Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72-73
74-75
76-77
78-79
80-81
82-83
84-85
86-87
88-89
90-91
92-93
94-95
96-97
98-99
100-101
102-103
104-105
106-107
108-109
110-111
112-113
114-115
116-117
118-119
120-121
122-123
124-125
126-127
128-129
130-131
132-133
134-135
136-137
138-139
140-141
142-143
144-145
146-147
148-149
150-151
152-153
154-155
156-157
158-159
160-161
162-163
164-165
166-167
168-169
170-171
172-173
174-175
176-177
178-179
180-181
182-183
184-185
186-187
188-189
190-191
192-193
194-195
196-197
198-199
200-201
202-203
204-205
206-207
208-209
210-211
212-213
214-215
216-217
218-219
220-221
222-223
224-225
226-227
228-229
230-231
232-233
234-235
236-237
238-239
240-241
242-243
244-245
246-247
248-249
250-251
252-253
254-255
256-257
258-259
260-261
262-263
264-265
266-267
268-269
270-271
272-273
274-275
276-277
278-279
280-281
282-283
284-285
286-287
288-289
290-291
292-293
294-295
296-297
298-299
300-301
302-303
304-305
306-307
308-309
310-311
312-313
314-315
316-317
318-319
320-321
322-323
324-325
326-327
328-329
330-331
332-333
334-335
336-337
338-339
340
6 ХХ Х Конвенція СУА душа поета витала над його рідним краєм і над твердинею зла, імперською столицею у його «Сні». І дав він вияв цій тайні у своїм високомистец ькім творі, поемі - містерії «Великий льох»... Було це велике пророче слово геніяльного поета – правдовидця, духовного проводиря нації. Воно жило на дні душі його, і він мусів його висловити, так як мусить родитись те, що вже почалось. Шевченко вказав в свої х творах на найглибші тайники української душі, вказав на шлях і на джерело, звідки шукати снаги, щоб здобути цю «воленьку святую». Тайна це, бо «всевидюще око» Москви ще не знає її, не дошукалось тайного входу до того великого льоху, де збережений скарб У країни. Той скарб не в золоті, не в самоцвітах гетьманських, не в багатствах родючої українсько ї землі, як думає захланна Москва, а в глибинах нездоланного і вічно живого духа України, забутого, притьмареного сіризною вікової неволі. Якби його земляки зна ли, не забули, де захований той скарб: «Не плакали б діти, мати б не ридала...». З нього черпав Шевченко свою титанічну силу, від якої страшно робилось і просвітленим сучасникам його, коли він, опромінений прометеївським огнем свободи, прорікав свої слова до поневолених: Борітеся – поборете! Вам Бог помагає, За вас правда, за вас слава І воля святая. Вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ ю Волю окропіте. І тоді тільки на лаврах вибореної волі, у новому справедливому світі він бачив здійснення пророчих слів «Книг Битія» Костомарова: «І встане Україна з своєї могили, і знову озоветься до всіх братів своїх слов’ян...». Шевченковими словами – Встане Україна І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти... І тоді ...оживе добра слава, Слава України... І буде син , і буде мати, І будуть люди на землі. І світ ясний невечірній Тихо засіяє... Чисто земну неначе ідилію бачив поет у візії майбутнього; земна вона, та вся проникнена його духовістю, відроджена, оновлена. Це візія майбутнього, того, чого поетові не довелось пережити. Його бистрий зір пильно дивився вперед, у віки, бо ось пішло уже на друге століття, відколи він про рік слова свого «Посланія»... А писав він те «Посланіє» до всієї України, до Укра - їни у віках: до тої, що живила серце його ладаном і отруювала водночас у минувшині; до України, сучасної йому, тої, що «заснула.., бур’яном укрилась, цвіллю процвіла»; і до У країни майбутнього, і до нас, нащадків: «І мертвим, і живим, і ненародженним землякам моїм, в Украйні і не в Украйні сущим, моє дружнєє посланіє». Оті ще не народжені тоді почули голос свого пророка і стали до бою в часі визвольних змагань, щоб кайдани пор вати... Шевченко непроминальний, вічно новий і вічно ще незнаний не одному народженому і ненародженому нащадку його. Він живе і діє в душах наших як той «муж велій», що вказав на святую святих нашу, на той мітичний великий льох, де зберігається споконвіку несокрушимий дух волі української нації. Його зачерпнувши, велить він іти на кривавий герць із великою вірою і любов’ю: «Свою Україну любіть», – благає Шевченко і жде чуда, бо Україна безсмертна, бо душа її жива.
Page load link
Go to Top
