Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» hm A ДО ЖІНОК GBITA уч (Відозва в справі рятування дітей). СЬ вже майже 20 літ, як діти на Великій Україні не знають щастя-долі. Почалася їхня не- доля із світової війни 1914 р. i саме з Галичини, яка за час вій- ни вистрадала від російських військ найстрашніщу руїну. Об- стріли сіл, пожежі, розпад уся- кого життя, панічний жах пе- ред смертю на кожному кроці, поспішна евакуація, все це пе- реживали діти. Скільки їх за- гинуло від ворожих куль, скі- льки їх розгубилося на вели- ких евакуаційних шляхах між Прутом та Дніпром, скільки їх жорстока доля позакидувала на чужину, далеко від ріднього огнища, від рідньої мови, оди- нокої для них зрозумілої. Ба- чила я в 1926 р. в далекому Са- ратові над Волгою дітей з Пол- тавщини, закинутих в вохкі, те- мні казарми, на сухому хлібі, без теплого кожушка в мороз- ну російську зіму. Але ще були коло них їхні матері, було кого в сні обняти маленькими руче- нятами, було до кого притули- тися серед чужого оточення. На Україні обездолені діти знахо- дили в установах спеціяльно для них зорганізованих і ласку й опіку, в Київі і по всьому за- хідньому військовому фронті відкривались притулки. Слідом за світовою війною розпочалась на Україні горо- жанська боротьба. З двох сто- рін загрожена Росіянами, -які ішли одні під гаслом больше- визму, другі під прапором Де- нікіна -- Україна, не маючи ні звідки допомоги, загибала в своїй героїчній боротьбі за во- лю та за незалежність. І почав душити її московський больше- вицький кулак і цей нелюдсь- кий страшний гніт відбився першим ділом на дітях україн- ського народу. В свойому хво- робливому екстазі большевики заходились змінити, переверну- ти усе народнє життя і розтоп- тети українську родину, віру, національне почуття. Вони (на моїх очах в 1920 р.) почали відривати дітей від батьків, трохи не силою забірати до своїх притулків, де харчу бра- кувало, де дітям забороняли молитись Богові, здирали з ді- тей іконки, останню річ, що нагадувала «маму», за вихова- ниць поставили дітям українсь- ким Жидівок та Росіянок, які не розуміли мови дітей, а діти не розуміли їх. В сучасній укра- ській радянській белєтрис- тиці можна знайти типи цих новочасних Фребеличок, які крадькома поїдають котлєти, призначені дітям, які змага- ються переконати дітей, що Бо- та нема, а самі по ночах навко- лішках йому моляться. В при- тулках ніколи не вистарчало страви для дітей і їм «не забо- ронялосье іти на крадіжу по cy- сідніх садах та огородах; дітей навчали ненавидіти 1 батьків, пропонували im незрозумілі принціпи. Усе оточення було лицемірне, штучне. Діти ду- шилися в цій большевицькій тресурі. В українських дітях 3 малого віку закладено палке змагання до волі, до свого рід- нього, улюбленого, проти чого повставали їх виховниці, і діти тікали. Тікали до дому, але деж був той дім, та рідня хата? Во- на була зруйнована, батьки на далекій праці або заарешто- вані. Малі утікачі опинились на вулиці. Але дітям здавалась ву- лиця, великий шлях, вільне жит- тя, краще від тих жахливих притулків. Зі своїм суворим ре- жімом штучного безсердечно- го тресовання, нагадували ско- ріш концентраційні табори або Б. І. П. ніж педагогічну устано- ву для малих дітей. Ці перші кадри безпритульних дітей на Україні склались з сиріт-жертв горожанських війн i терору червоних від пролитої ними крови переможців. Сиротами подоланого (але не скорившо- гося ще ворога) комуністич- на влада не мала бажання опі- куватися. -- Вона знала, що ці діти колись помстяться за бать- ків, то краще, хай гинуть. Ця перша ще малочисленна армія безбатченків, в найсумніщому значінню того слова, мусіла злодійським шляхом добувати шматок хліба. Крали скрізь усе, що могли, та іноді знаходилась яка добра душа, що нагодувала і одягнула безпритульну дити- ну. Діти складали свої товари- ства, з відповідним регуляміном i задержували ніжні товариські відносини. Найкращі сучасні у- українські письменники Копи- ленко та Качура дають у свої творах симпатичні типи дітей в їх жахливому зовнішньому ви- гляді. Майже голі в якихсь та- драх, тіло вкрите вошами, як каже Шевченко: он мати ди- виться й не пізнає своє єдинеє диття! Так, як це виявляється в оповіданні «Танець Смерти», коли артистка Балерина загу- била свою доню і не може піз- нати її в юрбі безпритульних. Копиленко дає такий малюно: На вулицях міста і на площі в центрі стоять чавуни. В день в них варять асфалт. — У вечері й в ночі біля чавунів сидять безпритульні діти B брудних штанах, Hanis голі, не добереш- ся де шмаття, а де світить голе тіло, чорне мов земля. Тут і но- чують, лаються, сваряться за недокурки, шукають вошей У шматах одежі. Ця перша армія безпритуль-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
