Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
4 «ЖІНОЧИЙ СВІТ» Маруся Синенька ТАРАС ШЕВЧЕНКО УВ ЧАС, коли на Україну насунулась хмара мо- сковського та польського панства, жадна без- лощадного панування та голодна наживи й для У- країни тоді настали чорні дні ганебної панщини. Відразу щезла всяка свобода, притихли веселі співи й на довгі роки завмерли: приємна метуш ня та гамірні розмови по садках. Від раннього ранку до пізного вечора, батько, мати, а навіть лідростки-діти, працювали у поті чола на панському полі, а коли не дай бог дехто змучився, спинився хвилинку у своїй праці, остра на- помітно батько та лишав жінку і дітей на поталу недолі. Щезав у досвітній імлі молодий парень, а позаду оставляв у розпучливому плачі молоду суджену. Пропадав у густому лісі син-одинак, кидаючи свою стареньку матір-сироту на ласку панів. Всі вони покидали рідні села з важкою думкою і неначе сірі вовки продирались непро- ходимими дебрами. Збірались гуртками та ожи- дали. I ocb одної тихої ночі за- лунав у місті Чигирині трівожно » дзвін, покотилася луна, а чорний ліс зразу ожив, стрепенувся та гайка глубоко різала спину та до- давала охоти до живіщої праці. Тоді людина не була людиною, а вважалась єством нище скотини, яку пан, після своєї волі, міг му- чити, катувати, продати, а навіть безкарно вбити. Не було кому об- стати за нужденнім кріпаком. Не- раз лучалося, що збанкротований ланок, збірав найкращих та най- створив завзятих местників ук- раїнського народу -- українсь- ких гайдамаків. Заворушилась Україна та спалахнула полуммям " пімсти. Могили попелу остались по многих і пишних панських па- латах та придушили необмеже- ну ляцьку гульню. Скрівавлені трупи закрили наші села та мі- ста. Утікали, на смерть переля- сильніщих батьків та синів, віз на торговицю й продавав Вірменам немов невільників. Часто трапля- лось, що підпитий панок за одну хвилину, програвав ціле своє село з маєтками та людьми. Або, що це значило для поль- ського пана сказати привести двадцять найкра щих українських дівчат та віддати їх на поталу молодим розбещеним панкам? І, коли карод у країнський (проливав гіркі сльози жалю, коли тострим ножем краялось серце матері на вид ко- жної наруги над її дітьми, пани гуляли, бенке- тували. Розливалось червоне вино по столах панських палат, а заразом текла й червона кров під нагаями польських посіпаків. Та не забулася народом давня козацька сла- ва й не в одному серці зродилась непогамована жажда; жажда крові, а цим разом, поганої пан- ської крові. Росла завзятість, укріплювалась впертість, а кріпке мужицьке тіло, гартувалось ще більше колючими нашийниками, важкими кайданами та гострими різгами. Назовні здава- лась тиша, бо народ терпеливо зносив знущання, але в душах тисячів закріпощених мужиків, щось клекотіло-горіло, щось, хоча вчасти при- душене, кричало-ревіло. I раз-у-раз у темну не- прозопу ніч, неначе цей дух таємний, зникав не- Тарас Шевченко кані пани, а гайдамаки зявлялись немов зпід землі та змітали во- роже насіння як тільки могли, щоб не стало й духу по ньому на нашій землі. Кровю за кров, муками за муки, платили гайдамаки. Україна спалахнула, але й скоро згасла. Ля- хи наслали велику силу війська й горстка гайда- маків не встоялась проти навали. Хто не поляг на полі битви, згинув на острому палі серед стра- шних мук. Самого ватажка, Івана Гонту, мучено у звірський спосіб. Здавили пани кріваве народ- нє повстання та наложили на Україну нові кай- дани, тільки важчі та сильніщі, а на помічників- катів придбали нових союзників, московських панів. I саме в тому часі, коли жорстоко здавлено гайдамаччину й панщина на Україні досягла зе- ніту, зглянувся бог над своїм народом, і як жи- дівському народові послав Мойсея, так і укра- їнському народові послав Шевченка, щоби цей вивів народ з неволі кріпацтва. Шевченко родив- ся кріпаком, бо мабуть саме призначення хотіло, щоби він сам через двадцять чотири роки носив на собі це ярмо; щоби у повноті пізнав тягар того ярма та витворив у собі непримирену нена- висть до нього, Чи то вдома при мачусі, чи в дя-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
