Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» hm A ДО ЖІНОК GBITA уч (Відозва в справі рятування дітей). СЬ вже майже 20 літ, як діти на Великій Україні не знають щастя-долі. Почалася їхня не- доля із світової війни 1914 р. i саме з Галичини, яка за час вій- ни вистрадала від російських військ найстрашніщу руїну. Об- стріли сіл, пожежі, розпад уся- кого життя, панічний жах пе- ред смертю на кожному кроці, поспішна евакуація, все це пе- реживали діти. Скільки їх за- гинуло від ворожих куль, скі- льки їх розгубилося на вели- ких евакуаційних шляхах між Прутом та Дніпром, скільки їх жорстока доля позакидувала на чужину, далеко від ріднього огнища, від рідньої мови, оди- нокої для них зрозумілої. Ба- чила я в 1926 р. в далекому Са- ратові над Волгою дітей з Пол- тавщини, закинутих в вохкі, те- мні казарми, на сухому хлібі, без теплого кожушка в мороз- ну російську зіму. Але ще були коло них їхні матері, було кого в сні обняти маленькими руче- нятами, було до кого притули- тися серед чужого оточення. На Україні обездолені діти знахо- дили в установах спеціяльно для них зорганізованих і ласку й опіку, в Київі і по всьому за- хідньому військовому фронті відкривались притулки. Слідом за світовою війною розпочалась на Україні горо- жанська боротьба. З двох сто- рін загрожена Росіянами, -які ішли одні під гаслом больше- визму, другі під прапором Де- нікіна -- Україна, не маючи ні звідки допомоги, загибала в своїй героїчній боротьбі за во- лю та за незалежність. І почав душити її московський больше- вицький кулак і цей нелюдсь- кий страшний гніт відбився першим ділом на дітях україн- ського народу. В свойому хво- робливому екстазі большевики заходились змінити, переверну- ти усе народнє життя і розтоп- тети українську родину, віру, національне почуття. Вони (на моїх очах в 1920 р.) почали відривати дітей від батьків, трохи не силою забірати до своїх притулків, де харчу бра- кувало, де дітям забороняли молитись Богові, здирали з ді- тей іконки, останню річ, що нагадувала «маму», за вихова- ниць поставили дітям українсь- ким Жидівок та Росіянок, які не розуміли мови дітей, а діти не розуміли їх. В сучасній укра- ській радянській белєтрис- тиці можна знайти типи цих новочасних Фребеличок, які крадькома поїдають котлєти, призначені дітям, які змага- ються переконати дітей, що Бо- та нема, а самі по ночах навко- лішках йому моляться. В при- тулках ніколи не вистарчало страви для дітей і їм «не забо- ронялосье іти на крадіжу по cy- сідніх садах та огородах; дітей навчали ненавидіти 1 батьків, пропонували im незрозумілі принціпи. Усе оточення було лицемірне, штучне. Діти ду- шилися в цій большевицькій тресурі. В українських дітях 3 малого віку закладено палке змагання до волі, до свого рід- нього, улюбленого, проти чого повставали їх виховниці, і діти тікали. Тікали до дому, але деж був той дім, та рідня хата? Во- на була зруйнована, батьки на далекій праці або заарешто- вані. Малі утікачі опинились на вулиці. Але дітям здавалась ву- лиця, великий шлях, вільне жит- тя, краще від тих жахливих притулків. Зі своїм суворим ре- жімом штучного безсердечно- го тресовання, нагадували ско- ріш концентраційні табори або Б. І. П. ніж педагогічну устано- ву для малих дітей. Ці перші кадри безпритульних дітей на Україні склались з сиріт-жертв горожанських війн i терору червоних від пролитої ними крови переможців. Сиротами подоланого (але не скорившо- гося ще ворога) комуністич- на влада не мала бажання опі- куватися. -- Вона знала, що ці діти колись помстяться за бать- ків, то краще, хай гинуть. Ця перша ще малочисленна армія безбатченків, в найсумніщому значінню того слова, мусіла злодійським шляхом добувати шматок хліба. Крали скрізь усе, що могли, та іноді знаходилась яка добра душа, що нагодувала і одягнула безпритульну дити- ну. Діти складали свої товари- ства, з відповідним регуляміном i задержували ніжні товариські відносини. Найкращі сучасні у- українські письменники Копи- ленко та Качура дають у свої творах симпатичні типи дітей в їх жахливому зовнішньому ви- гляді. Майже голі в якихсь та- драх, тіло вкрите вошами, як каже Шевченко: он мати ди- виться й не пізнає своє єдинеє диття! Так, як це виявляється в оповіданні «Танець Смерти», коли артистка Балерина загу- била свою доню і не може піз- нати її в юрбі безпритульних. Копиленко дає такий малюно: На вулицях міста і на площі в центрі стоять чавуни. В день в них варять асфалт. — У вечері й в ночі біля чавунів сидять безпритульні діти B брудних штанах, Hanis голі, не добереш- ся де шмаття, а де світить голе тіло, чорне мов земля. Тут і но- чують, лаються, сваряться за недокурки, шукають вошей У шматах одежі. Ця перша армія безпритуль-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
