Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВЯТ» 8 аж у вікна Ge, і світло миг- тить. 4 Коли — стук-стук! Відчиня- ю — Василь! -- Василечку, синочку мій! -- Нема вже, мамо, Андрія. Ляг а Нарій, мамо, тай не вста- не вже! А я наче знала, я його що дня в Бога, що ночи оплакува- ла!.... А жити-б такому та жити! На виріст і на силу й на личко у батька удався: отже за батьком і на той світ по- гнався!.... — Зостаріли ви, ненько! Як вам тут жилося? | Нужди приняли? -- А так мені жилося: устаю -- плачу, і лягаю -- плачу, так мені жилося! -- Я, мамо, до вас умирати прийшов! Придивляюсь до нього -- лишенько моє!.... Воно й мо- лоде, та вже надломлене! -- Синочку мій! бодай я не діждала твого слова почути! Отже то щира правда була, що він сказав. Тане й тане мій Василько, як свічка. ШПолежав, похирів — тай на весні переставився. Де йому й жити було! Воно й росло так, аби слава, а ті ви- правки та походи силу йому у- сю вибрали.... -- Не на те народивсь, моя мати, щоб мені людий на війні тратити, — було каже. — Не для таких як я війна, і воєвник з мене не жвавий! Як вже в тяжкому недузі ле- жав, то все було дума тай ду- ма собі. -- O Боже, Боже! — заго- ворить, — який у тебе світ кра- сний! А я й не нажився у сві- ті, а я й не навчився, я й не зна- 10 нічого!.... Т в останню годину промо- вив: -- Не жив я, мамо, на світі! тілько збирався жити!.... Молоде, то як косою скоси- ло...... А я зісталася!.... Тілько мені й потіхи, що ко- ли присняться мої дітки. Та все сняться вони маленькими, а парубками ніколи не приснять- ся. І як живі вони стоять перед душею моєю: Андрійко весе- лий, кучерявий, ніби по хаті бігає та гомонить, а в хаті я- сно, ясно! Василько над кві- тками та зіллями сидить, заду- мався.. Прокинусь -- пусто! робота дожидає; треба жити, треба діло робити, треба терпіти го- ренько...... Живу.... Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пи- лом припадаю -- якось тума- нію, наче жива у землю вхо- джу. реа чанноска Маруся Синенька. HOCH AKIO ДІТЕЙ ВА ФАРМУ Прийшов для дітей довго 0- жиданий час, прийшли вакації. Не треба буде їм тепер става- ти ранком, коли найкраще та найсолодше спиться, а важка голова сама клониться до мя- генкої подушки або слухати настирливих закликів запопад- ливої матері, що вже давно час ставати. Не треба буде їм на- пружувати маленьких мозків, щоби втягнути у них знання про світ та людей і висиджу- внюють його хмари збитого пороху. Вода у річці повна всяких відпадків та брудів й хоча дитина захотілаб охоло- дитись у ній, так хіба з нара- женням свого здоровля. Тому батьки повинні висила- ти своїх дітей на час вакацій на фарми. Передусім тут дитина віддихатиме чистим воздухом, закрашеним аромою запашних цвітів. Чиста й свіжа вода по- тічка охолодить дитину йв найбільшу спеку, а холод тіни- стих дерев'пригорне її хоча би в розпечене полудне. До того пожива тут свіжа та добра, повна життєвих соків, а моло- ка, яке чи не найбільше потрі- бне молодому оргамізмові, ні- коли не бракувало на фармі. За кілька тижнів побуту на фармі, дитина віджиє зовсім. її тіло стане здоровим і відпор- ним на всякі недуги, а перето- лений ум набере свіжости та гнучкости. Дитина набуде сві- жих сил до праці й поступить на слідуючий рік більше в нау- ці як ця дитина, що перевела свої вакації у тісному та нездо- ровому місті. Дехто скаже, що тільки ба- гатші батьки можуть позво- лити собі на таку приємність. Це мильне поняття. | Якийсь знайомий або й не знайомий фармер, радо перетримає ди- тину у себе кілька тижнів за кілька долярів, бо вони йому тепер пригодяться. А хіба в місті дитина He коштуватиме стільки? Можливо ще більше, а до того ще треба буде безна- станно за нею слідити, щоб не вати над виучуючи лекції на слідуючий день. Про це все повинні за- раз діти забути, а віддатись всеціло відпочинкові. Але хіба може дитина відпо- чити у місті? Гарячі лучі сон- ця пражать так, що годі знайти денебудь холодне місце. Bo- здух занечищують трійливі. га- зи самоходів, а до того випо- ь яке нещастя, за яке не так важко в кожному ве- ликому місті. Тому висилаймо своїх дітей на фарми, де вони набавляться до схочу, відродяться фізично, збагатять свою душу гарними вражіннями з природи й відтак повернуть до міста готовими до нової умової праці на сліду- ючий шкільний рік.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
