Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» Гуцулки - Любка моя — каже ворож- А тут бесід по селу вже по- вно! — Журиться Гребениха знаєш доню добра, що я гадаю учинити! -- Кажіть ластівочк: Хочу віддати свою Олену за Угринчукового Митра. Я вже й з старою зговорила. — А відтак же? Завтра свататиме. Це ворожці вода на лото- ки. -- Дай Боже таке чути! каже. Я вже вам давно хотіла казати та не сміла. Я, любко, не- смілива з роду. А що отце тутки паде? питає Гребениха, справивши палцем на купочку зерна. -- Та от це, крішечко, це - гріб, але з лівої руки, то 4 жий.. Тай ще до того й бідний, ані мисочки коло него. Доки ворожка ворожила а на дворі зорянно і тихо: нічого не чути, тільки Дністер гуде, та соловейко свище. А в садку під вишнею, що білим цвітом так припала, стоять Тодер з Оле- ною. Тодер плаче, Олена скубе вишневу квіточку в шматочки. Я згублюося,--каже Тодер. Який бо ти незвичайний, Тодор! — каже Олена. На що собі такі гадки до серця приво- дити, коля я тебе люблю, Все каже, що любить, а за другого йде! — дорікав пару- бок гірко. Або так не буває — каже Олена сміючися, «хоч повінча- ні, а з другими кохаються?».. Тодер подивився пильно, по- крутив головою, та й пішов. Дівчині й «добра ніч» не сказав. їди, коли нерозумний! промовила вдовина дочка згор- да: махнула рукою та й пішла в ха У старої Гребенихи в хаті ві- нок плетуть та бояри збирають- ся, а Тодер ходить собі понад Лністер, та в сопілку грає. Грає, а дрібні сльози так його й обли- вають! Заткнув сопілку за пояс, тей заспівав: Ой засвіти, місяченьку, Тай ти, зоре ясна! Пішов домів. А дома молод- ший брат уже його дожидає. - А ви де були, бадічку? Прохожався: або що та- ке? Та нічо бадічку: Олена приходила кликати вас у боя- ри. Тодір нічого на це не відпо- вів, пішов у хату. Стара Дуга- їха сиділа за кроснами, ткала сукно. Та як поглянула на То- дера, аж її човник з рук випав. Синку мій, а тобі що? А щож би? — каже, — ні- чого! — - Таже ти почорнів, як та го- ловня! Так вам видиться, мамо, я однаковий. Стара дальше ткала, а син пі- шов у комору, на весіля збира- тися, Ще й братіка молодшого покликав, щоб йому поміг. - а дві години Тодер був уб- раний, готовий. Черевики на нім брижовані, ногавиці білі, сорочка ринтухова, золотим хі- ром вишивана; пояс забира- ний, боянський; за поясом ши- ринька; на шиї хустунка шовко- ва; на голові кресаня в самих павах та йорданах, що на цілій Буковині такої мабуть не було. Вийшов з комори. Кучерики русо-золоті пишно зачесані, по- вились по голові, засияли, мов золото, Він підійшов до ненеч- ки своєї старої, став, дивився на неї довго, відтак поцілував її в долоню, та й уклонився низень-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
