго краму, який за хвалювали прохожим руками та кроком, що сягав під самі небеса. Три стороні Ринку святкува ли суботу — четверта готови лася до Великодня. Котовичі були місцевими багатіями, які від поколінь працювали у шев ському ремеслі та гордилися славою найкращих його знав ців у цілій околиці. Хто небудь з містечка чи з “'провінції” (та- ким-то іменем охрещували мі- щане згірдливо кожного, кому доля судила вродитися поза о- брубом Устя) шукав рбуви, що м а л аб традиційний, м і щ ан с ь - кий “фасон” та старчила на лі та — цей прямував там, де йо го тато, дідо, а то й прадід з довірям заводили свої .ноги: до Котовичів. Цього суботнього пополудня у робітні стукали молотки сильніше, як усе та невгавало торохкотіння машини, за яко- Ю сидів сам майстер. Латки, пришви, запятки, золівки робота, яку треба було викін чити для них, кого не стати на нову великодню обуву. Розтя гався під стіною шнур чобіт, черевиків, дитячої обуви наче на війскових вправах ряд воя ків, які лиш ждали на при.каз, щоб скочити на чиїсь ноги та іти на Великодню Утреню. Схвильована майстрова раз по разові вбігала до робітні вик ликуючи одного з Ч^ЛЯ^'НИКІВ, щоб зробив це і тамгге. Треба було внести другий CTJJI у світ- лицію яку звдла “покое^”, під ставити полівце під лаву, щоб не хиталася, чи замести сіни. Наглила, дорікала, говорячи без упину, а її лице, приблідле за час Великого посту ггокри- лооя румянцем нервової гаряч ки. У світлицю входили то вихо дили жінки з кошиками у ру- каїх, прикритими білим поло- тенцем. Розставляли їх по сто лах, скрині, лавах, на ліжку, де лиш вказав “енергійний' голос Котовички, та мерщій виходи ли з хати. У кожної дома була ще передсвяточна робота, і у- сі вони з вдякою гляділи на Котовичку, що від літ впорю- вала.ся зі сво€ю працею скорій- ше лиш на це, щоб зробити їм сусідську прислугу. Від часу, як власність на Рин ку почала що раз більще пе реходити у руки жидівських купців — старенький парох за рядив, щоб усі христіяне,* які остали у цій дільниці заносили Свячене у одну хату. Жартував що хоче ходитд t j j в|д хцти до хати, щоб череа ошибку не побродити шабасових колаків замісць пасок... Після цього за рядження вибір сусідір зразу віпав на Котовичів. ІСата їх бу ла велика та найкраща, а май* строва держала усе в такому ладі, щр-б ніхто другий бувби їй у цьо-му не дорівняв Дітей у Которичів не було, але кож ний челядник, що приходив до майстра на науку, швидко на ходив у ній другу м^му. Хоч нірдному не поз^рлвд^ клика ти себе інакше, як “‘Цані Май строва ”, а виховувала не самим лиш словом, лиш і пррнухан- цем, як цього треба було, “Грицю! Ходи-но сюди” — кликала одного з ^лрпців у світлицю. Замкнуда за собою двері та шочала ‘притишеним голосом: “Тут під кошиком є два зо лоті. Я мушу вибігти на хвилю з хати: на оболоня, за барвін ком. Н'іодного з вас не можу за цим післати, бо знаю, що нанеслиб хабазя в хату. А чо гось зеленого аж проситься на цей стіл. Правда?” Мала слабість до Гриіця. Мо же тому, що прийшов до них дитиною, і був круглим сиро тою. Хоч майстер часто дорі кав, що добрий швець ніколи з нього не буде, то майстрова найшла у хлопця інші прикме ти, які дуже цінила. Був жи- ( Продовження на Стороні 8-ій) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.