Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48-49
50-51
52-53
54-55
56-57
58-59
60-61
62-63
64-65
66-67
68-69
70-71
72-73
74-75
76-77
78-79
80-81
82-83
84-85
86-87
88-89
90-91
92-93
94-95
96-97
98-99
100-101
102-103
104-105
106-107
108-109
110-111
112-113
114-115
116-117
118-119
120-121
122-123
124-125
126-127
128-129
130-131
132-133
134-135
136-137
138-139
140-141
142-143
144-145
146-147
148-149
150-151
152-153
154-155
156-157
158-159
160-161
162-163
164-165
166-167
168-169
170-171
172-173
174-175
176-177
178-179
180-181
182-183
184-185
186-187
188-189
190-191
192-193
194-195
196-197
198-199
200-201
202-203
204-205
206-207
208-209
210-211
212-213
214-215
216-217
218-219
220-221
222-223
224-225
226-227
228-229
230-231
232-233
234-235
236-237
238-239
240-241
242-243
244-245
246-247
248-249
250-251
252-253
254-255
256-257
258-259
260-261
262-263
264-265
266-267
268-269
270-271
272-273
274-275
276-277
278-279
280-281
282-283
284-285
286-287
288-289
290-291
292-293
294-295
296-297
298-299
300-301
302-303
304-305
майбутнім та чуже з рідним. Своєю приналежністю до цієї важливої організації ми допомогли забезпечити ідею та продовження її існування на нашій Україні. Пригадаймо, а дехто може тільки собі уявити, як виглядали ті початки. В більшості ми поприїжджали до Америки між 47 — 50 роком. Прийняли нас українські родини з попередньої іміграції. Ми були молоді і вірили, що наш приїзд до цієї країни був тимчасовий. Ми вірили, що повернемось незадовго на батьківщину. Все ж таки треба було будувати свої гнізда — плекати свої родини. В першу чергу треба було подбати про матеріяльне забезпечення своїх родин та задовольнити свої духові потреби. Першим кроком в цім напрямі було зорганізування парафії. Наша церква стала центром гро мадського життя, де ми зустрічались, знайомились, гуртувались та ділилися своїми переживаннями, пригодами і помагали собі взаємно. В такій атмосфері почалось розвиватись зорганізоване громадське життя. Ціллю нашої маленької громади було зберігти свою ідентичність на чужині, щоб наші діти знали, хто вони, щоб своє не пропало, щоб ми не втопились в чужому морю. В Околиці Нью Брансвіку, перед приїздом другої іміграції, вже жили кілька укра їнських родин. Між ними було подружжя Соні й Іванна Микитків. Соня Микитка відчувала потребу зорганізувати новоприбуле жіноцтво. При підтримці Ганни Ратич вона звернулась до пароха новозорганізованої Української Католицької церкви Рождества П. Д. М . отця Василя Танчака, щоб запросив жінок, зацікавлених вступити в ряди Союзу Українок Америки, зійтись в захристії. Тоді церква знаходилась на Плам Стріт і там не було заль чи кімнат на сходини. І в той день, 6-го вересня 1955 року, з ін іц іа т и в и С. М и к и т к и відбулись сходини з ціллю заснувати відділ СУА в Нью Брансвіку. Присутніх було 12 жінок і в дискусії всі заявили, що потрібно заснувати відділ в Нью Брансвіку. Ухвалено місячну вкладку в сумі 25 центів, рішено назвати відділ ’’Дочки України” та попросити Головну Управу СУА затвердити відділ і надати порядкове число. 7-го травня 1955 р. відбулися основуючі сходини відділу. Збори відкрила Соня Микитка, подавши до відома про отримання чартеру. Затверджено назву ’’Дочки України” і надано число відділу 65. І так розпочалася праця нашого відділу. В початках нашого існування праця зо середжувалася над нашими дітьми. Щоб у них вщіпити любов і пошану до рідного, ми організовували дитячі забави — костюмівки, де діти виступали в різних сценках і при тім вони виробляли самопевність і найголовніше були в своєму оточенню. Наш відділ був ініціятором створення Пластової групи в Нью Брансвіку. Незаможним дітям ми оплачували побут на пластовому таборі. Для дітей парохіяльної суботньої школи відкрили бібліотеку, де вони позичали українські книжки. А членки відділу не шкодували часу, щоб учити в згаданій школі. Детально тяжко оповісти про працю нашого відділу на протязі 35 років. Я постараюсь загально з’ясувати нашу працю. Ми старались зберегти українську ідентичність і культурну спадщину нашого народу. Перша наша імпреза вшанувала батьків нашої громади. Ми приготовили дітей до виступу та при обіді разом відсвяткували це родинне свято. І так по нинішний день ми в якійсь формі відзначаємо цей день. Членки відділу також влашто вували Андріївські вечори, де ми не тільки бавилися, але також пригадували рідні звичаї. До вишиваних вечерниць пані заздалегідь вишивали сукні або блюзки. Ми цінили українську вишивку і нею гордились. Щоб доказати нашу громадську виробленість, ми брали активну участь у громадських святкуваннях. Був організований жіночий хор, який виступав на громадських святах. Членки відділу також влаштовували для ширшої громади академії для відзначення свята Жінок-Героїнь. В 1964 році ми влаштували свято УСС-ів, де перша голова нашого відділу, покійна Ганна Дмитренко Ратич — бувший січовий стрілець — виголосила доповідь про бої січових стрільців. Членки також організовували виставки образотворчих мистців та зустрічі із письменниками. Ми ініціювали акції, що мали на меті інформувати американське громадянство про українську культуру та заохочували його познайомитись з українською літературою, мистецтвом, національними ідеалами і прагненнями. Відділ організовував виставки в бібліотеках Плейнфілд, Нью Брансвіку і Принстону. Ми дарували книжки про Україну до цих бібліотек. Поодинокі членки демонстрували писання писанок для американської 173 www.unwla.org
Page load link
Go to Top