Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
12 «ЖІНОЧИЙ СВІТ» В ПЯМЯТЬ НЕЗАБУТНЬОМУ КОБЗАРЕВІ ТТ. Г. ШЕВЧЕНКОВІ уйний вітре, розвій сірі хмари Хай сонечко гляне на наш рідний край. Озвись з'за могили батьку наш Тарасе! Про долю, про волю, хоч раз заспівай! Поглянь на Україну, на села убогі Ти в них любувався, і співав колись. «Село — як писанка». — Деж оно поділось? Змарніло в неволі!. Вставай! Подивись!. Що кругом неволя, злиденна панує Шляхом йде кровавим до свої мети. Наш народ забутий, караєсь в кайданах. Така на сім світі, доля сироти. Він наймит, безрадний, хоч в своїй хатині Він раб, і невільник, убогий нуждар, Немов паралітик, бореться з судьбою, Бо в серцю він чує болючий удар. Куди не погляне в широкі простори Все пусткою дише, не рідним -- чужим. Кругом недовірки правдою торгують, Байструки глузують над словом святим. Обдерті селища неначе демони, Що мріють про долю, про волю святу. Неначе у Бога на небі питають, Чому потурав він матір сироту. Минулася воля, багата-багата, Змарніла козацька колишня краса. Лиш Дніпр одинокий реве, скаженіє, Мов до сну колише батька Тараса. Що десь з'за могили сумно поглядає На лани широкі, на свій рідний край. Вернись до нас, батьку, преславний пророче, Вернись! та про волю ще раз заспівай. Скажи святу правду Іродам поганим, Щоб не оскверняли святощів твоїх, Щоб тя не витали, «юди» поцілунком Тай не розпинали слів твоїх на сміх. Щоб не закривались твоїм монументом Та знов катували, таких же самих; Що твою безсмертну пророчу ідею Берегли -- неначе «Святая Святих». Вставай же Кобзарю! Спитай препоганих, Защо на засланню конає твій брат; Защо твою матір любу Україну Шмагає, шляхоцький, і московський кат. Поспитай! Пилати, Юди, фарисеї, Де слова безсмертні що ти оспівав. Про вольність братерства, «сімю вольну нову», Брат брата, друг друга, на волі обняв. Озвись!.. Хай не криють твоїм монументом Сей голод -- що мордує старих і малих! Ні тих що «катюги» в Дністрі потопили Як ішли за хлібом до країв чужих... Ой така-ж то доля, батьку наш, пророче, В чужих, в яничарів, поради нема. Твоя же ідея тиняєсь в неволі Одна одинока на світі сама. Потужить, поплаче, з лихом пожартує, Обітре сльозину минуле згада. Про меншого брата в серденька спитає, Защо у неволі марно пропада... Чи світ провалиться? Бог святий відає, Коли з пекла створять земський тихий рай... Озвись з'за могили безсмертний Кобзарю, Озвись! та про волю ще раз заспівай! Хай пісня полине до самого Бога В безмежні простори, в широкі світи! Хай злюща недоля надії сприяє, Тай воля всміхнеться хоч раз в сироти. М. Костишин. CRS
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
