Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Вересень-Жовтень 2025 37 Саме в цей час Вересень повернувся з весільним дарунком. Зупинив коня й питає в людей: — Що це святкують? — Наша царівна Осінь за Жовтня за- між іде! Побачила царівна Осінь, що небо затягло хмарами, визирнула у вікно — а там у траві перли розсипані. Вмить згадала вона про нареченого свого і зрозуміла, що була зачарованою. У гніві кинулась до Жовтня: — Геть звідси, підступний! Хотів ти мене обдурити, так знай: не потрібен мені ні ти, ні твої подарунки! Зажурилася Осінь, засумувала, але що ж робити? Пішла вона до мудрого Листопада за порадою, а той і каже: — Не зможеш ти повернути назавж- ди свого синьоокого ласкавого Верес - ня, бо сильні чари має Жовтень. Проте позбався його подарунків, і тоді через рік прийде твій коханий. Однак лише на місяць. А зараз заспокойся й спо- чинь. Так і зробила Осінь. Кинула шов- ки золоті, корали багряні, підхопив їх вітер та поніс. Зачепились дарунки Жовтня за гілки дерев — і стали ті зо- лотисто-багряними, але сумною була їхня краса. Багато води спливло з тих часів. Ба- чили ви, як щороку, наприкінці ве - ресня, вкривається земля сріблястою памороззю? То Вересень дарунки свої Осені приніс. Потім знову чаклує Жовтень: золото і корали — свої при - нади — по деревах розкидає. Плаче, тужить Осінь за своїм втраченим на- реченим, і втішає її мудрий сивий Ли - стопад. (Джерело: https://naurok.com.ua/ Хрестоматія «Золотий віночок».) Жовтень Вірш Ганни Черінь В жовтні жовте сонце гріє Так, що все навкруг жовтіє. Жовті квіти і листочки, Жовті дині й огірочки, Що достигли на насіння, Бо прийшла пора осіння. Осіннє вишивання Вірш Ганни Черінь Ходить Осінь, походжає, Листя жовтим вишиває. Підбирає кожну нитку — Щоб не гірш було, як влітку. Щоб тополі й осокори Похвалили жовті вбори. Щоб береза пелехата Стала золотом багата. Навіть ти, розлогий клене, Втратиш листячко зелене — Та не плач: твоя обнова Ще пишніша, пурпурова... Ходить Осінь роботяща: — Де ж не побувала я ще? Що ж іще узяти в кросна? Треба ще ялини й сосни! До сосни торкнулась тільки — Покололи руку шпильки. Як ялину вишити?! — Мусіла залишити. Так то сосни і ялини Залишилися без зміни, І, хоч всюди жовта осінь — Зеленіють, як і досі...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
