Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» Ольга Кобилянська. »Не смійтесь" i (З народнього повіря) (Право передруку застереже- не — ,Жіночий Світ"). (Продовження) Вона не знала як поводити- ся. Робити сцени, обстоювати свої права, виводити з внутра хати відносини свого чоловіка до чужої жінки поза хату? -- Силувати чоловіка до себе? Вона не чула тих здібностей в собі. Хто обстане за нею i її правами, як він сам "не хоче? Кидати його й іти в світ за очі тоді що станеться з дітьми? Крім того, якби він помер, а не було при нім, вона готова без одержання остати і знов діти! Вона поборює себе, оста- вляє йому мовчки без ,поро- зуміння" особисту свободу, ра- да, коли її дасть раз на місяць хоч третину тої грошевої кво- ти, з котрої має виготовляти харч для своїх у хаті, одягти дітей і ,,ceGe” і звертається да- лі до дітей. Але вплив, як сказано, стар- шої дівчини, пані Ушко, взма- гається чи і не над впливом матері. Тайком починає вона їх усу- вати з своєї близькости, з очей їх матері і висилати до чужих хат з просьбою або визичува- ти їм або випрохувати гроші, що діти з повагою і виконують -- раз в знакомих, а раз в літ- ників, за які здобутки купува- лися всякого рода ласощі. Ce донеслося до відома ма- тері. З мовчаливої 1 уступчивої жінки, що терпіла як її супер- ниця більше й більше захопля- ла її права, присвоюючи їх со- бі вже брутально, стала дикою львицею. ,Проч, проч з хати, проч з пекла, що гірше як чистили- ще!" -- і усіла на супочинок між сосниною недалеко пото- ка, що збігав з невеликої ске- лі, впадав голосним падом вниз, витворюючи білу піну і природний басейн. Стала р: телькою пані Ушко і її доньки. її муж виходив рано з дому до уряду. Біла як полотно, здержала його і оповіла про- вину доньки і матері. Він поглянув на неї, але не в очі. »Твоя річ надглядати дітей і твоя річ боротися з панею У- шко. Я зі своєї сторони по- стараюся з иншим способом ввести супокій в хаті" і пішов. Без гамору і сцен, без най- меншої зміни в до і Ciaa i, голову в ру- ки, гляділа в думках на воду. Діти відбігли дальше в ліс, збирали дзвіночки, незабудь» ки і тут і там спізнені ягоди і приносили матері, що відбира- ла все зі сумом, але милим у- сміхом і відбігали назад. Нараз почула за собою ше- лест. Оглянулася і побачила жінку з торбою на плечах. Ti стало ніяково. По крою оді- жи впізнала, що жінка не з ту- тейших околиць і чужинниця. Чужа дивилася малу хвили- ну сидячій в лице великими, відносинах тих трьох людей, дійшло до того, що пані Ірина остала без найменшої гроше- вої запомоги зі сторони свого чоловіка, а харч для себе і сво- їх дітей приймала з рук пані Ушко. Чоловік не сперечався з нею. Не виганяв з хати і не здер- жував. Не говорив про любов або ненависть. , Була полишена з дітьми на власну волю, а їхнім вчинкам або хотінню не ставляв най- меншої перепони. Наче без весла в чайці на мо- рю, дивилася в будучність сво- їх днів. Як вмираючі з голоду голу- би, тріпалися діти біля обез- правненої матері. забрала вона дітей і повела в ліс. майже вигребу очима, відтак сказала: »Добрий день вам, пані!" »Добрий день і Bam!” »Ви мене налякалися, я бачу це. Але не лякайтеся, я нікому зла не роблю і не зичу". Пані Ірина видивилася i собі на чужу і спитал: »Куди вам дорога, жінко?" »Мені далеко, я з Буковини, я до своєї, як у вашім стані ка- жуть, фамілії. A ви, пані? Простіть, що питаю, з міста може? Так собі вийшли? Не тнівайтеся, що говорю. Ви та- кі марненькі і такий скорбний вид у Bac. Можна мені коло вас присісти, оттут, у ваших ніжках? | Я ix не дотулюся. Збиті вже і мої ноги з довгих доріг, що їх проходжую. »Чому так?" »Бо се таку долю дав мені бог. Чоловік ходить иноді тай ходить як йому вже Господь так дає, лиш не годен нігде то
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
