Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
12 ЖІНОЧИЙ CBIT« співав, граючи ролю якогось то Зацігравського в читальні: А там в Америці край, Там на дубі росте май. Кукуруза як смерека, В літі зимно в зимі спека. Ми тут ходимо ногами, А вони там головами Коміть головами! Марійці стало дуже смішно, якото в Америці люде ходять зкоміть головамиє. Поглянула на чорнулю i за- сміялась. Скінчивши вінок підійшла до чорнулі, яка вже нетерпеливо відганялась від мух, заложила її вінок на роги і держачи од- ною рукою ріг, другою пястуч- ком настукала єї в голову і по- грозила: Ось тут мені гляди, не махай головою, щоб не скину- ла вінка як минувшої неділі. Чорнуля покірно вислухала приказу малої газдині і напра вилась домів. По дорозі люде ідучи до цер- KBH поглядали Ha заквітчану чорнулю, що з високо піднесе- ною головою йшла повагом, гойдаючи повними лискучими боками. За нею тупцяла босими нога- ми Марійка і заклавши два пальці в рота, ро: вала про Америку. І справді за девять років Ма рійка вибралась до Америки, тільки не на чорнулі а на ко- раблі. Дітройт, 10 Травня, 1932. ПРЕСОВИЙ ФОНД На гостиннім приняттю в до- мі Пані А. Лятишевської в Ню Йорку зібрано 58.00 на пресо- вий фонд »Жіночого Світує, які передано до редакції видав- ництва. Цею дорогою Редак- ція щиро дякує усім жертво- давцям. Відділ Союза Українок, Від. 26., в Гемтремк, Міш., переслав $10.00 пресового фонду, защо Редакція складає щиру подяку. Маруся Синенька. МАТИ Мати — це перше й найкра- ще слово, яке ми вимовили в нашому житті та з якого ство- рили ми символ найчістішої любови та найбільшої посвя- ти » вона не булаб ця матір: їянка, робітниця, чи інтелі- ce гентка, кожна з них наділяла свою дитину однаковою мір- кою материнської любови й то від першої хвилини її життя. Вона носила її на своїх руках більшу частину дня, годувала її своїми грудьми, пестила, ці- лувала, пісоньки співала. На- віть коли вже дитина спокій- ненько спала й тоді вона що хвилини до неї заглядала, при- кривала та її ясним личком лю- бувалась. Заридала вона серед глухої ночі, так мати зривалась з твердого сну, зацитькувала її й уже так довго не лягала, по- надія опять не заснула. А було Боже якої недуги на дитину! Тоді вона ні вдень, ні вночі не спала, мучилась та ридала, готова була все зроби- ти, когонебудь послухати, що- би тільки знову побачити цю чарівну усмішку на лиці своєї дитини. Виросла трохи дитина та пі- шла у школу. Мати не пускала її саму, але щодня водила її з ручку, щоб припадково не вда- рив її самохід, або не приклю- чилось яке инше нещастя. Ро- ками видавались їй години на- уки й вона вічно споглядала на стінний годинник та нераз і не два вже годину перед закінчен ням науки, ожидала вона сзоєї дитини під школою. Вона бігла на зустріч своїй дитині з роз- горненими раменами, притис- кала її до своїх грудей немов т мав хтось вирвати їй якийсь скарб та вже з лекшою душею вертала домів. Там до- гаджала їй найкращою ра- вою, розвеселяла її байочками та піснями, але коли вже кла- ла її спати, то все з проханням до Бога на устах, про щастя та долю для її дитини. З дитини вигнався молодець, молодець під вусом, чи стру ка дівчинка, але в очах матері це був найкращий молодець, чи найкраща дівчина. Вона ста- ралась придбати для своєї ди- тини найлучше убрання, дати їй якнайбільше вигод життя та
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
