Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
16 «ЖІНОЧИЙ СВІТ» LRARELELLEG LEE CE GOD E LER ERLE SE gy Марко Черемшина о оозевеввевавваввввввевевевевввеваваоа Е ЛИШЕНЬ вірою животію і втікаю із свого гроба. Вий- ду на царинку, а тут хліб росте, підоймаєся. Але є й така стебе- линка, що вяне-усихає. Думаю собі: це я саміська. Скажи мені, сонечко, чи боже очко, чи видиш ти мого Юрійка золотого? Може десь далеко на чужій царинці, хоть на полонинці, хоть на дарабі, на бистрій річ- ці, хоть на широкім лані? Наверни навперед мене його солодкий погляд з під брів ли- скучих! Принеси з його личка той його усміх парубоцький, присунь легоньким леготом йо- то віддих любий! А як він у могилі, то понеси лоту сльозу з моїх очий на ту синю цвітку, що його очима з могили до тебе поглядає. Шеп- ни мені ти довгий лісовий шу- ме, за моєго Юрійка хоть одно шо найтихійше слово! Полинь облаками, ти, біла хмарко, мого милого шукаючи! РОН Заржав кінь у лісі, а я мина- юся. Беру, каже, свій кріс тай сво- го коня, може борше тоту Ук- раїну виборемо! А як я коня закосичила тай чорну гриву заплела заплітка- ми, то він присягався, що не на війну, але на весілля ine. А яка, питаю, буде тота Укра- ina? А він схопився у стременах срібних тай каже: всі гори-до- лини тай полонини, як земля вширшки, як небо ввишки. Тай душив мене обіймаючи. Весь ліс замаївся, всі трави поза- цвітали, вся птаха розщебета- лася, всі люде розігралися, всі ТУГА нем заграв. А за ним хлопці, са- ма охота, самі молодці, легіні грешні, як ліс молоденький. А село каже: то наша сила, наша надія, то наші стрільці, а на- передовець, як божа днинка, як сонце в жнивка. I відлетіли, як орли сизі, як вітер з гаю, як піна бистрої рі- ки. А я жду, сподіваюся. РР Білю полотно над рікою тай переказую: може десь ви, води, споїтеся з другими водами та найдете в світі мого Юру, то скажіть йому, що сльозами по- ливаю полотенце йому ка ран- тухову сорочку білу Піду д маржині в полонинку ай визираю та виглядаю, а йо- то нема. Коровки пізнають мій страждунок тай мукають аби милий відозвався, а овечки бле- ють тай у травах афини показу- ють. Та кому я їх буду рвати, мої ярочки любенькі? Та кому я буду скором прятати, коров- ки красненькі? А зимарка каже: нема кому крізь віконце загомоніти, нема кому полонинку розвеселити! А дощик теплий дрібно ка- мовляє: надівайся миленького кождої години! Кажу я до ліщини: зроди го- рішки для моєго Юри на коля- дочку! А до явора кріслатого: три- май холод для миленького! А до кедрини: цвити голубо на весіллячко! Чорний дуб перебиває: про- си майстрів, най йому хрест втешуть! А ягідки з під листочків не перечуть, ні! гори порозш А він верг на мене павяний вінчик тай битим гостинцем ко- А сині голуби не лопочуть ні! А вгадлива папороть не ра- діє, ні! ELLOS КАЄ Куди гляну, самі цвіти, то червоні гей луна, то сині гей тото небо, що по нім орли лі- тали. Щось Beca a горі, як довга фана. Серце видить, а очи ні. Але та фана грає на сонци бє мене по твари. Та-же то тая стежечка, що він ходив нею ід мені! Йде попід смеречину, а сме- речина здалека моргає на мене. Йде попід березину, а бере- зина хап за бинду на кресані та кресаню д горі. А ліщина лягає навперед не- го тай граєся кидки. А Бистрець то підлягає тай бігом до мене: твій милий іде! Трави клоняться і стелються йому під ноги. Радуйтеся, гори-долини, мій щі А де-ж його густі брови, де твар молоденька? Де рушниці назад плечий? Де усміх саду у весні? Де погляд ясної днинки? Де запах меду? Вітрець повіяв, весь його об- рез звіяв. . «з Круто йде стежечка, йде гет від мене, не обертаєся, не огля- даєся, як тота розпруга межи гробами. З поза зимарки підходять до мене неня, зіллям личко умива- ють. Не вся птаха, Марічко чічко, з вирею повертає! Не всіх стрільців Україна до- дому повідсилає! Не всі перстенці поміняють- ca! He всі напередовці повер- таються! Ти, донько, пережурися, тай перемінися тай розвеселися. У добрі бродиш, в талані хо-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
