Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
"ЖІНОЧИЙ CBIT« Ольга Кобилянська. “H iif " ——— HE ОМІЙТВОЮ (З народнього повіря) (Право передруку застере- жене. -» Жіночий Світе.) Се розказувала мені Стефа- нія М., стара міщанка, поважна і мовчалива, що говорила все так вздер: во, наче продава- ла кожде слово по золотому. »Вона, та пані, Ірина по іме- ниє, — розповідала вищезга дана, — »донька вищого поч тового урядника, гарна, пра- цьовита, весела і співуча, вий- шла замуж, переживши двай- цять і кілька літ. Не вийшла з любови замуж, бо по правді кажучи се і не так легко і не кождому трапляється. Вийшла за мущину чесного, доброго урядника, знаного патріота, чо- ловіка солідного, як ка: німці, з поверховности ні гар- ного ні несимпатичного а рад- ше буденного. І жили вони кілька років в примірній зго- ді. Зявилось в них по роках i двоє діточок. Одно до батька подібне, друге до матері.« »Муж i батько сповняь свої обовязки i рідко коли за- ходила дисгармонія в тім по- дружю а коли вже наступали такі хвилі, то вона, пані Ірина, висувала спідню губу вперед і боронилася проти його заки- дів: »Тиб не допікав мені нісе- нітницями а затям собі раз на завсігди, що я за тебе з любови не пішла а єсьм тобі все чесна ї моральна жінка і ти мене лиш хиба не хочеш розуміти, AK то бі де-що в моїм поведенню, чи строю або репрезентації дому не зовсім ясне. О однім одна- че будь переконаний. Я всі- ма силами і з чистим сумлін- ням віддаю свої сили нашим дітям. Згадую свої молоді ді- вочі літа як гарний сон, в кот- рих я гордилася (| поважними поклонниками, | ровесниками, приятелями як воно вже в жит ОЛЬГА КОБИЛЯНСКА (Найновіша знимка) тю молодих і гарних дівчат бу- ває, як в прочім і в твоїм ко- лишнім молодім життю, ти без- перечно також мав свої ідеали і знакомости. Чого взагалі кри- тикувати себе обопільно, коли раз ми злучені, маємо діти i треба нам жити, сповняти свої обовязки проти себе, дітий, нашого суспільства і в прочім жити як Господь приказав і як ли твої і мої предки. Кожде з нас має свої добрі і слабші сторони. Зроблю я зле, прости, навчи мене на ліпше. Попов- ниш ти таке, я прощу тобі і ніколи не забуваймо, що лиш спільними силами збудуємо храм. Храм чистоти і приміру для наших дітий і ближніх, хоч і пібрані без любови. « Він здвигнув плечима, по замітний сумний усміх і він повторив ii послідні слова: »без любови і опустив кімна- у, подавшись до уряду, буду- чи акуратним, педантним уряд- ником, ба примірним для ин- ших своїх колегів, (товаришів) котрі визначалися иншими не менше цінними 0 урядничими прикметами. I минав собі час. Жили в гарній околиці пов- ній зелені, де пробігали з шу: мом, булькотом потоки з вер- шин і де зізджалися літники, за повнювали ліси перфумами i культурним здегенерованням і вбивали святу тишину приро- ди, надаючи тим »цінністьє міс- цевости, оставляючи з віді. дом за собою повноту шматів, часописей, кусники пуделочок, бомбонерок, чоколядок i. т. п. Одного такого року, в якійсь там порі, зайшов наш добро- дій урядник до своєї жінки і інка-вдовиця, з донькою (стар- шою від їх діточок), зверну- лася через одного його знако- мого з предложенням, чи не могла-би на якийсь час замеш- кати в них (в нього і його жін- ки) в окремій кімнаті з дити- ною. Правда, вона покищо не мо- гла-б платити, але вмісто того вона була-б щирою помічни- цею в господарстві як в варен- ню, прятанці, праці огородові i всякій яка-б i не була від го- сподарів пожадана. »Як гадаєш Ірино, приняти ту жінку в дім? »Ушкоє її імя Розваж, вона дуже впрошу- єся... безпомічна.... ми і так без слугиє. Пані Ірина здвигнула плечи- ма i підняла брови: »Ми без слуги Івасю, то правда, Я здо- рова-але наколи-б вона оказа- лася відповідною, своєю осо- бою і інтелігенцією для нас i a ‘ me його устах пр ледви укр
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
