Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
4 «ЖІНОЧИЙ СВІТ» Маруся Синенька ТАРАС ШЕВЧЕНКО УВ ЧАС, коли на Україну насунулась хмара мо- сковського та польського панства, жадна без- лощадного панування та голодна наживи й для У- країни тоді настали чорні дні ганебної панщини. Відразу щезла всяка свобода, притихли веселі співи й на довгі роки завмерли: приємна метуш ня та гамірні розмови по садках. Від раннього ранку до пізного вечора, батько, мати, а навіть лідростки-діти, працювали у поті чола на панському полі, а коли не дай бог дехто змучився, спинився хвилинку у своїй праці, остра на- помітно батько та лишав жінку і дітей на поталу недолі. Щезав у досвітній імлі молодий парень, а позаду оставляв у розпучливому плачі молоду суджену. Пропадав у густому лісі син-одинак, кидаючи свою стареньку матір-сироту на ласку панів. Всі вони покидали рідні села з важкою думкою і неначе сірі вовки продирались непро- ходимими дебрами. Збірались гуртками та ожи- дали. I ocb одної тихої ночі за- лунав у місті Чигирині трівожно » дзвін, покотилася луна, а чорний ліс зразу ожив, стрепенувся та гайка глубоко різала спину та до- давала охоти до живіщої праці. Тоді людина не була людиною, а вважалась єством нище скотини, яку пан, після своєї волі, міг му- чити, катувати, продати, а навіть безкарно вбити. Не було кому об- стати за нужденнім кріпаком. Не- раз лучалося, що збанкротований ланок, збірав найкращих та най- створив завзятих местників ук- раїнського народу -- українсь- ких гайдамаків. Заворушилась Україна та спалахнула полуммям " пімсти. Могили попелу остались по многих і пишних панських па- латах та придушили необмеже- ну ляцьку гульню. Скрівавлені трупи закрили наші села та мі- ста. Утікали, на смерть переля- сильніщих батьків та синів, віз на торговицю й продавав Вірменам немов невільників. Часто трапля- лось, що підпитий панок за одну хвилину, програвав ціле своє село з маєтками та людьми. Або, що це значило для поль- ського пана сказати привести двадцять найкра щих українських дівчат та віддати їх на поталу молодим розбещеним панкам? І, коли карод у країнський (проливав гіркі сльози жалю, коли тострим ножем краялось серце матері на вид ко- жної наруги над її дітьми, пани гуляли, бенке- тували. Розливалось червоне вино по столах панських палат, а заразом текла й червона кров під нагаями польських посіпаків. Та не забулася народом давня козацька сла- ва й не в одному серці зродилась непогамована жажда; жажда крові, а цим разом, поганої пан- ської крові. Росла завзятість, укріплювалась впертість, а кріпке мужицьке тіло, гартувалось ще більше колючими нашийниками, важкими кайданами та гострими різгами. Назовні здава- лась тиша, бо народ терпеливо зносив знущання, але в душах тисячів закріпощених мужиків, щось клекотіло-горіло, щось, хоча вчасти при- душене, кричало-ревіло. I раз-у-раз у темну не- прозопу ніч, неначе цей дух таємний, зникав не- Тарас Шевченко кані пани, а гайдамаки зявлялись немов зпід землі та змітали во- роже насіння як тільки могли, щоб не стало й духу по ньому на нашій землі. Кровю за кров, муками за муки, платили гайдамаки. Україна спалахнула, але й скоро згасла. Ля- хи наслали велику силу війська й горстка гайда- маків не встоялась проти навали. Хто не поляг на полі битви, згинув на острому палі серед стра- шних мук. Самого ватажка, Івана Гонту, мучено у звірський спосіб. Здавили пани кріваве народ- нє повстання та наложили на Україну нові кай- дани, тільки важчі та сильніщі, а на помічників- катів придбали нових союзників, московських панів. I саме в тому часі, коли жорстоко здавлено гайдамаччину й панщина на Україні досягла зе- ніту, зглянувся бог над своїм народом, і як жи- дівському народові послав Мойсея, так і укра- їнському народові послав Шевченка, щоби цей вивів народ з неволі кріпацтва. Шевченко родив- ся кріпаком, бо мабуть саме призначення хотіло, щоби він сам через двадцять чотири роки носив на собі це ярмо; щоби у повноті пізнав тягар того ярма та витворив у собі непримирену нена- висть до нього, Чи то вдома при мачусі, чи в дя-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
