Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» жий матерац є одним бажанням недужого, не спішилася з по- даванням подушки. Підійшла до шафи, що містилася у стіні й довго вибирала поки не виб- pasa наймякшу. Підбила nips i MO ніжно Bi під го- лову. На хвилю вийшла з Kia нати і опять вернула з склян- кою наповненою вщерть про- зорим плином Напийтеся води, сьогодні так гаряче, — промовила звер- таючись до нього. ~~ Не хочу! Але як вогкі холодні береги склянки діткнулися його спа- лених уст, він випив воду до останньої каплинки. Хоча знав, що за цей дар повинен подяку- вати, не зробив цього. - - Скільки вам за це платять? - запитав нагло, саме тоді як її пальці хотіли натиснути е- лєктричний провід, щоб згаси- ти світло. - Ko запитала, їх зіниці тільки на хвилинку зустрілись, а там розбіглися. Воча відповіла питанням: -- Хіба це для вас таке інте- ресне? Небагато, коли взяти під увагу нічні години й число не- дужих. - Але ви не заходились би біля них безплатно? Правда? Чи знаєте скільки я плачу за добу й скільки заплатив би, щоб тільки не служили біля ме- не всі ці самаританки за гроші? Рука оперта о стін дро- жала, але не згасила світло, щоб недужому вигідно було за- глянути в її очі. Він і зробив так, але крім ніжності і добро- ти не помітив в них нічого. Зга- сила, перейшла біля нього, а примикаючи | двері, сказала «добраніч», на яке не одержала відповіді. Наступних кілька ночей не входила, заступляючись своєю подругою. Але одного разу, минаючи крихітку відхилені двері його кімнати, долетів до її вуха нетерпеливий уриваний стогін. Терпить на безсонницю- подумала і завернула зі своєї дороги. Доктор для вас ліки при- казав; візьміть, стане вам лек- ше! ла яко мога ніжно, його голову. Хіба від Вашої мови! -від- казав терико, але послухав. Широко розплющеними очи- ма глядів у стелю і думав. В кі- мнаті було тихо й темно, бо до- гаядачка, що вийшла перед хвилею, зачинила за собою две- рі. Мабуть правду говорила, що йому лекше стане від тих ліків. В членах тіла, де гніздив- ся шалений біль, тепер відчув якесь одубіння. Це саме одубін- ня перекидалось й на його ро- зум. Ще хвилина боротьби зі свідомостю і повіки поволі за- крили очі. Новий, nix неогляданий світ розкрився перед ним: це край де загинула всяка любов. Йде, ні, повзе дорогою вкри- тою камінням i вимережаною щілинами в землі. Земля не має любови до рослин й тому лоно її чорне як вуголь. По обох бо- ках дороги, скелєти висохлих дерев. Небо чисте, безкрає, з великим горіючим сонцем. Во- но ніби регочеться й всею сило- 10 могутності випалює всяке життя на землі. Він оглядаєть- сг за тінею, якогось предмету, але крім людських кістяків, не помічує нічого. Кістяки руха- ються, водять лячними, наверх вилізлими очима Й впялившись пальцями в слабших від себе, гинуть. Сонце витягає решту свідомості з його мозку і в хви- лину коли він зненавидів жит- тя, відчуває холодний дотик на свойому чолі. Повіки з тру- дом підносяться, а очі, що від терпіння зайшли кровю, бачать ілу жіночу постать. — Хто ти? — Доглядачка, - - чує вираз- но її відповідь. - Але тоді, як в тебе нема ці- ілої одежі? ~~ Тоді сестра терплячим. її голос -- це пісня, що роз- ходиться ніжною струєю по йо- го слабому тілі. — А ці? — його ги вертається до кістяків. їх муки, це моє терпіння. В нас одна кров, яку прокляла земля за байдужність до неї. Він бачить, як вона віддалю- ється й як чорні лячні челюсти отвореної щілини пожерають його тіло. Він лежить і нараз, ніби лякаючись безодні, здріга- ється і розплющує очі. лова по- - Добрийдень! Я збудила вас? Ви так стогнали крізь сон чує цей сам голос, що в сні. В кімнату крізь шпари добре Я мав поганий сон, — каже розглядаючи її обличча. Йому так хотілося почути її гслос, але вона мовчки повер- нулась i щільніше прислонив- ши вікна, вийшла. За часок хо- да втихла. І sony ніч. В кімнату влива- лсся місячне світло й на долів- ці відбивало вікно. Когось при- везли, бо на коритарі переки- дувались поспішними росказу- ючими словами. Опісля втихо- мирилось, тільки (за стіною хтось постійно кашляв. Його рука несвідомо піднеслася й на- тиснула електричний провід. Ці вперве за час своєї недуги, прикликав він нічну доглядач- ку. Що сказати їй? - - подумав і застиг в ожиданні. — А може не прийде? - - дальше снувала- ся думка. Але вона прийшла, нахилила- ся й коли нічого не промовив, запитала: -- Ви кликали мене? -- Так! -- Що-ж вам докучає? | — Нудьга, — і зараз жалував по щирості висказаного слова.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
