Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
12 «ЖІНОЧИЙ СВІТ» звертав уваги на CMiXH, а щиро взявся до праці, бо сказав собі, що ніколи не пізно вчитись. Але сьогодня я вже не чую сміхів, бо ці, які колись сміялись з мене, сьогодня самі бачуть, що зле робили. А я вдоволений, що дивлюсь на світ тріш- ки иншими очима. Шлях освіти та знан- ня — це шлях до кращого завтра цілого українського народу, а промостили його ці тисячі героїв, які склали свої кістки на шляху поступу, щоб тільки нам жи- лось краще. То-ж спомянім їх сьогодня грімкою піснею, з якою й вони так хоро- бро вмірали на устах! (Панас починає співати »Ще не вмерла Україна», а всі по- магають йому.) Занавіса. АКТ Ш. (Обстановка та сама, що в першому акті.) Семен: Я тобі кажу, що не пишеться пишусь, тільки пишуся. Катерина: Не пишуся, тільки пишусь. Я-ж бачи- ла так в газеті, хочеш, зараз покажу тобі! Семен: А я бачив в книжці ся не сь. Також можу тобі показати. (Обоє шукають, щоби доказати свої твердження.) Катерина: На, дивись! (Семен: Не дивись, а дивися! Панас: (входить) Та що це ви так перечитеся? Чи дивись чи дивися; і так добре й так не зле. А де це ваша маленька учителька? Катерина: Пішла віднести учителеві книжки. іанас: Сьогодня ми закінчили святочно науку, годиться й вам подібно вчинити. Ви мали таку маленьку, гарненьку учительку, що аж серце раділо коли вона викладала вам все як на тарелі. Варта булоб її що- небудь подарувати на памятку. Хай знає вона, що ми вдячні усім, хто несе просві- ту між нас селян! Семен: Добре тато кажуть, але ми нічого такого не маємо, а до міста далеко йти. Катерина: Про це я вже подбала! Коли я була посліднього разу в місті, я купила Ганусі гарну суконочку, а крім цього повну торбу лакітків. Панас: Бач, і ти вже набралась більш розуму! Катерина: Та ви не смійтесь, діду! Я таки не жа- лую, що послухала вас, бо таки бага- то скористала. Я вже сама читаю га- зету, а вній є стільки цікавого та ко- рисного про всячину, що я навіть ні- коли не припускала, скільки то можна навчитись з неї. Я навіть задумую пе- редплатити собі жіночий журнал. Ганя: (вбігає задихана) Тату, тату, до нас йдуть якісь люде! Семен: До нас, а то пощо? Ти ще смаркатенька, щоб старости рипали дверми! (Ганя хова- вається засоромлена в глубину хати, Ка- терина й Семен прибірають наборзі хату, а Панас сідає за стіл. Стук.) Семен: Просимо в хату! Господарі: Добрий вечір! Домашні: Добрий вечір! Панас: Вітайте, чесні господарі! Сідайте! Гриць: Ми до вас, діду Панасе. Громада скинула сьогодня нашого війта, бо у його руки липкі та занадто сприяє чужій владі. На сьогоднішньому зборі вибрано вас одно- голосно на голову нашої громади. До не- недавна ми не могли цього зробити, хоча знали, що від вас нема чеснішого чолові- ка в громаді, бо ви не були грамотні. Сьо- годня ви самі усунули цю перешкоду. Ска- жіть, будь ласка, своє слово, бо громада чекає на нього! Панас: Приятелі ви мої! Не рад я брати на свої плечі такий тягар, але коли це воля гро- мади, так я годжуся. Хай послужу їй бо- дай в послідних роках свойого життя! Що я став грамотним, це заслуга в пер- шій мірі малої Гані, бо вона мене перша заохотила до книжки; перша піддала думку про школу неграмотніх. (Моргає на Катерину, щоб подала дарунки.) Га- ню! Я вже сьогодня одержав свою наго- роду, а тепер прийми й ти маленький по- даруночок за свій труд. Заразом бажаю тобі щоби ти стала правдивою учитель- кою в пізніщих літах та попровадила у- країнських діточок до світла правди та науки, а наш народ до свободи й волі! Занавіса. Леся Українка. ГОРИТЬ МОЄ СЕРЦЕ ae моє серце, його запалила Горячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню не заллю? Душа моя плаче, душа моя рветься, Ta сльози не ринуть потоком буйним: Мені до очей не доходять ті сльози, Бо сушить їх туга вогнем запальним. Хотіла б я вийти у чистеє поле, Припасти лицем до сирої землі І так заридати, щоб зорі почули, Щоб люде вжахнулись на сльози мої.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
