Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» залишити, що з собою в душі носить". Пані Ірина не відповіла. »Нема у вас чоловіка?" -- спитала по часі з якоюсь чу- дною терпеливістю в голосі. »Помер давно мій чоловік, давно, часом лише ввижується мені у сні". Мовчання... з» у вас, пані, є? , Але не по- гнівайтеся, що я все питаю, бо я чужа вам, але ідучи я все мо- вчу і рада слівця..." Пані Ірина не відповіла і мі- сто того гукнула двома імена- ми в ліс і мовчки пождала. Двоє дітей показалося меже соснами з краю і спитали чи мають вже вертати. »Ще Hi,” -- відповіла мати, зале держіться більше край лі са, бо як покличу ще раз, то тоді вертайте, підемо до дому". Діти знов відбігли. »Ваші діточки?" »Мої". Пані Ірина все мовчала і 0- глянулася далеко навкруги се- бе. Всюди тишина, самітність, а в тій самітности потуга. Шум впадаючого потока держав ухо при собі. Пані Ірина звернула знов го- лову і мимоволі стрінулися очі обох жінок. »Я чужа вам, пані, перши раз вас бачу, але очі crap Маріци вміють читати. Мене ділять від тутейших лісів і вас -- і Прут і Дністер. Церкви і мости і більші гори як отсі. Пані! -- Скажіть мені, що вам забрало щастя з душі i весе- лість з очей. Я не можу на вас дивитися. Може я вам зможу добро, як ви його втратили, назад довести?" Пані Ірині робиться з пова- жного, темного погляду ,Ма- ріци" потрохи лячно, | Вона звертає голову в сторону ліса, де діти бавляться. Чужинниця се завважила. He бійтеся, паненько. Я вам нічого не зроблю. Її голос ні- жний, добрий викликує довір- pa. Скажіть ваш туск, адіт ми самі і лиш бог та його небо над нами. Він нас обоїх стереже. Як надійде вихор, буря, бли- скавиця, може так мене як і вас вбити. Що вас гнітить?" »Що мені хибує, не людська порада meni віддасть. Моя скорбота, то лише мої діти, а- би їм дати, що im від ix бать- ка і матері по господнім при- казі належиться." I знов мовчанка. Знов хви- ля хвилю здоганяє. »Дайте pyuxy... най погляну, чи добре звернеться чи згине". »Маріца? простягла рукою за правицею пані Ірини, але та сховала руку за плечі і мимо- волі усміхнулася. »He вірю в ce. До чого се? I xou-6u, то не хочу від нікого брати щось даром, ворожіть здорові, молодим -- а я свою долю доживаю як можу." — І знов усміхнулася, лиш усміх в сій хвилині вийшов в неї сум- ний, мимоволі. Чужинниця похитала голо- вою. »Паньо, паньо. Ви може бо- тато знаєте, бо пани вчуться, але ми, що ми бідні і не всі можемо вчитися, знаємо своє i TO, що передала нам стариня наша і яке не треба всім знати. Ви вірите в бога і ми віримо в бога, але є і одна жива твар на землі, що носить людську душу, подібна своїм образом на чоловіка, або жінку і..." тут урвала. «Простіть, що вас трохи за- балакала, ane... я піду, пані. Троха припочила i, коли бо! теся мені сказати, що вам ти- сне серце на тім світі, то не- хай вам хоч моє слово Марі- ци не стане тягарем." Пані Ірина надумалася над словами чужинниці--нараз мов опамяталася з чого то неспо- діваного, здержала руку стар- шої жінки і сказала: »Пождіть хвильку, я.. я ска- жу вам на борзі, з чого мені серце цопелі лекше як передам вам". І між сльозами, яких давно не про- ливала, висказала | чужинниці все, що відгородило від сонця, безжурности i надії. »Mapiua” не обзивалася, як рідна мати, що вислухає опові- дань збитої від дороги щастя дитини і лиш раз співчутливо зітхнула. Відтак сказала: »Не журіться. Я вам помо- жу. Поможу дурно, не бійте- ся. Може мене і господь пі- слав вам на ту поміч." »Я зроблю так, що він на nei не буде дивитися, а вона на нього. | Мого душа пірве чорну сіть її очей і затужить як колись за вами. A решту дасть господь." Великі гарні очі пані Ірини поглянули зворушено i цікаво на обличе чужої, сама надія на помирення з мужом опроміни- ла її погляд. »Як ви се зробите... Марі- цо?.. O скажіть.. я вам ко- лись подякую. Тепер і не знаю і нічого при собі, як для вас, не маю". »Мені не треба від вас нічо- го. Я сказати вам не можу, як се я зроблю. Не бійтеся. Во- на остане далі жива, як і він, як і BH... бо все в божих руках. А ви придбайте мені лиш два волоски з її чуприни. Два во- лосенята, які в неї за довгі і передайте." Пані Ірина піднялася. »Як се зробите?" »Се я вам не кажу. Поста- райтеся! Коли будете мати, принесіть семого дня від сьо- годня сюди і передайте мені, (Продовження на 18 ст.)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
