Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
2 "ЖІНОЧИЙ CBIT« Марія Е. Бек. Наші здобутки, недостачі та надії Наше видавництво повстало серед найтяж- чих часів для українського народа по обох бо- ках океану, але сама життєва конечність покли- кала його до життя під теперішню хвилю, Еко- номічна кріза викинула на містовий брук десят- жи тисяч українських робітників та виставила майже стільки родин на голод та на всяку иншу нужду. На українських землях, розчетвертова- них чужими наїздниками, пішло послідовне та основне нищення всего, що створено живою у- країнською душею та придбано важкою працею рук. Здавалось, що українському народові гро- зила неминуча смерть а за тим і загибіль укра- їнської еміграції в Америці. Але сталось диво. У цім морі сліз та мук зродилась кріпка віра в остаточну побіду та вляла в зболілі душі нову силу й завзяття та створила кріпку національну твердиню, яку лед- ви чи ворогам вдасться здобути. Повіяло сві- жим духом в українських хатках, немов гриби по дощі виринули культурні та економічні ін- ституції, а вслід за цим, щось загуділо в підзе- меллі та потрясло основами ворожої структури. Український народ нагло здержав свій відступ та перейшов в наступ, щоби силою вибороти собі належні права. У цім відродженні народа, не малу ролю відограли українські жінки. Вже світова війна висунула їх вперід, як важний чинник гро- мадянського життя та примусила їх вийти по- за вузькі рамки домашнього життя; українська визвольна війна закріпила їм цю позицію. Сьо- годня їхня участь у суспільному житті є конеч- ністю й без неї не може бути й мови про пов- ний успіх визвольної боротьби. Тимчасом українські жінки в Америці, оста- лись далеко позаду. Від десяток літ ніхто не піклувався їхньою долею й вони вже навіть зжилися з істнуючими обставинами. Ix задо- воляло домашнє життя й ціла їхня журба за- ключалась у тім, щоби набути власну домівку, виплекати якнайскорше добрих робітників та на старости літ мати бодай якусь поміч. Доля їхніх братів чи сестер за океаном не турбувала їх і вони вдоволялися тим, що інколи висилали родині кілька долярів в подарунку. Аж тоді, коли цілу Україну покрила червона заграва, ко- ли по цім боці океану відбився сильним відго- моном крик розпуки катованого народа, аж то- ді заворушились українські жінки та почали ор- танізувати поміч свойому безталанному на- родові. Ha тлі допомогової акції зродились перші народні жіночі організації в Америці. Але на- зрівали нові події та викликували нові потреби й ці жінки були змушені поширювати поле пра- ці. Працювали вони звичайно малими гуртками й тому праця не давала бажаних успіхів. Щоби зосередити всю цю працю та пустити її одним широким руслом, українські жінки створили свою краєву організацію Союз Українок Аме- рики та протягом вже кількох років розвину- лись до тої міри, що вже були всилі скликати Перший Жіночий Конгрес в травні минулого ро- ку. Ця перша маніфестація жіночої сили в Аме- риці додала охоти Українкам до живіщої пра- ці та заставила їх розбудовувати С. У. А. нови- ми відділами назовні, та скріплюватись якістю утрі. Але саме тепер, коли українські жінки роз- гли свою діяльність у більших розм'рах, від- чули вони свою кволість та побачили свої недо- стачі. Зпоміж яких двісті тисяч Українок в А- мериці, тільки один відсоток став до праці на народній ниві а решта, замкнувшись в чотирьох стінах домашньго гнізда, надалі жили собі бу денним життям та навіть не думали подати сво- їм сестрам помічну руку. Молодь, ця надія кож- ного народа, відцурувалася своєї матері та все- го їй рідного. Розсувалися підвалини культур- но-просвітних інституцій, побудованих на здо- рових старокраєвих традиціях й їм загрожував: упадок. По хатах зникла свіжість та мирність, а натомість виповнила їх нездорова задуха піян- ства а з ним в парі ідуча колотнеча. Приятель- ська ввічливість та вирозумілість перемінилися в їдкі обопільні викиди та обмови. Розвину- лись до великої міри: самолюбство, жажда на- живи, бажання верховодити Ta внесли повний. хаос в наше суспільне життя та спинили всякий поступ. Охочі одиниці, можливо не з власної вини, відчули знову великі недостачі в підготуванні до громадянського життя. Нераз лучалось, що треба було якісь жінці написати листа по орга- нізаційнім ділі, а вона не вміла писати взагалі, або вміла писати так, як її навчили ще в поль- ській школі, латинськими буквами, Прийшлося такій жінці сказати кілька слів про якусь важ- ну історичну подію, але вона сама про неї нічо- го не знала, бо не читала української історії.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
