Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» залишити, що з собою в душі носить". Пані Ірина не відповіла. »Нема у вас чоловіка?" -- спитала по часі з якоюсь чу- дною терпеливістю в голосі. »Помер давно мій чоловік, давно, часом лише ввижується мені у сні". Мовчання... з» у вас, пані, є? , Але не по- гнівайтеся, що я все питаю, бо я чужа вам, але ідучи я все мо- вчу і рада слівця..." Пані Ірина не відповіла і мі- сто того гукнула двома імена- ми в ліс і мовчки пождала. Двоє дітей показалося меже соснами з краю і спитали чи мають вже вертати. »Ще Hi,” -- відповіла мати, зале держіться більше край лі са, бо як покличу ще раз, то тоді вертайте, підемо до дому". Діти знов відбігли. »Ваші діточки?" »Мої". Пані Ірина все мовчала і 0- глянулася далеко навкруги се- бе. Всюди тишина, самітність, а в тій самітности потуга. Шум впадаючого потока держав ухо при собі. Пані Ірина звернула знов го- лову і мимоволі стрінулися очі обох жінок. »Я чужа вам, пані, перши раз вас бачу, але очі crap Маріци вміють читати. Мене ділять від тутейших лісів і вас -- і Прут і Дністер. Церкви і мости і більші гори як отсі. Пані! -- Скажіть мені, що вам забрало щастя з душі i весе- лість з очей. Я не можу на вас дивитися. Може я вам зможу добро, як ви його втратили, назад довести?" Пані Ірині робиться з пова- жного, темного погляду ,Ма- ріци" потрохи лячно, | Вона звертає голову в сторону ліса, де діти бавляться. Чужинниця се завважила. He бійтеся, паненько. Я вам нічого не зроблю. Її голос ні- жний, добрий викликує довір- pa. Скажіть ваш туск, адіт ми самі і лиш бог та його небо над нами. Він нас обоїх стереже. Як надійде вихор, буря, бли- скавиця, може так мене як і вас вбити. Що вас гнітить?" »Що мені хибує, не людська порада meni віддасть. Моя скорбота, то лише мої діти, а- би їм дати, що im від ix бать- ка і матері по господнім при- казі належиться." I знов мовчанка. Знов хви- ля хвилю здоганяє. »Дайте pyuxy... най погляну, чи добре звернеться чи згине". »Маріца? простягла рукою за правицею пані Ірини, але та сховала руку за плечі і мимо- волі усміхнулася. »He вірю в ce. До чого се? I xou-6u, то не хочу від нікого брати щось даром, ворожіть здорові, молодим -- а я свою долю доживаю як можу." — І знов усміхнулася, лиш усміх в сій хвилині вийшов в неї сум- ний, мимоволі. Чужинниця похитала голо- вою. »Паньо, паньо. Ви може бо- тато знаєте, бо пани вчуться, але ми, що ми бідні і не всі можемо вчитися, знаємо своє i TO, що передала нам стариня наша і яке не треба всім знати. Ви вірите в бога і ми віримо в бога, але є і одна жива твар на землі, що носить людську душу, подібна своїм образом на чоловіка, або жінку і..." тут урвала. «Простіть, що вас трохи за- балакала, ane... я піду, пані. Троха припочила i, коли бо! теся мені сказати, що вам ти- сне серце на тім світі, то не- хай вам хоч моє слово Марі- ци не стане тягарем." Пані Ірина надумалася над словами чужинниці--нараз мов опамяталася з чого то неспо- діваного, здержала руку стар- шої жінки і сказала: »Пождіть хвильку, я.. я ска- жу вам на борзі, з чого мені серце цопелі лекше як передам вам". І між сльозами, яких давно не про- ливала, висказала | чужинниці все, що відгородило від сонця, безжурности i надії. »Mapiua” не обзивалася, як рідна мати, що вислухає опові- дань збитої від дороги щастя дитини і лиш раз співчутливо зітхнула. Відтак сказала: »Не журіться. Я вам помо- жу. Поможу дурно, не бійте- ся. Може мене і господь пі- слав вам на ту поміч." »Я зроблю так, що він на nei не буде дивитися, а вона на нього. | Мого душа пірве чорну сіть її очей і затужить як колись за вами. A решту дасть господь." Великі гарні очі пані Ірини поглянули зворушено i цікаво на обличе чужої, сама надія на помирення з мужом опроміни- ла її погляд. »Як ви се зробите... Марі- цо?.. O скажіть.. я вам ко- лись подякую. Тепер і не знаю і нічого при собі, як для вас, не маю". »Мені не треба від вас нічо- го. Я сказати вам не можу, як се я зроблю. Не бійтеся. Во- на остане далі жива, як і він, як і BH... бо все в божих руках. А ви придбайте мені лиш два волоски з її чуприни. Два во- лосенята, які в неї за довгі і передайте." Пані Ірина піднялася. »Як се зробите?" »Се я вам не кажу. Поста- райтеся! Коли будете мати, принесіть семого дня від сьо- годня сюди і передайте мені, (Продовження на 18 ст.)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
