Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
16 «ЖІНОЧИЙ СВІТ» LRARELELLEG LEE CE GOD E LER ERLE SE gy Марко Черемшина о оозевеввевавваввввввевевевевввеваваоа Е ЛИШЕНЬ вірою животію і втікаю із свого гроба. Вий- ду на царинку, а тут хліб росте, підоймаєся. Але є й така стебе- линка, що вяне-усихає. Думаю собі: це я саміська. Скажи мені, сонечко, чи боже очко, чи видиш ти мого Юрійка золотого? Може десь далеко на чужій царинці, хоть на полонинці, хоть на дарабі, на бистрій річ- ці, хоть на широкім лані? Наверни навперед мене його солодкий погляд з під брів ли- скучих! Принеси з його личка той його усміх парубоцький, присунь легоньким леготом йо- то віддих любий! А як він у могилі, то понеси лоту сльозу з моїх очий на ту синю цвітку, що його очима з могили до тебе поглядає. Шеп- ни мені ти довгий лісовий шу- ме, за моєго Юрійка хоть одно шо найтихійше слово! Полинь облаками, ти, біла хмарко, мого милого шукаючи! РОН Заржав кінь у лісі, а я мина- юся. Беру, каже, свій кріс тай сво- го коня, може борше тоту Ук- раїну виборемо! А як я коня закосичила тай чорну гриву заплела заплітка- ми, то він присягався, що не на війну, але на весілля ine. А яка, питаю, буде тота Укра- ina? А він схопився у стременах срібних тай каже: всі гори-до- лини тай полонини, як земля вширшки, як небо ввишки. Тай душив мене обіймаючи. Весь ліс замаївся, всі трави поза- цвітали, вся птаха розщебета- лася, всі люде розігралися, всі ТУГА нем заграв. А за ним хлопці, са- ма охота, самі молодці, легіні грешні, як ліс молоденький. А село каже: то наша сила, наша надія, то наші стрільці, а на- передовець, як божа днинка, як сонце в жнивка. I відлетіли, як орли сизі, як вітер з гаю, як піна бистрої рі- ки. А я жду, сподіваюся. РР Білю полотно над рікою тай переказую: може десь ви, води, споїтеся з другими водами та найдете в світі мого Юру, то скажіть йому, що сльозами по- ливаю полотенце йому ка ран- тухову сорочку білу Піду д маржині в полонинку ай визираю та виглядаю, а йо- то нема. Коровки пізнають мій страждунок тай мукають аби милий відозвався, а овечки бле- ють тай у травах афини показу- ють. Та кому я їх буду рвати, мої ярочки любенькі? Та кому я буду скором прятати, коров- ки красненькі? А зимарка каже: нема кому крізь віконце загомоніти, нема кому полонинку розвеселити! А дощик теплий дрібно ка- мовляє: надівайся миленького кождої години! Кажу я до ліщини: зроди го- рішки для моєго Юри на коля- дочку! А до явора кріслатого: три- май холод для миленького! А до кедрини: цвити голубо на весіллячко! Чорний дуб перебиває: про- си майстрів, най йому хрест втешуть! А ягідки з під листочків не перечуть, ні! гори порозш А він верг на мене павяний вінчик тай битим гостинцем ко- А сині голуби не лопочуть ні! А вгадлива папороть не ра- діє, ні! ELLOS КАЄ Куди гляну, самі цвіти, то червоні гей луна, то сині гей тото небо, що по нім орли лі- тали. Щось Beca a горі, як довга фана. Серце видить, а очи ні. Але та фана грає на сонци бє мене по твари. Та-же то тая стежечка, що він ходив нею ід мені! Йде попід смеречину, а сме- речина здалека моргає на мене. Йде попід березину, а бере- зина хап за бинду на кресані та кресаню д горі. А ліщина лягає навперед не- го тай граєся кидки. А Бистрець то підлягає тай бігом до мене: твій милий іде! Трави клоняться і стелються йому під ноги. Радуйтеся, гори-долини, мій щі А де-ж його густі брови, де твар молоденька? Де рушниці назад плечий? Де усміх саду у весні? Де погляд ясної днинки? Де запах меду? Вітрець повіяв, весь його об- рез звіяв. . «з Круто йде стежечка, йде гет від мене, не обертаєся, не огля- даєся, як тота розпруга межи гробами. З поза зимарки підходять до мене неня, зіллям личко умива- ють. Не вся птаха, Марічко чічко, з вирею повертає! Не всіх стрільців Україна до- дому повідсилає! Не всі перстенці поміняють- ca! He всі напередовці повер- таються! Ти, донько, пережурися, тай перемінися тай розвеселися. У добрі бродиш, в талані хо-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
