Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» Гуцулки - Любка моя — каже ворож- А тут бесід по селу вже по- вно! — Журиться Гребениха знаєш доню добра, що я гадаю учинити! -- Кажіть ластівочк: Хочу віддати свою Олену за Угринчукового Митра. Я вже й з старою зговорила. — А відтак же? Завтра свататиме. Це ворожці вода на лото- ки. -- Дай Боже таке чути! каже. Я вже вам давно хотіла казати та не сміла. Я, любко, не- смілива з роду. А що отце тутки паде? питає Гребениха, справивши палцем на купочку зерна. -- Та от це, крішечко, це - гріб, але з лівої руки, то 4 жий.. Тай ще до того й бідний, ані мисочки коло него. Доки ворожка ворожила а на дворі зорянно і тихо: нічого не чути, тільки Дністер гуде, та соловейко свище. А в садку під вишнею, що білим цвітом так припала, стоять Тодер з Оле- ною. Тодер плаче, Олена скубе вишневу квіточку в шматочки. Я згублюося,--каже Тодер. Який бо ти незвичайний, Тодор! — каже Олена. На що собі такі гадки до серця приво- дити, коля я тебе люблю, Все каже, що любить, а за другого йде! — дорікав пару- бок гірко. Або так не буває — каже Олена сміючися, «хоч повінча- ні, а з другими кохаються?».. Тодер подивився пильно, по- крутив головою, та й пішов. Дівчині й «добра ніч» не сказав. їди, коли нерозумний! промовила вдовина дочка згор- да: махнула рукою та й пішла в ха У старої Гребенихи в хаті ві- нок плетуть та бояри збирають- ся, а Тодер ходить собі понад Лністер, та в сопілку грає. Грає, а дрібні сльози так його й обли- вають! Заткнув сопілку за пояс, тей заспівав: Ой засвіти, місяченьку, Тай ти, зоре ясна! Пішов домів. А дома молод- ший брат уже його дожидає. - А ви де були, бадічку? Прохожався: або що та- ке? Та нічо бадічку: Олена приходила кликати вас у боя- ри. Тодір нічого на це не відпо- вів, пішов у хату. Стара Дуга- їха сиділа за кроснами, ткала сукно. Та як поглянула на То- дера, аж її човник з рук випав. Синку мій, а тобі що? А щож би? — каже, — ні- чого! — - Таже ти почорнів, як та го- ловня! Так вам видиться, мамо, я однаковий. Стара дальше ткала, а син пі- шов у комору, на весіля збира- тися, Ще й братіка молодшого покликав, щоб йому поміг. - а дві години Тодер був уб- раний, готовий. Черевики на нім брижовані, ногавиці білі, сорочка ринтухова, золотим хі- ром вишивана; пояс забира- ний, боянський; за поясом ши- ринька; на шиї хустунка шовко- ва; на голові кресаня в самих павах та йорданах, що на цілій Буковині такої мабуть не було. Вийшов з комори. Кучерики русо-золоті пишно зачесані, по- вились по голові, засияли, мов золото, Він підійшов до ненеч- ки своєї старої, став, дивився на неї довго, відтак поцілував її в долоню, та й уклонився низень-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
