Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
2 "ЖІНОЧИЙ CBIT« Марія Е. Бек. Наші здобутки, недостачі та надії Наше видавництво повстало серед найтяж- чих часів для українського народа по обох бо- ках океану, але сама життєва конечність покли- кала його до життя під теперішню хвилю, Еко- номічна кріза викинула на містовий брук десят- жи тисяч українських робітників та виставила майже стільки родин на голод та на всяку иншу нужду. На українських землях, розчетвертова- них чужими наїздниками, пішло послідовне та основне нищення всего, що створено живою у- країнською душею та придбано важкою працею рук. Здавалось, що українському народові гро- зила неминуча смерть а за тим і загибіль укра- їнської еміграції в Америці. Але сталось диво. У цім морі сліз та мук зродилась кріпка віра в остаточну побіду та вляла в зболілі душі нову силу й завзяття та створила кріпку національну твердиню, яку лед- ви чи ворогам вдасться здобути. Повіяло сві- жим духом в українських хатках, немов гриби по дощі виринули культурні та економічні ін- ституції, а вслід за цим, щось загуділо в підзе- меллі та потрясло основами ворожої структури. Український народ нагло здержав свій відступ та перейшов в наступ, щоби силою вибороти собі належні права. У цім відродженні народа, не малу ролю відограли українські жінки. Вже світова війна висунула їх вперід, як важний чинник гро- мадянського життя та примусила їх вийти по- за вузькі рамки домашнього життя; українська визвольна війна закріпила їм цю позицію. Сьо- годня їхня участь у суспільному житті є конеч- ністю й без неї не може бути й мови про пов- ний успіх визвольної боротьби. Тимчасом українські жінки в Америці, оста- лись далеко позаду. Від десяток літ ніхто не піклувався їхньою долею й вони вже навіть зжилися з істнуючими обставинами. Ix задо- воляло домашнє життя й ціла їхня журба за- ключалась у тім, щоби набути власну домівку, виплекати якнайскорше добрих робітників та на старости літ мати бодай якусь поміч. Доля їхніх братів чи сестер за океаном не турбувала їх і вони вдоволялися тим, що інколи висилали родині кілька долярів в подарунку. Аж тоді, коли цілу Україну покрила червона заграва, ко- ли по цім боці океану відбився сильним відго- моном крик розпуки катованого народа, аж то- ді заворушились українські жінки та почали ор- танізувати поміч свойому безталанному на- родові. Ha тлі допомогової акції зродились перші народні жіночі організації в Америці. Але на- зрівали нові події та викликували нові потреби й ці жінки були змушені поширювати поле пра- ці. Працювали вони звичайно малими гуртками й тому праця не давала бажаних успіхів. Щоби зосередити всю цю працю та пустити її одним широким руслом, українські жінки створили свою краєву організацію Союз Українок Аме- рики та протягом вже кількох років розвину- лись до тої міри, що вже були всилі скликати Перший Жіночий Конгрес в травні минулого ро- ку. Ця перша маніфестація жіночої сили в Аме- риці додала охоти Українкам до живіщої пра- ці та заставила їх розбудовувати С. У. А. нови- ми відділами назовні, та скріплюватись якістю утрі. Але саме тепер, коли українські жінки роз- гли свою діяльність у більших розм'рах, від- чули вони свою кволість та побачили свої недо- стачі. Зпоміж яких двісті тисяч Українок в А- мериці, тільки один відсоток став до праці на народній ниві а решта, замкнувшись в чотирьох стінах домашньго гнізда, надалі жили собі бу денним життям та навіть не думали подати сво- їм сестрам помічну руку. Молодь, ця надія кож- ного народа, відцурувалася своєї матері та все- го їй рідного. Розсувалися підвалини культур- но-просвітних інституцій, побудованих на здо- рових старокраєвих традиціях й їм загрожував: упадок. По хатах зникла свіжість та мирність, а натомість виповнила їх нездорова задуха піян- ства а з ним в парі ідуча колотнеча. Приятель- ська ввічливість та вирозумілість перемінилися в їдкі обопільні викиди та обмови. Розвину- лись до великої міри: самолюбство, жажда на- живи, бажання верховодити Ta внесли повний. хаос в наше суспільне життя та спинили всякий поступ. Охочі одиниці, можливо не з власної вини, відчули знову великі недостачі в підготуванні до громадянського життя. Нераз лучалось, що треба було якісь жінці написати листа по орга- нізаційнім ділі, а вона не вміла писати взагалі, або вміла писати так, як її навчили ще в поль- ській школі, латинськими буквами, Прийшлося такій жінці сказати кілька слів про якусь важ- ну історичну подію, але вона сама про неї нічо- го не знала, бо не читала української історії.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
