Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
12 «ЖІНОЧИЙ СВІТ» звертав уваги на CMiXH, а щиро взявся до праці, бо сказав собі, що ніколи не пізно вчитись. Але сьогодня я вже не чую сміхів, бо ці, які колись сміялись з мене, сьогодня самі бачуть, що зле робили. А я вдоволений, що дивлюсь на світ тріш- ки иншими очима. Шлях освіти та знан- ня — це шлях до кращого завтра цілого українського народу, а промостили його ці тисячі героїв, які склали свої кістки на шляху поступу, щоб тільки нам жи- лось краще. То-ж спомянім їх сьогодня грімкою піснею, з якою й вони так хоро- бро вмірали на устах! (Панас починає співати »Ще не вмерла Україна», а всі по- магають йому.) Занавіса. АКТ Ш. (Обстановка та сама, що в першому акті.) Семен: Я тобі кажу, що не пишеться пишусь, тільки пишуся. Катерина: Не пишуся, тільки пишусь. Я-ж бачи- ла так в газеті, хочеш, зараз покажу тобі! Семен: А я бачив в книжці ся не сь. Також можу тобі показати. (Обоє шукають, щоби доказати свої твердження.) Катерина: На, дивись! (Семен: Не дивись, а дивися! Панас: (входить) Та що це ви так перечитеся? Чи дивись чи дивися; і так добре й так не зле. А де це ваша маленька учителька? Катерина: Пішла віднести учителеві книжки. іанас: Сьогодня ми закінчили святочно науку, годиться й вам подібно вчинити. Ви мали таку маленьку, гарненьку учительку, що аж серце раділо коли вона викладала вам все як на тарелі. Варта булоб її що- небудь подарувати на памятку. Хай знає вона, що ми вдячні усім, хто несе просві- ту між нас селян! Семен: Добре тато кажуть, але ми нічого такого не маємо, а до міста далеко йти. Катерина: Про це я вже подбала! Коли я була посліднього разу в місті, я купила Ганусі гарну суконочку, а крім цього повну торбу лакітків. Панас: Бач, і ти вже набралась більш розуму! Катерина: Та ви не смійтесь, діду! Я таки не жа- лую, що послухала вас, бо таки бага- то скористала. Я вже сама читаю га- зету, а вній є стільки цікавого та ко- рисного про всячину, що я навіть ні- коли не припускала, скільки то можна навчитись з неї. Я навіть задумую пе- редплатити собі жіночий журнал. Ганя: (вбігає задихана) Тату, тату, до нас йдуть якісь люде! Семен: До нас, а то пощо? Ти ще смаркатенька, щоб старости рипали дверми! (Ганя хова- вається засоромлена в глубину хати, Ка- терина й Семен прибірають наборзі хату, а Панас сідає за стіл. Стук.) Семен: Просимо в хату! Господарі: Добрий вечір! Домашні: Добрий вечір! Панас: Вітайте, чесні господарі! Сідайте! Гриць: Ми до вас, діду Панасе. Громада скинула сьогодня нашого війта, бо у його руки липкі та занадто сприяє чужій владі. На сьогоднішньому зборі вибрано вас одно- голосно на голову нашої громади. До не- недавна ми не могли цього зробити, хоча знали, що від вас нема чеснішого чолові- ка в громаді, бо ви не були грамотні. Сьо- годня ви самі усунули цю перешкоду. Ска- жіть, будь ласка, своє слово, бо громада чекає на нього! Панас: Приятелі ви мої! Не рад я брати на свої плечі такий тягар, але коли це воля гро- мади, так я годжуся. Хай послужу їй бо- дай в послідних роках свойого життя! Що я став грамотним, це заслуга в пер- шій мірі малої Гані, бо вона мене перша заохотила до книжки; перша піддала думку про школу неграмотніх. (Моргає на Катерину, щоб подала дарунки.) Га- ню! Я вже сьогодня одержав свою наго- роду, а тепер прийми й ти маленький по- даруночок за свій труд. Заразом бажаю тобі щоби ти стала правдивою учитель- кою в пізніщих літах та попровадила у- країнських діточок до світла правди та науки, а наш народ до свободи й волі! Занавіса. Леся Українка. ГОРИТЬ МОЄ СЕРЦЕ ae моє серце, його запалила Горячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню не заллю? Душа моя плаче, душа моя рветься, Ta сльози не ринуть потоком буйним: Мені до очей не доходять ті сльози, Бо сушить їх туга вогнем запальним. Хотіла б я вийти у чистеє поле, Припасти лицем до сирої землі І так заридати, щоб зорі почули, Щоб люде вжахнулись на сльози мої.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
