Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72-73
74-75
76-77
78-79
80-81
82-83
84-85
86-87
88-89
90-91
92-93
94-95
96-97
98-99
100-101
102-103
104-105
106-107
108-109
110-111
112-113
114-115
116-117
118-119
120-121
122-123
124-125
126-127
128-129
130-131
132-133
134-135
136-137
138-139
140-141
142-143
144-145
146-147
148-149
150-151
152-153
154-155
156-157
158-159
160-161
162-163
164-165
166-167
168-169
170-171
172-173
174-175
176-177
178-179
180-181
182-183
184-185
186-187
188-189
190-191
192-193
194-195
196-197
198-199
200-201
202-203
204-205
206-207
208-209
210-211
212-213
214-215
216-217
218-219
220-221
222-223
224-225
226-227
228-229
230-231
232-233
234-235
236-237
238-239
240-241
242-243
244-245
246-247
248-249
250-251
252-253
254-255
256-257
258-259
260-261
262-263
264-265
266-267
268-269
270-271
272-273
274-275
276-277
278-279
280-281
282-283
284-285
286-287
288-289
290-291
292-293
294-295
296-297
298-299
300-301
302-303
304-305
306-307
308-309
310-311
312-313
314-315
316-317
318-319
320-321
322-323
324-325
326-327
328-329
330-331
332-333
334-335
336-337
338-339
340-341
342-343
344-345
346-347
348-349
350-351
352-353
354-355
356-357
358-359
360-361
362-363
364-365
366-367
368-369
370-371
372-373
374-375
376-377
378-379
380-381
382-383
384-385
386-387
388-389
390-391
392-393
394-395
396-397
398-399
400-401
У 1950 р. я вперше була депеґаткою IX Конвенції Союзу Українок Америки. Серед присутніх на Конвенції переважали жінки середнього і старшого віку. Дочки заробітчанської еміґрації, народжені в Америці, зорганізували кілька "молодечих відділів ”, але їх було замало, щоб у майбутньому вони заступили старшу ґенерацію. Провід не турбувався цією проблемою, бо вже від 1947 р. почали прибувати десятки тисяч українців, що після закінчення Другої сві тової війни перебували в таборах Ді-Пі (displaced persons) в Німеччині і Австрії. Організація Об’єднаних Націй створила IPO (IPO — International Refugee Organization), завданням якої було переселити Ді-Пі на постійне проживання до країн, які на це погодилися. Америка покрила у великій мірі кошти цієї акції, а також прийняла найбільшу квоту переселенців, серед яких було приблизно 80,000 українців. Перші кроки у чужій країні не були легкі для нових еміґрантів, та з часом вони влаштувалися. Моральну підтримку знаходили в українських церквах, згодом включалися у громадське життя, яке започаткувала та розбудовувала давня еміґрація. Скиталки, діпістки, новоприбулі, як нас називали, пам’ятали про допомогу, яку надсилали відділи СУ А до таборів в Европі. Для них була теж сприємлива назва організації, бо перед війною багато з них були членками Союзу Українок в Галичині. Хоча провід СУА бажав, щоби нові емігрантки вступали до існуючих відділів, лише деякі зуміли приєднати новоприбулих. У великих осередках, де поселилося багато нових еміґрантів і у малих місцевостях, де не було відділів СУА, спонтанно організовувалися нові відділи, і в 1950—1965 роках засновано приблизно 40 відділів. Членство СУА збільшилося, поширилася діяльність. Між членками давньої і нової еміґрації були різниці соціяльно-культурного та побутового характеру, що часом приводило до непорозумінь або розбіж- ности думок, але при добрій волі обох сторін вони налагоджувалися і не були перешкодою для дальшої співпраці. Час минає, міняються люди. Колишня нова еміґрація стає менш активна, турбується, хто перебере її дорібок та продовжуватиме працю для добра громади і України. Несподівано для світу прийшов розвал комуністичної імперії. Республіки реалізували право на самовизначення, у 1991 р. постала самостійна, суверенна Україна, яку визнали понад 100 держав. Українська еміґрація, що майже 50 років живе у США, завважує, що новоприбулі дуже інакші від нас, добровільна громадська праця для них чужа. Це самозрозуміле. Століття царської неволі, десятиліття комуністичного терору залишили свій пережиток. Еміґрація старається допомагати Україні в міру своїх можливостей і коли вона і надалі корисна, ми зобов’язані усвідомлювати принаймні тих, що приїхали на постійне проживання та залучати їх до спільної праці для Батьківщини, що все ще бореться з внутрішніми і зовнішніми труднощами, щоб піднести рівень життя населення та зберегти самостійність і суве ренність держави. Вітаю учасниць XXIV Конвенції Союзу Українок Америки, бажаю успішних нарад та витривалости у дальшій корисній праці для вільної України і громади! Іванна Рожанковська, Почесна голова СУА. 19 www.unwla.org
Page load link
Go to Top