Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» ра ae Марко Вовчко Два Cun... Чоловік умер, двоє діточок мені покинув, два сини. Треба мені заробити, своїх діток го- дувати. Не справлюсь сама. Те продала, те продала -- усе попродала. Важко нам убогим своє добро збувати, що воно в нас кровю обкипіло. Збула.... клопочуся, бідкаю з ночи до ночи. Ніколи гаразд і діточками втішатись..... =a A дітючки ростуть, уже, й вються коло мене і щебечуть мої соловейки. Андрійко був у мене повно- видий, ясноокий; веселий був хлопчик, жвавий. Було за день добре мені впечеться своєю пустотою, а ще лучше розва- жить. І посварюсь, і поцілую його . Він був старшенький. А що вже Василько — тихий, сумирний: і в хаті не чуть і на дворі не видно. Був якийсь задумливий змалку. Чи те, що він у таку тяжку годину наро- дився, хутенько після мого чоловіка, чи таку вдачу йому Бог дав. Андрійко село оббіжить -- вернеться червоний, сміючися, пустуючи; а цей, гляди, під ха- тою денебудь сидітиме: 3e- млею пересипається або зілля всякі вишукує: розкопує щось -- хробачка вигребе, або ме- телика вловить -- дивиться, думає.... Гукне Андрій, він у- весь іздрігнеться. A коли TO було ляже в садку та цілісень- кий день і пролежить нерухо- мо, мов прислухується до чо- то. -- Що це задумався, сину? — спитаю. -- Який це світ великий, не- не! Ще хлопям був, приземком, а всі вже зілля знав: і як зветь- ся, де й коли процвітає і я- ким цвітом; і коли пташки у вирій відлітають і коли прилі- тають з вирею -- усе він теє знав. — Це йому так Бог дав! — було мені кажуть люди. -- Нехайте його -- це йому так Бог дав. Марко Вовчко Ото було тими вечерами до- вгими осінними, як вже сто- мить мене робота, зберу о- бойко до себе на коліна та по- чну на добрий розум навчати -- як вмію, так і навчаю... Розказую їм про те і про друге -- толкуюся 3 ними: Отже мій Андрійко хутко й за- скучає; так він і вариться; очи собі тре і позіхає і зітха. -- Пустіть вже, мамо! -- проситься. А скоро пустила, чого не загадає! I гомонить i пустує, поки сон і зможе. А Василько буде хоч цілісеньку ніч тую довгу зі мною сидіти, мене слухаючи та мені в очи пильнесенько дивлячись. Поснемо. В ночи прокинеш- ся -- не спить Василько мій. -- Сину! Чому не спиш? -- Так. Не хочу! Чого, ма- мо, ніч темна-невидна? -- Так Бог дав, дитино, що темно в ночи.... Спи! — ка- жу йому, — спи! Він і замовкне.. Тілько довго ще неспокійно вороча- ється. Було як місяць засвітить, Василько дивиться, очей не зводячи. А я від людий чула, що недобре, як на сонних дітий місяць сипле промінєм -- то й укриваю було ix і наказую Василькови: »He дивись, Василечку, на місяць -- не годиться!" Він і зітхне.. To вже в ряди-годи упаде така нічка, щоб він спо- чив тихим духом або вовсім нема йому сну, абож сни неспо- кійні сняться. Андрійко не такий. Уже 30- ря знялась, вже й сонечко зій- шло, а він міцним сном BHCH- пляється, розкидався -- роз- горівся.... Як його з вечора трудно упорхати, так і підняти у ранці. А прокинувся він, мій пустунчик -- і гуком йо- го в.хаті, аж сохи движать! Ну, бігать, гомоніть, гайнува- ти, аж усе піде жужмом! А са- мо таке раде, веселе, миле!.... Та то вже, хоч жалко не жалко, а треба впинити: і по- страхаєш було і покрикнеш на него =. Василько меншенький, а на- вчає старшого брата. Андрій- ко скорший був, палкий як і- то було тричи на день і більш посвариться з дітьми на вулиці, а то й побється за яку пустоту. - Андрійку! -- каже Ва- силь, — а що ти невеселий? -- Бився, от що! -- От й бачиш, Андрійку, що за твою пустоту тобі й не —
Page load link
Go to Top