Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» a НАРИСИ a ovo Ф І, Полонені Зима.. Дує холодний вітер. Свистять-дзвенять телєграфіч- ні дроти. Падає з неба ніжний, біленький пух. Скрипить під ногами. Дзво- нять дзвінки. Ще рано. Далеко на білому морі чорніє пляма. Вона рухається і все більше й більше росте. Шумлять шини. Вже видно клуби диму. Ce поїзд зі сходу- Золочева. Заскреготів, засичів. Споло- шив рій білих метеликів. Ста- нув. Город Льва. Вилізають люди і ставляться в ряди. Їх гонять узброєні жов- ніри. Ідуть. Роблять босі сліди. З їх латами грається вітер. З нев- митих лиць сміється сніг... Перон гуде. Він плює. Па- лиці і мітли підносяться і гра- дом падуть на людий-сірому. Біжать перед себе. Дарма Дорогу замикає товпа-проле- таріят-залізничники. Дзвенять залізні палки. Підносяться бру- дні кулаки. Сичать гадюки. Хи- ляться люди. Падають. Тече кров. Распни!.. Распни!,. Рас- пни!. Втікають люди в бік на шлях. Шаш-ж!... Ш-ш- фів- фів-фів-тиш! Поїзд із заходу. Bepeck... тихо... Біла скатерть Нема людий. Валяються лова, там руки, а милої почервоніла. ам ноги, там го- ам листок, до Il, Ранений Широке поле-море колосків. А там зелений ліс і залізний шлях, і село жить. Тихо. По бурі - - по боротьбі Лежать борці в бою ранені. Їм смерть в очі заглядає. На ній рогата шапка. На ра- мени червоний хрест. У руках багнет. Іде-лютує. На просьби вона глуха. Що крок--то труп. Жит- тя для неї ворог. Багнет вривається в тіло і ви- тискає червону струю. мерехтить і дрі- - Нема! Нема вже нікого! А я голодна ще! сичить вона і кидає кругом гадючим зором. -Гачазга!... Ще один! Mep- nuit до нього. — Він чує її ходу. Бачить стра- шні зуби. Чує вонючий запах і кракання гайвороння. На очах у нього шапка. В ру- ках тисне револьвер. Вже багнет у гору вона підій- має. Йому меркне в очах... Гук Хмари очі заслоня- ють... Спокій Лопотять крила. Летять соко- ли. Шумить буря і гуде. Грім. Caapa-2 -a-Ba!—uye він у сні, Розплющує очі. Сонце? Свої? Рідна мова? дивується він. Нагадав: у нього в ногах ва- ляється смерть (із червоним хрестом на рамени, з розбитою головою «Во імя Отця і Сина і Свя- того Духа!»- -хреститься він. І шепче молитву вдячности, а за ним небо і золоті колоски, і ліс, і село і залізний шлях. Ill, Робітник Безсильний був. Ледви воло- чив ноги за собою. В горлі ви- схло. В грудях хрипіло. В жо- лудку похоронний марш гре- мів. В ноги кусав скажений мо- роз. Не йшов, а ліз. Kyan?. . . До дому? . До теплої ха- ти? . Чи може до діток, лю- бої жінки?... Та ні! Хіба в нього є рідна ха- та? ... Було колись. Все було. а се вже давно-давно було. Те- пер він сам саміський. Жінка й діти в могилі, а він голодний і тнаний робітник. Схиливши голову, дивився блудними очима під ноги, на- чеб шукав дороги. «Повстаньте гнані і голо-дні Робіт-ники усіх сторіна ... почув віч туй-туй коло себе. Здрігнувся. Сеж кликали його. Гордо підняв чоло і сміло гля- нув перед себе... Нема! Нічого не видно. .. Оглянувся і побачив. Проти нього йшла гурма людий, весе- ла, щаслива, горда і завзята, з червоним прапором. Без тями кинувся до них. A пісня все більше й більше набірала сили, прошивала і душу і кров, кости і мозок Сонце надії сходило. - Я ваш тілом і душею! Не- й живе вільна Україна без хлопа і без пана! — закричав він i поцілував червоний пра- пор... Юрба змішалася ... за- ворушилася ... станула ... Что? . . Как? /.. Украї: на?... Товарищі!... крик... шум ... проклони... Сто сильних, брудних рук пі- днялося на нього. - Мазепінець! ... рець! Град слів, град ударів... кров... і голосна пісня: «В інтер-націона-лі Добудеш людських праві» Петлю-
Page load link
Go to Top