Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— дицнноніжька оюньнинвиннннвонинимннвннввньвимннанвнимнмниннн и «ЖІНОЧИЙ СВІТ» 17 лиш, ти одиначка! Так як у весні летів здалека А село здрегаєся тай сонечко Скинь гет перстінець, скичь З до мене на білім кони як кре- визирає, аби вийшли з божого чола хмарку, ae з серця спу- м зу, а з очий слоту Є тобі пара, другий легіник з красного роду! Захиталися дуби-явори, за- хиталися зелені гори. Нічо не скину тай не покину. Хоть най зівяну, згорю у не розлучуся, не розминуся, не розійдуся з напередовцем, стрі- льцем відважним, чі з його слі- дом на полонині, на крутих А чи нь білий. Сховався у смере- ока Ta й аби тоті хмари розігна- i i будив мене співаючи: ло. Аби над селом небо сійну- «Виряїжала с мене мила понад 70- Аби навернулися золоті ду- тоті гори, ги, яснії мечі. Posteveaa с зутернад понад Яснії мечі в стрілецьких py! Ky сі eset ac, sx cH ЗКАХ ЗОЛОТІ AYEH В CTDMCRE RE Scone: бровах, ярії рожі в стрілецьких любко, здоровень ніжках, яснії зорі над голова- си розлучили!» ми, прісні душі аби пощезали А верх него білі орли впали! пріч за ріками, за горами, за як вони в село впали, то гад- синім морем... плаях, на строминах, на пере- X€ крильми збило i над селом Жду милого тай сподіваюся хрестях, Ha переходах, далеких XM полях. душі у село з тарою заклекотіло т прісні із Підгірєчка, із під сонечка, із KAKA. далекої України. | Могила Невідомого Жовніра на Чорногорі. Але я не здолаю заснути - - Душу змучену тяжко гнітить Замість Деж, де NN и и нь Ніч, За вікнами дощ безнастанно шумить». | Чую ляскіт жахливий довгих батогів, Чорний смуток. Сміх - - знущання .. . Бачу шлях. На нім постаті сірі, німі — Онде стята чиясь на шляху голова, Повні болю, відчаю, розпуки — Друга, третя ... і знову... і знову! Припадають з жалем до землі, Рідний Край наш ввесь кров залила — Ломлять руки... Море крови... Бачу заграви сотень, ні, тисяч пожеж — Україно?! а Й Та т Чорний Смуток Стогін, зойки, глухії ридання I — розбещених, гидких катів — селищ — чорніють руїни... ті, що помстилиб Тебе, IOP чі Й Он ON Ot ни нн Трина Наріжна Я
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
